про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
24 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7588/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач), через свого представника - адвоката Чернікова Д.Ю., звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 01.01.2020 по 15.11.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 15.11.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Суддя ухвалою від 11.11.2025 залишила без руху позовну заяву через пропуск строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали судді представник позивача - адвокат Черніков Д.Ю. подав заяву про усунення недоліків 14.11.2025 року, у якій зазначив, що позивач виходив із принципу належного врядування відповідачем, а днем, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення його права. Покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року №460/21394/23 та зазначає, що позивач не отримував при переведенні із ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_3 та відповідно не був ознайомлений з ним. Вказує, що відповідач н повідомляв позивачу жодного місяця про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат та не повідомляв про суми нараховані та виплачені позивачу при виключенні його з особового складу військової частини при звільненні. Саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені позивачу в період служби, а також при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі. Однак, позивач не одержував письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу у період служби, при переміщенні на нове місце служби та звільненні, а про спосіб розрахунку грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 2018 рік мав можливість дізнатися лише отримавши письмові розрахунки свого грошового забезпечення. Відтак, строк встановлений
ст. 233 КЗпП України позивач не пропустив, а у випадку якщо суд дійде до висновку про пропущення таких строків поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з поважністю причин пропуску такого.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення, суд зазначає наступне.
Перш за все, суддя зауважує, що позовні вимоги охоплюються строковими вимогами, а саме, з 01.01.2020 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 15.11.2024.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
Тож для вирішення питання, яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину).
На момент внесення цих змін стаття 233 КЗпП України передбачала тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору [з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права]; місячний строк [з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки] - у справах про звільнення та річний строк [з дня виявлення заподіяної працівником шкоди] для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Водночас, на момент внесення цих змін, стаття 233 КЗпП України діяла у редакції, яка передбачала можливість звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.
Вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, суд дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року по справі 460/21394/23.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2024 №335 що позивача звільнено з військової служби з 15.11.2024 (тобто після 19.07.2022). У цьому наказі зазначено про виплату грошового забезпечення , компенсацію за невикористані дні додаткової та основної відпустки, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошову компенсацію замість речового майна.
На переконання суду, отримання наказу про звільнення та отримання грошового атестату, який видається при звільненні з військової служби.
Якщо грошовий атестат не було видано військовослужбовцю під час звільнення, фінансовий відділ зобов'язаний надіслати його за новим місцем служби протягом 10 днів. Після звільнення атестат передається до ТЦК та СП, куди військовослужбовець стає на облік, і зберігається в особовій справі.
Отже, відлік тримісячного строку на звернення до суду розпочався з 16.11.2024 року та сплив 16.02.2025 року. При цьому, у цей період позивач не ініціював жодних спроб щодо отримання інформації про складові його грошового забезпечення ні шляхом звернення до військової частини, де проходив служби, ні до ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди ОСОБА_1 було направлено для постановки на військовий облік.
Звертаючись до суду з даним позовом 06.11.2025 року, позивач пропустив строк звернення з до суду з позовними вимогами щодо протиправної бездіяльності та зобов'язання нарахувати грошове забезпечення за період з 19.07.2022 року. Водночас, на правовідносини щодо позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання нарахувати грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 року, тримісячний строк звернення до суду не розповсюджується.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає про те, що представником позивача у заяві про усунення недоліків від 17.11.2025 року не навів жодної причини, яка перешкоджала позивачу своєчасно звернутись до суду. При цьому, клопотання представника позивача про поновлення строку у зв'язку із поважністю причиною пропуску такого строку взагалі не містить обґрунтування саме поважності такої причини, аналіз якій мав би надати суддя при вирішенні такого клопотання.
Звернення до відповідача із адвокатськими запитами не є досудовим врегулюванням спору, а також відповідь на такі запити не вважається датою з якою необхідно розраховувати початок перебігу процесуального строку звернення до суду. Більше того, суддя акцентує увагу на тому, що адвокатський запит було направлено до відповідача після спливу трьохмісячного строку звернення до суду, лише через 11 місяців після звільнення позивача зі служби і свідчить лише про дату з якої позивач та його адвокат почали вчиняти активні дії щодо спірних правовідносин.
А відтак, звернення до відповідача із запитом, після закінчення строків звернення до суду, свідчить лише про початок активних дій позивача щодо отримання ним інформації. Доводів неможливості отримання позивачем інформації щомісячно про отримані ним суми та види грошового забезпечення, у клопотанні не зазначено. Не вказано у клопотанні також і про наявність обставин, які б реально унеможливлювали своєчасного звернення до суду.
Отже, на переконання суду, об'єктивно, відсутні підстави які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду, оскільки позивач не перебував на казарменому забезпеченні.
У статті 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Про розмір грошового забезпечення позивач дізнається з дня отримання ним таких виплат, тобто щомісячно, а відтак про розмір грошового забезпечення від дізнавався у день їх виплат. ОСОБА_1 звільнено 15.11.2024 року, строк щодо позовних вимог стосовно періоду з 19.07.2022 року по 30.09.2024 року взагалі не може бути поновлений, з огляду на імперативні приписи статті 234 КЗпП України.
Відтак, суддя дійшла висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а тому позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності та стягнення грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 15.11.2024 року, слід повернути позивачу.
При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності реальних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та як, можуть свідчить про поважних таких підстав.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Визнати неповажними причини пропуску строку до суду.
Відмовити у поновленні строку звернення до суду.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) позовну заяву у частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 19.07.2022 по 15.11.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 15.11.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Копію ухвали суду надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК