про залишення позову без розгляду
24 листопада 2025 рокусправа № 480/1363/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши питання поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
до Сумського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якому просить суд:
- скасувати рішення від 26.11.2024 уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України;
- визнати протиправною відмову уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати ОСОБА_1 дозвіл на перетинання державного кордону України як особі, що здійснює супровід особи з інвалідністю.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №480/1363/25 справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії передано Львівському окружному адміністративному суду для розгляду за підсудністю.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Гулика А. Г.
Ухвалою від 10.11.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У згаданій ухвалі суд зобов'язав позивача подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
21.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. У вказаній заяві представник позивача зазначив, що поважними причинами є неналежний стан здоров'я як самого позивача, так і батька, за яким ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, що не залежало від волевиявленя позивача. Як зазначалося у позовній заяві батько позивача є інвалідом другої групи. Позивач проживає з батьком разом за адресою: АДРЕСА_1 . Місто Охтирка, де проживають позивач та його батько, за яким ОСОБА_1 здійснює постійний догляд, перебуває під постійними обстрілами ворога, постійні відключення електроенергії. Це негативно впливає на стан здоров'я позивача та його батька, особливо на його психіку, оскільки є хворою людиною. В Охтирці постійно звучать повітряні тривоги. Інколи повітряні тривоги тривають більше 15 годин. В цей час, позивач змушений разом з батьком весь час перебувати в укритті. Оскільки, враховуючи його психічний стан, боїться перебувати вдома. Постійні повітряні тривоги, відключення світла унеможливлюють також і представнику позивача своєчасно надавати правничу допомогу довірителю. А сам позивач не має юридичної освіти, не знав особливостей оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в разі порушення прав, свобод або інтересів, порядку та строків звернення до суду, у зв'язку з чим не міг вчасно подати заяву до суду.
Вирішуючи клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
частина третя статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" особі, якій відмовлено у перетинанні державного кордону має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу.
Копію оскарженої постанови позивач отримав 26.11.2024, тобто строк звернення з позовом до суду сплив 26.12.2024.
Проте позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 20.02.2025, тобто з пропуском визначеного строку звернення до суду.
Суд, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у заяві, зазначає таке.
Суд звертає увагу на те, що батько позивача є особою з інвалідністю другої групи, проте позивач не зазначив обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк саме з підстав здійснення постійного догляду.
Окрім цього, позивач не зазначив обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися до суду із позовом у встановлений строк з підстав неналежного стану його здоров'я.
Твердження позивача щодо неналежного стану здоров'я позивача не підтверджені жодними з наданих доказів, а тому суд відхиляє такі як підставу для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує на тому, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Разом з тим, суд висновує про те, що позивач не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк саме з підстав запровадження правового режиму воєнного стану.
Сам факт численних випадків оголошення в місті Охтирка сигналу "Повітряна тривога" як зрештою і на всій території України, у зв'язку із небезпекою завдання російською федерацією збройних ударів по місту як наслідок запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення таких строків.
Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі 500/1912/22.
Суд також враховує те, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам від 16.12.2024 №4209/2024-3711602, виданого Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, позивачу призначено адвоката Розторгуєву В.Б. Отже, починаючи з 16.12.2024 позивачу надавалась професійна правнича допомога.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відсутність у позивача юридичної освіти, незнання ним особливостей оскарження та строку звернення до суду є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки такі обставини не перешкоджали представнику позивача своєчасно звернутись до суду.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
З таких підстав, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску,
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 згаданого Кодексу.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії необхідно залишити без розгляду.
Керуючись статтями 121, 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії визнати неповажними.
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити повністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович