25 листопада 2025 рокусправа № 640/21888/19
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П., розглянув у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту України» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту України» (адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1; ЄДРПОУ: 37311013) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці ДФС (адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8 А; ЄДРПОУ: 39422888), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 05.03.2019 №UA100000/2019/300058/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ “Світ інструменту України» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “MATRIZE Handels-GmbH», Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт №CHN-MIU/28/0411 від 28.04.2011.
Позивачем подано 04.03.2019 в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100130/2019/220201 на товари за 102 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Відповідачем 05.03.2019 надіслано позивачу картку відмови у прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA №100130/2019/00020 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300058/2.
Позивач вважає, що відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 29.11.2019 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Світ Інструменту Україна» (далі - ТОВ “Світ Інструменту Україна») та компанією “MATRIZE Handels GmbH» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 28.11.2011 № CHN- MIIJ/28/0411, на підставі якого позивач здійснював ввезення на територію України групи товарів в асортименті.
Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією та за результатами поданих разом з митними деклараціями документів встановлено,що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: пунктом 5 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату таким чином: 100% вартості відправленої партії товарів повинні бути оплачені впродовж 30 календарних днів після відвантаження, в комерційному інвойсі від 07.01.2019 № 18-1176-К137 вказано "100% вартості відправленої вартості продукції повинні бути оплачені впродовж 180 календарних днів після відвантаження".
Вказав, що відсутня об'єктивна, документально підтверджена інформація щодо ціни що сплачена або підлягає сплаті за товар, що оцінюється.
Крім того вказав, що для підтвердження витрат на траспортування декларантом надано довідку про транспортні витрати та договір на перевезення. Але договір надано такої якості, яка не дає можливості пересвідчитись в достовірності та об'єктивності наданого документу.
На запит відповідача про надання додаткових документів, позивачем документи, які не містили інформації щодо ціни, яка сплачена, надані відомості щодо складових митної вартості не визначені кількісно та добросовісно.
Зазначив, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу за характеристиками подібних товарів, оскільки неможливо застосувати попередні методи.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи № 640/21888/19 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи № 640/21888/19 надійшли до Львівського окружного адміністративного суду 28.01.2025 за вх. № 6821 та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Качур Р.П.
Ухвалою від 06.02.2025 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 24.11.2025 задоволено клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником та замінено відповідача у адміністративній справі № 640/21888/19 Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8 А; ЄДРПОУ: 43997555).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТзОВ “Світ інструменту України» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “MATRIZE Handels-GmbH», Китайська Народна Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт від 28.04.2011 №CHN-MIU/28/0411, за яким Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Шанхай, FOB Нінбо за ІНКОТЕРМС-2010 товар в асортименті відповідно до Специфікацій на окрему партію товару, які є невід'ємною частиною Контракту.
ТзОВ “Світ інструменту України» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “MATRIZE Handels-GmbH», Китайська Народна Республіка (Продавець), Додаткову угоду № 4 до Контракту від 28.04.2011 №CHN-MIU/28/0411.
Вказаною додатковою угодою передбачено, що пункт 5.1 Контракту викласти в такій редакції: оплата за товар відбувається в один етап: 100% вартості відправленої партії товарів повинні бути оплачені впродовж 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями вантажних документів, а саме міжнародною морською накладною (коносаментом), виписаною на ім'я покупця.
З метою митного оформлення вказаного товару 04.03.2019 позивач подав до Київської митниці електронну митну декларацію №UA100130/2019/201 на товари за 102 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № UA100130/2019/201 в якості підстави для застосування основного методу було надано такі документи: пакувальний лист від 07.01.2019; рахунок-фактуру № 18-1176-К137 від 07.01.2019; коносамент №WST18124291 від 18.01.2019; автотранспортну накладну № 240 від 03.03.2019; сертифікат про походження товару № G193109202020028 від 30.01.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення (довітра про транспорті витрати) № NSODS0002223 від 02.03.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 7) від 20.12.2016, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 01.09.2011, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 28.04.2012, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 02.11.2012, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 4) від 28.02.2014, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 01.09.2011, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 02.04.2013, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Спец.18-1176К137) від 07.01.2019, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011, Договір про надання послуг митного брокера № 15018/Д від 15.05.2018, Договір (контракт) про перевезення SC-676 від 13.12.2013.
За наслідками опрацювання наданих документів Київська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме:
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом подано: прайс-лист, копії митних декларацій країни відправлення товарів, договір на перевезення, рахунок на оплату послуг з перевезення, податкові накладні, банківські платіжні документи щодо оплати попередніх партій товарів, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
18.02.2021 Київською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300058/2 від 05.03.2019, графі 33 якого вказано: “Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією встановлено, пунктом 5 Контракту від 28.04.2011 № CH-MIU8/0411 передбачені такі умови оплати: оплата за товар відбувається в один етап: 100% вартості відправленої партії товарів повинні бути оплачені впродовж 30 календарних днів після відвантаження, в комерційному інвойсі від 07.01.2019 № 18-1176-К137 зазначено 100% вартості відправленої вартості продукції повинні бути оплачені впродовж 180 календарних днів після відвантаження. Отже відсутня об'єктивна, документально підтверджена інформація щодо ціни що сплачена або підлягає оплаті за товар, що оцінюється.
Також вказано що на запит митниці позивачем надано додаткові документи, що не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки цінова інформація, що міститься у прайс-листі однакова для різних умов поставки. Отже наданий прайс-лист не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Для підтвердження митної вартості декларантом надано платіжні доручення на попередні поставки без дотримання вимог, зазначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку - якість наданого скану договору на перевезення не дає можливості ідентифікувати печатки та підписи замовника та виконавця, рахунок на оплату з перевезення не підписаний та не завірений печаткою перевізника, податкові накладні неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром. Від надання інших документів декларант відмовився.
Обґрунтовуючи застосування методів визначення митної вартості, відповідач вказав, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (ідентичних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше (визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених іншими митними деклараціями.
Київською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2019/00020. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 05.03.2019 №UA10000/2019/300058/2.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: пакувальний лист від 07.01.2019; рахунок-фактуру № 18-1176-К137 від 07.01.2019; коносамент №WST18124291 від 18.01.2019; автотранспортну накладну № 240 від 03.03.2019; сертифікат про походження товару № G193109202020028 від 30.01.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення (довітра про транспорті витрати) № NSODS0002223 від 02.03.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 7) від 20.12.2016, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 01.09.2011, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 28.04.2012, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 02.11.2012, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода № 4) від 28.02.2014, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 01.09.2011, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаткова угода б/№) від 02.04.2013, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (Спец.18-1176К137) від 07.01.2019, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011, Договір про надання послуг митного брокера № 15018/Д від 15.05.2018, Договір (контракт) про перевезення SC-676 від 13.12.2013, прайс-лист, копії митних декларацій країни відправлення товарів, договір на перевезення, рахунок на оплату послуг з перевезення, податкові накладні, банківські платіжні документи щодо оплати попередніх партій товарів, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначено: які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні порушень, суд зазначає таке.
Відповідач вказав, що пунктом 5 контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 передбачено умови оплати: 100% вартості впродовж 30 календарних днів після відвантаження, а в комерційному інвойсі від 07.01.2019 № 18-1176-К137 вказано 100% вартості відправленої партії повинні бути оплачені впродовж 180 календарних днів після відвантаження.
Проте, такі висновки відповідача спростовуються умовами Додаткової угоди № 4 від 28.02.2014 до контракту від 28.04.2011, пунктом 5 якої визначено що оплата за товар відбувається в один етап: 100% вартості відправленої партії товарів, які повинні бути оплаченими впродовж 180 днів після відвантаження.
Вказану додаткову угоду надано позивачем серед інших документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Відвантаження продукції відбулося 03.03.2019 згідно коносаменту WMS18124291, а тому оплата повинна бути здійснена позивачем до 02.09.2019. На момент декларування товару строк оплати за товар не настав.
Щодо підтвердження витрат на транспортування, на які відповідач вказує у рішенні, суд звертає увагу на таке.
Відповідачем зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подано довідку про транспортні витрати та договір на перевезення. Але договір надано такої якості, яка не дає можливості пересвідчитись в достовірності та об'єктивності наданого документа.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу на підтвердження транспортних витрат договір транспортного експедирування № SC-676 від 13.12.2013, укладеного з ТОВ «ДСВ Логістика» та довідку ТОВ «ДСВ Логістика». Додатково позивачем надано відповідачу рахунок на оплату № 1459 від 04.03.2019 на суму 49420,86 грн.
Щодо якості такого скан-договору, відповідач більш якісну копію не запитував.
Відповідно до підп. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
За змістом п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування позивачем надано під час декларування: договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування № SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ “Світ Інструменту Україна» та ТОВ “ДСВ Логістика», коносамент (bill of lading) № WST18124291, довідку про вартість перевезення № SODS0002223 від 02.03.2019, видану ТОВ “ДСВ Логістика», згідно з якою витрати на перевезення склали 49420,86 грн. Відповідачем не доведено недостатність вказаних документів для визначення митної вартості товару, дефекту їх форми тощо.
Відповідач також зазначив, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.
Проте з наданою довідки № SODS0002223 від 02.03.2019 слідує, що страхування вантажу не проводилося (Т І а.с. 178).
Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред'явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.
З матеріалів справи слідує, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, № 480/3558/19 від 17.11.2021.
Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Зокрема, відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №160/939/24.
Щодо обов'язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890 та від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20.
Як смлідує з оскаржуваного рішення, у ньому не зазначено номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, ні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA100000/2019/300058/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд,-
вирішив :
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту України» (адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1; ЄДРПОУ: 37311013) до Київської митниці Держмитслужби (адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8 А; ЄДРПОУ: 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA100000/2019/300058/2.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту України» (адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1; ЄДРПОУ: 37311013) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8 А; ЄДРПОУ: 43997555) судовий збір в сумі 3040,96 (три тисячі сорок) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Качур Р.П.