Іменем України
25 листопада 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/7518/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛІО С" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛІО С" (далі - позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ ЛІО С") звернулося до суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби UА №100380/2022/0000040/2 від 17.02.2022 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позову зазначено, що 17 лютого 2022 року ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» (здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше.
Позивачем оформлено та подано до Київської митниці митну декларацію № UA100380/2022/304271 від 17.02.2022, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст. 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1).
Також на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України. (КОНТРАКТ № 019PL, від «01» листопада 2019р. між ТОВ «КОМПАНІЯ ЛО С», Україна, komandytowa, м. Київ та BRADAS GROUP Sp z 0.0. (інша назва BRADAS Sp z 0.0. Spolka Poland), доповнення 1 від 01.11.2019; доповнення 2 від 25.04.2020 доповнення 3 від 14.05.2020 доповнення 4 від 03.06.2020 доповнення 5 від 03.07.2020 доповнення 6 від 26.11.2020, доповнення 7 від 17.01.2022; інвойс ЕX/HU/21/2022 від 15-02-2022; переклад інвойсу EX/HU/21/2022 від 15-02-2022 р.; пакінг-лист (специфікація) до інвойсу EX/HU/21/2022 22PL331020E0143239 від 15-02-2022; експортна митна декларація Республіки Польща № від 15-02-2022; сертифікат походження № PLMF/AS 0155288 від 15-02-2022; сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AS 0236652 від 15-02-2022: заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 04 від 10.02.2022; довідка про транспортні витрати від 15.02.2022 на заявку № 04 від 10.02.2022 рахунок 825985 на сплату транспортування вантажу № 18 від 15-02-2022 на суму 45000 грн; CMR AN (міжнародна транспортна декларація) від 15-02-22.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке обґрунтоване наступним: декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість, отже не можливе застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною зовнішньо економічного контракту.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації:
-товар №18 митна декларація від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943 (вартість товару джерела інформації 3,87 USD/кг);
-товар №21 митна декларація від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699 (вартість товару джерела інформації 6,83 USD/кг);
-товар №22 митна декларація від 24.09.2021 № UA305110/2021/16859 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,95 USD/кг.
Натомість декларацію № UA100380/2022/30421 від 17.02.2022 було скасовано та заповнено нову митну декларацію (після коригування) №UA100380/2022/304292 від 17.02.2022.
Позивач зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган не дав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Також на момент митного оформлення відповідач не надав копії МД, на які він посилається як на індикатив.
Розмір суми коригування митної вартості (вартість позову) згідно відповідному рішенню про коригування митної вартості товарів №UA100380/2022/0000040/2 від 17.02.2022 є 53812,69 грн.
Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає його протиправним, тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відзив № 7.8-10/1422 від 21.06.2022, в якому зазначив наступне.
17.02.2022 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чайки» Київської митниці декларантом ТОВ "КОМПАНІЯ ЛО С" подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) на товари для садівництва. Торговельна марка: BRADAS. Країна виробництва: EU. Виробник: FITT spa. ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер UA100380/2022/304271.
Різниця між платежами, які заявлялись декларантом до винесення рішення та платежами, які повинні бути сплачені у зв'язку з винесенням рішення складає 53812,69 грн.
Відповідач зазначив, що одержувачі товарів по митним деклараціям, а саме №№ UA500020/2021/17943, UA100020/2020/38699 та UA305110/2021/16859 є інші суб'єкти господарської діяльності. Отже митний орган виконав вимоги митного кодексу України.
Також митний орган стверджує, що саме в контракті, який подав позивач до митного оформлення, зазначено подання рахунку-проформи, а не інвойсу. Адже це по суті зовсім різні документи в розумінні п.3 ч.2 статті 53 Митного кодексу України.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відповідь на відзив, в якій вказано, що митний орган проігнорував вказані приписи закону та застосував останній резервний метод, минаючи інші, передбачені законом методи встановлення митної вартості, у рішенні взагалі не зазначено використання інших другорядних методів.
Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості лише вказавши номера ВМД, на базі яких відповідач робив коригування, а саме: на момент розмитнення відповідач не надавав зміст ВМД, на які посилався.
На момент оформлення ВМД, ця інформація відповідачем не надавалась.
У зв'язку з викладеним просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надіслав заперечення на відповідь на відзив № 7.8-10/1537 від 04.07.2022, в яких вказав, що позивач у відповіді на відзив ніяким чином не спростовує докази митного органу про те, що саме в контракті, який подав позивач до митного оформлення, зазначено подання рахунку-проформи, а не інвойсу. Це по суті зовсім різні документи в розумінні п.3 ч.2 статті 53 Митного кодексу України. Також позивачем не наведено докази та спростування не надання рахунку-проформи.
Вважає свої дії правомірними, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року прийнято справу № 640/7518/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Ухвалу суду від 12.02.2025 сторони отримали в підсистемі "Електронний суд".
Відповідачем через підсистему "Електронний суд" надіслано клопотання, в якому зазначив, що 21.06.2022 Київська митниця через підсистему електронний суд, направила до суду відзив на позовну заяву № 7.8-10/1422 та заперечення №7.8-10/1537 від 04.07.2022, в якому було викладено заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими митниця не погоджується, із посиланням на відповідні докази та нормативно-правові акти.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач через підсистему "Електронний суд" надіслав додаткові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛІО С", код ЄДРПОУ 40062633, 03148, місто Київ, вул.Тимофія Строкача, буд.1.
Між ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» (покупець) та компанією «BRADAS Sp z o.o Spolka komandytowa" 46-300 Olesno ul. M. Konopnickiej 5, Польща, надалі (продавець) укладено контракт від 01.11.2019 №019PL, на підставі якого Продавець продав, а Покупець придбав товари по цінах, обсягах згідно з умовами, що узгоджені в даному контракті.
Продавець продає, а Покупець купує (далі "Товар"): частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості, та різноманітності за цінами, зазначеним у рахунках-фактурах до контракту, які є частиною цього Контракту. Асортимент товарів договір може бути розширений за взаємною згодою сторін (п.3.1.1. Контракту).
Умови постановки - FCA м. Олесно, Польща («Інкотермс - 2010») або буде визначатися додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватися в рахунках Завантаження товару проводиться за рахунок Продавця (п.5 Контракту).
Відповідно до доповнення № 1 до контракту сторони домовились визначити прайс-лист від 15.11.2019 (додаток 1) діючим прайс-листом до Контракту №019PL Від «01» листопада 2019р.
Відповідно до доповнення № 2 до контракту сторони домовились визначити прайс-лист від 25.04.2020 (додаток 2) діючим прайс-листом до Контракту № 019PL Від «01» листопада 2019р.
Відповідно до доповнення № 3 до контракту сторони домовились визнати наступні банківські реквізити Покупця такими, що набувають сили з 14-05-2020.
Відповідно до доповнення № 4 до контракту сторони домовились визнати наступні банківські реквізити Покупця такими, що набувають сили з 03-06-2020.
Відповідно до доповнення № 5 до контракту сторони домовились внести зміни до пункту 9 чинного контракту наступним чином. Товар розміщується в піддонах. Позначення товар виробляється Продавцем відповідно до законодавства України. Упаковка - контейнери (піддони, в яких товар є доставлений можуть мати маркування згідно Конвенції про міжнародний захист рослин (IPPC)), та є одноразовими, не можуть бути використані для подальших поставок. Піддони (Палети) надаються продавцем безкоштовно. Упаковка товарів, маркування товарів та упаковка здійснюється продавцем за свій рахунок (п.9 Контракту).
Відповідно до доповнення № 6 до контракту сторони домовились внести зміни до пункту 5 чинного контракту та визначити умови поставки для інвойсу EX/HU/260/2020 від 26 листопада 2020 року як ФОБ (Олесно, Польща). Ця зміна стосується тільки вказаного інвойсу. В подальшому умови поставки будуть визначатися згідно даного контракту або додатковим доповненням якщо інше.
Відповідно до доповнення № 7 до контракту сторони домовились визнати наступні банківські реквізити Покупця такими, що набувають сили з 17-01-2022. Деякий час обидві назви компанії Bradas можуть використовуватися одночасно (до 01-03-2022).
17 лютого 2022 року ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше.
Позивачем оформлено та подано до Київської митниці митну декларацію №UA100380/2022/304271 від 17.02.2022, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту.
Також на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані документи, які передбачені частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: інвойс ЕX/HU/21/2022 від 15-02-2022; переклад інвойсу EX/HU/21/2022 від 15-02-2022; пакінг-лист (специфікація) до інвойсу EX/HU/21/2022 22PL331020E0143239 від 15-02-2022; експортна митна декларація Республіки Польща № від 15-02-2022; сертифікат походження №PLMF/AS 0155288 від 15-02-2022; сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AS 0236652 від 15-02-2022; заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 04 від 10.02.2022; довідка про транспортні витрати від 15.02.2022 на заявку № 04 від 10.02.2022; рахунок 825985 на сплату транспортування вантажу № 18 від 15-02-2022 на суму 45000 грн; CMR AN (міжнародна транспортна декларація) від 15-02-22.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UА №100380/2022/0000040/2 від 17.02.2022.
Як убачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів; надані документи містять розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Це не дало можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів, а саме:
1) прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки;
2) відповідно до п.8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, яка не надана до Митного оформлення;
3) відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та завантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості, як витрати на навантаження/завантаження;
4) заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;
5) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 МК України. Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. 3 метою підтвердження числових складових митної вартості, відповідно до вимог частин 2, 3 та 4 ст. 53, ст. 57 МК України від декларанта було витребувано -додаткові документи, зокрема: рахунок-проформу; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі: заявку на перевезення, рахунки, відомості щодо залучення третіх осіб до перевезення; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак у строк, встановлений частиною третьою статті 53, пункту 2 частини другої статті 255 МК України декларантом не було надано всі запитувані додаткові документи, а документи, надані додатково, не усували виявлених розбіжностей.
Отже, подані декларантом документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з Джерелом інформації: товар № 18 митна декларація від 21.05.2021 № UA500020/2021/17943 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,87 USD/кг), товар №21 митна декларація від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699 (вартість товару згідно джерела інформації - 6,83 USD/кг), товар №22 митна декларація від 24.09.2021 № UA305110/2021/16859 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,95 USD/кг).
Розмір суми коригування митної вартості (вартість позову) згідно відповідному рішенню про коригування митної вартості товарів №UA100380/2022/0000040/2 від 17.02.2022 є 53812,69 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, що міститься у статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
На виконання частин першої, другої, четвертої, восьмої, дев'ятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митними органами додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 826/27058/15, від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною дванадцятою статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев'ятою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом
Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частин першої і другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689.
Згідно з пунктами 6 та 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як підтверджено матеріалами справи, митним органом направлено до декларанта електронне повідомлення про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору. Підставою для прийняття такого рішення стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, зокрема, відповідачем оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що:
1) прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки;
2) відповідно до п. 8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, яка не надана до митного оформлення;
3) відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки, при цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця загрузки, на навантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження;
4) заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;
5) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог ст. 254 МКУ Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Доводи відповідача з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «BRADAS», суд оцінює критично, оскільки зазначені платежі не включені до митної вартості, доказів зворотного митним органом не надано.
Посилання митного органу на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості, є необґрунтованими. Крім цього, визначення терміну поставки FCA - як і було зазначено в самому рішенні митного органу про коригування митної вартості, не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, проте до митної вартості такі витрати не відносяться.
Суд зазначає, що якщо страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, позаяк, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Митним органом не доведено той факт, що страхування здійснювалося (а як наслідок витрати на страхування включаються до митної вартості), отже такі доводи відхиляються судом.
Як і доводи відповідача про те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки суд уважає безпідставними, з огляду на те, що прайс-лист є документом довільної форми, а діюче законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Разом з цим, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Також суд зауважує, що відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки.
За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс FCA та передбачає здійснення завантаження товару за рахунок продавця (пункт 5 Контракту).
Відповідно до доповнення до контакту № 5 упаковка товарів, маркування товарів та упаковка здійснюється продавцем за свій рахунок, піддони, в яких розміщується товар, надаються продавцем безкоштовно.
Згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник ( ... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, а тому така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/вивантаження у цьому конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження/завантаження, є безпідставним.
Крім цього, посилання митного органу на те, що позивач не надав рахунку-проформи, суд до уваги не бере, оскільки таким рахунком і є поданий позивачем до митного оформлення інвойс. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму, відповідачем до суду не надано.
Також суд вважає за необхідне врахувати висновки Верховного Суду, які висловлені у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24:
«Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.».
Отже, ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов висновку, що документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Варто вказати, що ненаведення митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, доводи та мотиви правомірності спірного рішення, висловлені Київською митницею є безпідставними, натомість позивачем надані всі необхідні документи для підтвердження числового значення складових митної вартості.
Указані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Ураховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце подання неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.
У той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/13.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду за платіжним дорученням № 108 від 17.05.2022 сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Оскільки позов задоволено, тому суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань вказані вище судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛІО С" (код ЄДРПОУ 40062633, 03148, місто Київ, вул.Тимофія Строкача, буд.1) до Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА №100380/2022/0000040/2 від 17.02.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛІО С" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова