25 листопада 2025 рокусправа № 380/13543/24 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу № 380/13543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 9791/13-01-07-09 від 11.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірки повинна була бути проведена з 06 лютого 2024 р. терміном 10 д. (тобто, останнім днем перевірки мав бути 16 лютого 2024). Однак, перевірка була проведена впродовж 1 дня - 08.02.2024 року (з 15 год.54 хв. до 17 год. 15 хв.).
Головне управління ДПС у Рівненській області допустило порушення п. 75.1.3. ст. 75 ПК України, розширивши на свій розсуд коло питань, які можуть бути охоплені фактичною перевіркою. Так, в наказі № 320-п від 06.02.2024 поряд із питаннями, які підлягають дослідженні при проведенні фактичної перевірки, які чітко визначені п. 75.1.3 ст. 75 ПК України, після слів «порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій» додано ще слова «у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації», що, на думку позивачки, є неприпустимим.
Перевірку було розпочато і закінчено в один і той же день 08.02.2024 (на протязі 1 год. та 21 хв.) Акт фактичної перевірки про виявлені порушення складений достроково, представники контролюючого органу не надали можливості ФОП ОСОБА_1 , як власнику товару і фізичні особі - підприємцю, перевірку в якої проводили надати відповідні пояснення та подати необхідні документи.
Позивачка вважає, що застосована до неї фінансова санкція може вважатися правомірною лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів, тоді як сама по собі відсутність на момент проведення перевірки певних первинних документів за місцем реалізації товарів за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання зазначеної фінансової санкції.
Документи щодо походження і обліку товарних запасів в позивачки наявні, проте позивачка була позбавлена можливості довести відсутність фактів порушень законодавства.
В ході перевірки встановлено: не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме під час проведення перевірки до перевірки не надано будь яких документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів (накладні, ТТН, тощо), які на момент перевірки знаходяться в реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 113876,00 грн. Однак, факту реалізації товарів на суму 113876,00 грн не було. Реалізовано було під час контрольної закупки лише мобільний телефон «Tecno» T 301 за ціною 549,00 грн.
Позивачка вважає, що порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку товару за місцем їх реалізації є, зокрема, відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів. Тому, при відсутності зазначених документів, особи, що здійснювали перевірку повинні були встановити факт реалізації необлікованих товарів.
Відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, що перевіркою встановлено порушено ведення обліку товарних запасів, а саме: не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (під час проведення перевірки до перевірки не надано будь-яких документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів (накладні, ТТН, інші), які на момент перевірки знаходяться в реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Грушевського, 29 на суму 113876,00 грн згідно акту зняття залишків товарних запасів. В магазині відсутня Форма ведення обліку товарних запасів, в якій зазначається інформація про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів.
Продавцем ОСОБА_2 зроблено запис «зауваження до акта перевірки та перевіряючих немає» та «відсутність документів на товар пояснюється тим, що вони знаходяться за юридичною адресою».
Не зважаючи на викладене, а особливо на власноручне підписання вказаних відомостей, володіючи інформацією про встановлену контролюючим органом на об'єкті перевірки загальну вартість товарних запасів, щодо яких не підтверджено ведення в установленому порядку їх облік, позивач стверджує про те, що не вбачається жодного доказу, що підтверджує порушення позивачем ведення обліку товарних запасів, а заперечує відсутність у позивача прихідних накладних на товар, який знаходиться в реалізації (смартфони, мобільні телефони, планшети, чохли, браслети, навушники та інше), що підтверджується отриманою видатковою накладною від ФОП ОСОБА_3 №ТзО-008453 від 23.01.2024 на суму 111804,02 грн.
Наявність у позивача накладних на товар, без щоденного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів.
Під час фактичної перевірки позивач не надав доказів ведення обліку своїх товарних запасів відповідно до вимог наказів Міністерства фінансів України № 261 від 13.05.2021 та № 496 від 03.09.2021.
Відповідач вважає за доцільне зазначити, що первинні документи наявні у суб'єкта господарювання, в силу приписів п. 177.10 ст. 177 ПК України, є свідченням про походження товару, втім наявність таких документів не позбавляє обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності відображати облік товарних запасів за місцем їх реалізації відповідно до встановленої Типової форми.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 28.06.2024 було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
11.03.2024 Головним управління ДПС у Львівській області було винесено Податкове повідомлення рішення № 9791/13-01-07-09 в якому зазначено:
«що на підставі акту перевірки №1476/Ж5/17-00-07-05-17/3125406906 від 08.02.2024 встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р.
- обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини) не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції з видачею відповідних розрахункових документів; порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації
- період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення відповідно до ст.102 Податкового кодексу;
- інформація щодо надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Рівненській області отримано заперечення ФОП ОСОБА_1 (вх. ГУ ДПС у Рівненській області від 21.02.2024 №8437/6/17-00). За результатами проведеної комісії прийнято рішення, що аргументи наведені у запереченні не спростовують фактів порушень, вказаних в акті перевірки від 08.02.2024 № 1476Ж5/17-00-07-05-17/3125406906, відповідно висновки даного акту перевірки залишено без змін.
Па підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями) Сто вісімнадцять тисяч двісті тридцять одна гривня 00 копійок (сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені словами)
За платежем Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачка не згідна із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем та враховуються заперечення відповідача про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із підпункту 16.1.5. пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції станом на час спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно із підпункту 16.1.15. пункту 16.1 статті 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.
Згідно із підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 цього ж Кодексу, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом
Згідно із підпунктом 17.1.16. пункту 17.1. статті 17 цього ж Кодексу, платник податків має право надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із підпунктом 20.1.6. пункту 20.1. статті 20 цього ж Кодексу контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Згідно із підпунктом 20.1.10. пункту 20.1. статті 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно із підпунктом 20.1.11. пункту 20.1. статті 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Згідно із підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. ст. 75 цього ж Кодексу, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із пунктом 80.1. статті 80 цього ж Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно із пунктом 80.3. статті 80 цього ж Кодексу, фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.
Згідно із пунктом 80.4. статті 80 цього ж Кодексу, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно із пунктом 80.5. статті 80 цього ж Кодексу, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 82.3. статті 82 цього ж Кодексу, тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
Згідно із абзацом 1 пункту 85.2. статті 85 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно із абзацом 1 пункту 86.1. статті 86 цього ж Кодексу, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно із пунктом 86.7. статті 86 цього ж Кодексу, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно із підпунктом 86.7.2. пункту 86.7. статті 86 цього ж Кодексу, у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Згідно із підпунктом 86.7.3. пункту 86.7. статті 86 цього ж Кодексу, платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Згідно із підпунктом 86.7.4. пункту 86.7. статті 86 цього ж Кодексу, під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності;
досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на час спірних правовідносин), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Згідно із ч. 2 ст. 8 цього ж Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно із ч. 3 ст. 8 цього ж Закону, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно із пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на час спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
Згідно із пунктом 12 статті 3 цього ж Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно із абз. 1 ст. 15 цього ж Закону, контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно із ст. 20 цього ж Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно із ч. 2 розділу 1 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Розділом 2 цього ж Порядку передбачено порядок ведення обліку товарних запасів.
Згідно із пунктом 1 розділу 2 цього ж Порядку, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно із пунктом 2 розділу 2 цього ж Порядку, форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Згідно із пунктом 11 розділу 2 цього ж Порядку, форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню суд зазначає наступне:
Податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства.
Установлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних про факт порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету та періоду проведеної фактичної перевірки, встановленого пунктом 80.2 статті 80 ПК України.
Контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено суму готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 4904,00 грн. Сума коштів яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) 549,00 грн. Встановлено невідповідність сум готівкових коштів 4355,00 грн.
Позивач вказане порушення не спростувала жодними належними та допустимими доказами у справі.
Також контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не ведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу на загальну суму 113876,00 грн.
Позивачем не надано первинних документів визначених Порядком №496 щодо придбання товару під час перевірки. Відповідно, не можна стверджувати, що Форма ведення обліку товарних запасів, була заповнена на підставі первинних документів.
У даних спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності документів, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та надання таких документів контролюючому органу, які згідно пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мали бути надані контролюючому органу на початок проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про не ведення обліку товарних запасів, установленому законодавством порядку, в порушення вимог п.12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, судом не враховуються аргументи позивачки про протиправність спірного рішення, оскільки нею жодними належними та допустимими доказами не спростовано порушення встановлені податковим органом щодо невідповідності сум готівкових коштів 4355,00 грн, та не підтвердження обліку та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу на суму 113876,00 грн, всього на суму 118231,00 грн.
З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача, відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 25.11.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович