24 листопада 2025 рокусправа № 380/14936/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - Відповідач), в якому просить:
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпунту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорта.
Зобов'язати військову частина НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із врахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходить військову службу в лавах Збройних Сил України. Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), так як виникла необхідність постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 1 групи безтерміново та потребує постійного стороннього догляду. Однак відповідач протиправно не розглянула рапорт позивача про звільнення та не прийняв рішення про звільнення останнього на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що з поданих документів вбачається, що у позивача є рідна сестра ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 . Зазначають, що у ОСОБА_2 наявний інший (окрім Позивача) член сім'ї першого ступеня споріднення (донька ОСОБА_3 ), що може здійснювати постійний догляд за нею. На думку представника відповідача позивач належним чином не підтвердив наявність у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених п.п. «г» п. 2 ч. 4, абз. 13 п.3 ч.12 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 25.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2024 року № 2127, молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 29.10.2024 року.
29.05.2025 позивач звернувся з рапортом, до командира військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби, в якому просив звільнити його зі служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 613483.
Позивач у рапорті також зазначив, що відсутні інші особи, які могли б здійснювати постійний догляд за матір'ю. З колишнім чоловіком ОСОБА_4 мати позивача розлучена, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.2024 року у справі № 466/7837/14-ц та ухвалою про виправлення описки у цьому судовому рішенні від 06.01.2015 року. Донька матері - ОСОБА_3 , постійно проживає та працює за кордоном, що підтверджується довідкою про підтвердження трудової діяльності від 15.11.2024 року, із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, а також відповіддю Державної прикордонної служби України № 19/1064-25 - вих. від 06.01.2025 року.
Листом від 09.07.2025 року за № 12484 позивача було проінформовано про прийняте рішення про відмову у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту З частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю рідної сестри (донька ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 .
Позивач не погоджується з рішенням відповідача та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу за нормами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин; під час дії воєнного стану через необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція, в редакції чинні й на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу другого пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (далі - Додаток № 14).
Так пункт 5 вказаного Додатку визначає, що з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди;копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.
В контексті встановлених обставин справи слід вказати, що норми пп. "г" п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначають обов'язковими підставами для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану сукупність двох умов, а саме: 1) необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, 2) відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так судом встановлено, що 29.05.2025 позивач звернувся на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби, в якому просив звільнити його зі служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 613483.
Позивач у рапорті також зазначив, що відсутні інші особи, які могли б здійснювати постійний догляд за матір'ю. З колишнім чоловіком ОСОБА_4 мати позивача розлучена, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.2024 року у справі № 466/7837/14-ц та ухвалою про виправлення описки у цьому судовому рішенні від 06.01.2015 року. Донька матері - ОСОБА_3 , постійно проживає та працює за кордоном, що підтверджується довідкою про підтвердження трудової діяльності від 15.11.2024 року, із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, а також відповіддю Державної прикордонної служби України № 19/1064-25 - вих. від 06.01.2025 року.
За наслідками розгляду рапорту позивача, відповідач відмовив у задоволенні відповідного рапорту та у звільненні з військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Досліджуючи зміст спірної відмови (лист від 09.07.2025 року за № 12484), судом встановлено, що відповідач єдиним обґрунтуванням для відсутності підстав звільнення позивача з військової служби вказав наявність рідної сестри (донька ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що у даному випадку матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у позивача є рідна сестра - ОСОБА_3 .
Позивач стверджує, що сестра тривалий час перебуває за межами України, повернення не планує, відтак не може фізично здійснювати догляд за матір"ю.
На підтвердження вказаних обставин позивачем подано довідку Державної прикордонної служби України від 04.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 виїхала з України 11.03.2022, повернулась 02.04.2023, виїхала з України 17.04.2023. Окрім того, згідно долученої довідки від 15.11.2024, виданої ЗАТ "Гранд СПА Лєтува", ОСОБА_5 з 01.10.2023 працює на даному підприємстві.
Однак, дані документи підтверджують лиш факт того, що його сестра неодноразово в"їзджала і виїзджала за межі території України та те, що станом на 15.11.2024 працює за кордоном. Однак, дані докази не підтверджують того, що сестра тривалий час перебуває за межами України, повернення не планує, не може фізично здійснювати догляд за матір'ю.
Суд вважає за доцільне застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/16966/24 від 27 лютого 2025 року.
Зокрема, Верховним Судом зазначено, що "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
Поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).
Документами, що підтверджують відсутність таких осіб або їх неможливість здійснювати догляд, серед іншого, могли б бути: документи, що підтверджують непрацездатність рідної сестри позивача.
Згідно частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що позивачем не підтверджено відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його матір, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що Військова частина НОМЕР_1 дійшла правильного висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення з військової служби з огляду на обставину наявностості члена сім'ї першого ступеня споріднення ОСОБА_3 , яка може здійснювати догляд за матір"ю ОСОБА_2 .
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що за наведених мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) , про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна