25 листопада 2025 року м. ДніпроСправа № 200/7/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Донецького окружного адміністративного суду про виконання судового рішення у справі № 200/7/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 200/7/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Донецького окружного адміністративного суду (далі також - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі також - відповідач 2), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду вказаної справи 29 квітня 2025 року Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яке набрало законної сили 30.05.2025, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Донецького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Донецький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомоги на оздоровлення за 2025 рік, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомогу на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року та на 1 січня 2025 року складає 3028 гривень, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Позивач, посилаючись на не виконання відповідачами зазначеного судового рішення, звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в порядку статті 382 КАС України.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, судом 19 вересня 2025 року постановлено ухвалу, якою відповідну заяву позивача задоволено та зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд та Державну судову адміністрацію України, протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали, подати до суду звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 200/7/25.
На виконання наведеної ухвали, 13 листопада 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом подано до суду звіт про виконання судового рішення у справі № 200/7/25.
У звіті зазначено, що на виконання рішення суду у справі № 200/7/25 відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомоги на оздоровлення, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року та на 1 січня 2025 року складає 3028 гривень, з урахуванням виплачених сум, та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів на загальну суму 229184,98 грн.
Листами від 04.07.2025 № 03-16/573/25, від 09.09.2025 № 03-16/712/25, з метою запобігання витрачанню бюджетних коштів на примусове виконання судового рішення, Донецький окружний адміністративний суд звертався до ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів з проханням надати асигнування для виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду про виплату суддівської винагороди суддям Донецького окружного адміністративного суду, у тому числі, в розмірі 229184,98 грн для виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за судовим рішенням від 29.04.2025 у справі № 200/7/25.
Станом на 12.11.2025 запитувані кошти до суду не надходили.
Разом з цим, у відповіді від 23.10.2025 № 11-21117/25 на лист відповідача 1 від 26.09.2025 № 03-16/759/25, ДСА України повідомила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Враховуючи, що всі затверджені за Програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначену в листі мету.
Ухвалою суду від 20.11.2025 призначено звіт до розгляду в порядку письмового провадження. Продовжено строк на розгляд звіту Донецького окружного адміністративного суду про виконання судового рішення у справі № 200/7/25 на п'ять днів з моменту постановлення цієї ухвали. Запропоновано позивачу та відповідачу 2, у строк не пізніше трьох днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, надати до суду письмові пояснення щодо звіту Донецького окружного адміністративного суду про виконання судового рішення у даній справі.
Позивач та відповідач 2 правом на подання письмових пояснень щодо звіту не скористалися.
Перевіривши поданий відповідачем звіт, суд зазначає таке.
Як вказує відповідач 1 на виконання судового рішення від 29 квітня 2025 року у справі 200/7/25 ним здійснено нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 28 лютого 2025 року включно та допомоги на оздоровлення, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року та на 1 січня 2025 року складає 3028 гривень, з урахуванням виплачених сум, та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів на загальну суму 229184,98 грн.
Згідно з листом від 09.09.2025 № 03-16/712/25 Донецьким окружним адміністративним судом направлено на адресу Державної судової адміністрації України оновлену інформацію про судові рішення зобов'язального характеру, які набрали законної сили, у справах про перерахування суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення. Також для виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду про виплату суддівської винагороди суддям Донецького окружного адміністративного суду, останній просив надати асигнування на суму 22439597,69 грн.
Листом Державної судової адміністрації України від 23.10.2025 № 11-21117/25 повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів, бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (далі - Програма), у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Відповідні роз'яснення були надані ДСА України листом від 29.07.2024 № 11-15103/24. Ураховуючи, що всі затверджені за Програмою видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі. ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25 та від 16.07.2025 № 11-14135/25 зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозиціями щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою. У відповідь Міністерство фінансів України листами від 17.02.2025 № 08020-01-2/5032, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 та від 30.07.2025 № 08020-09-6/21433 повідомило, що у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення. Проте, з огляду на зазначене та враховуючи численні звернення від судів, органів та установ системи правосуддя, ДСА України листом від 26.08.2025 № 11-17114/25 вчергове звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою на суму 2315,5 млн гривень. Станом на дату надіслання цього листа відповідь на вказане звернення до ДСА України не надходила. Також зазначено, що ДСА України листом від 02.10.2025 № 11-19638/25 звернулась до Прем'єр-міністра України Свириденко Ю.А. з проханням, підтримати та подати на розгляд розроблений ДСА України проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Державній судовій адміністрації України на 2025 рік» у частині збільшення обсягу видатків споживання за Програмою у сумі 1377,7 млн грн за рахунок зменшення обсягу видатків споживання за бюджетною програмою 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя».
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного вбачається, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Надаючи оцінку вжитим відповідачем заходам для виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Як вказувалось судом вище, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 200/7/25 відповідач 1 здійснив нарахування позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з відповідного розміру прожиткового мінімуму, визначеному в рішенні.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача 1, що вказаним судовим рішенням також покладено на відповідача 1 обов'язок щодо здійснення виплати позивачу відповідних виплат.
Однак доказів проведення такої виплати до матеріалів справи не додано.
За змістом звіту, нарахована сума вказаних виплат становить 229184,98 грн та виконання рішення суду в повному обсязі (в частині виплати такої суми) можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Відповідач 1 направляв листи до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів з проханням надати бюджетні асигнування для виплати заборгованості з суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за рішеннями судів.
Однак, відповідні бюджетні асигнування до теперішнього часу не надійшли.
Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 200/7/25 в частині здійснення виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, залишається не виконаним.
Водночас неможливість повного виконання цього рішення зумовлена відсутністю у відповідача 1 бюджетних асигнувань, призначених для виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність у цьому випадку таких підстав.
Верховний Суд у постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним рішення суду шляхом здійснення виключно перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині судового рішення.
Відтак, відповідачем 1 не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача 1, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати, пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від його волі, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Державного бюджету України.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача 1 та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Подібну позицію викладено Верховним Судом в ухвалі від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24, за схожих причин невиконання судового рішення.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе прийняти звіт Донецького окружного адміністративного суду про виконання судового рішення у справі № 200/7/25, але враховуючи, що судове рішення виконано не в повному обсязі, з метою надання відповідачу 1 додаткового часу для його виконання та з урахуванням вжитих ним заходів для виконання судового рішення, суд встановлює відповідачу 1 новий строк для подання звіту, - три місяці з дня отримання відповідачем 1 цієї ухвали.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити Донецькому окружному адміністративному суду, що за приписами статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту, на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, накладається штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 249, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Донецького окружного адміністративного суду про виконання судового рішення у справі № 200/7/25.
Встановити Донецькому окружному адміністративному суду новий строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 200/7/25, - три місяці з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок