24 листопада 2025 рокусправа № 380/20846/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.10.2025 № 913190147149 про відмову в перерахунку пенсії "Перехід на інший вид пенсії";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести з 29.09.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу», пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ “Про державну службу» з урахуванням довідки від 29.09.2025 № 154-13-01-10-21 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки від 29.09.2025 № 154-13-01-10-21 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, у розмірі 60% заробітної плати, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 22.10.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 з 01.10.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 29.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, 06.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (за принципом екстериторіальності) прийняте рішення про відмову у перерахунку пенсії № 913190147149. у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 призначалась пенсія відповідно до Закону України " Про державну службу " яку отримувала до 01.10.2017. Дійсно, ОСОБА_1 раніше отримувала пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, однак це, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом № 1058-IV, на пенсію в межах дії Закону № 889-VШ, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Вважає таке рішення протиправним, що порушує її законні права та інтереси.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 05.11.2025 (вх. № 88140ел), у якому зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що відповідно до електронної пенсійної справи позивача, остання отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ за наявності необхідного стажу роботи, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» їм не призначалася пенсія відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Згідно пункту 3 - 1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону № 3723-ХІІ, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-УІН "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Отже, своє право на призначення пенсії державного службовця позивач реалізувала задовго до набрання чинності (01.05.2016) Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ. Тому до кола осіб визначених пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-ХІІ за певних умов після 01.05.2016, позивач не належить. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У період з 16.12.1993 по 01.10.2017 ОСОБА_1 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
ОСОБА_1 з 01.10.2017 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 29.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переведення на пенсію за Законом України “Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.10.2025 № 913190147149 відмовлено в перерахунку пенсії.
У рішенні вказано, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Відповідно до ст. 3 Закону № 889 визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники Державної фіскальної служби даною статтею не передбачені.
Крім того, в результаті розгляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_2 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 по 01.10.2017.
Враховуючи викладене вище, прийнято рішення гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії «Перехід з Закону на Закон» відповідно до заяви під 29.09.2025 відмовити, у зв'язку і відсутністю законних підстав.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Закон України “Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Таким чином, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після набрання чинності Законом України “Про державну службу» № 889-VIII-01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України “Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Порядок призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок № 622), яка застосовується з 01.05.2016.
Відповідно до п. 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Загону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що вказаний Порядок № 622 є чинним, не визнавався неконституційним та не скасовувався.
Отже, з огляду на викладене вище, право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону № 889-VІІІ мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону № 3723-XII.
Зі змісту рішення відповідача від 06.10.2025 № 913190147149 про відмову в перерахунку пенсії, підставою для відмови у переведенні на інший вид пенсії є те, що ОСОБА_2 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 по 01.10.2017.
Суд встановив та не заперечується позивачем, що позивачці була призначена пенсія за віком за нормами Закону № 3723-ХІІ, яку вона отримував до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (до 01.10.2017).
Однак у подальшому позивача за її заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення.
Тому, оскільки ОСОБА_1 до набрання чинності Законом № 889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону позивач не має.
Наведене вище також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 523/9208/17.
Суд погоджується з доводами відповідача, що приписи пунктів 10-12 розділу XI Закону № 889-VІІІ на спірні у справі правовідносини не поширюються, позаяк позивачем уже було використано право на призначення пенсії за нормами ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, а перерахунку пенсії не існує.
З огляду на зазначене, оскаржене рішення є правомірним, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу відповідно до вищезазначеного Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Таким чином, відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити переведення з 29.09.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу», пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ “Про державну службу» з урахуванням довідки від 29.09.2025 № 154-13-01-10-21 та довідки від 29.09.2025 № 154-13-01-10-21.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 24.11.2025.
Суддя Кедик М.В.