25 листопада 2025 року Справа № 320/54248/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 35430/0709 від 23.07.2024.
Позиції сторін
В обґрунтування позову товариство вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства України, оскільки, на думку позивача, застосування штрафних санкцій - пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованим.
ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано надані сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати.
Зазначає, що вказані сертифікати Київської обласної торгово-промислової палати підтверджують наявність форс-мажорних обставин саме для конкретних договорів між визначеними суб'єктами господарювання.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає про допущення позивачем порушення граничного строку при здійсненні операцій з імпорту товарів.
Вказує про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між введенням воєнного стану на території України та неможливістю контрагентів-нерезидентів своєчасно виконати свою частину зобов'язань за контрактами.
Таким чином, вказує, що доводи ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» є безпідставними, у зв'язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 320/54248/24 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 13 січня 2025 року об 09:30 год.
18.12.2024 відповідачем подано відзив.
13.01.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
13.01.2025, в підготовчому судовому засіданні, за участі представника позивача Величко І.М. та представника відповідача П'ятигорець Д.А., судом на місці ухвалено надати час представнику відповідача ознайомитися з відповіддю на відзив та оголошено перерву.
Наступне судове засідання призначено на 29 січня 2025 року об 11:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
29.01.2025, в підготовчому судовому засіданні, за участі представника позивача Величко І.М. та представника відповідача П'ятигорець Д.А., ухвалою суду від 29.01.2025 у справі № 320/54248/24 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24 лютого 2025 року о 09:30 год.
24.02.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Войтовича І.І.
Наступне судове засідання призначено на 19 березня 2025 року об 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
19.03.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Величко І.М. та представника відповідача Гордієнко Є.В., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника відповідача, відкласти судове засідання.
Наступне судове засідання призначено на 26 березня 2025 року об 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
26.03.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Величко І.М. та представника відповідача Грищенко Д.Є., заслухавши пояснення сторін, за відсутності заперечень, судом ухвалено на місці здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Встановлені обставини судом
Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до п.п. 191.1.1. п. 191 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.21, 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 11.06.2024 № 1610-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (податковий номер 44569631) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 24.03.2023 № 200 з компанією нерезидентом "Technik Umwelt Vertrieb BG Gmbh" (Німеччина), від 02.08.2023 № 02/08 з компанією нерезидентом "RSE s.r.o." (Чеська Республіка) та від 22.08.2023 № 32/2023 з компанією нерезидентом "MOLINART Grup" (Республіка Молдова), за період з 24.03.2023 по 18.06.2024 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною.
25.06.2024 посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 36411/10-36-07-09/44569631.
Посадовою особою відповідача встановлено порушення ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» частини 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями, а саме порушено граничні терміни проведення розрахунків, за контрактами:
- від 24.03.2023 № 200 з компанією нерезидентом "Technik Umwelt Vertrieb BG Gmbh" (Німеччина), на загальну суму 1 286 808,37 євро (еквів. 47 056 780,56 грн);
- від 02.08.2023 № 02/08 з компанією нерезидентом "RSE s.r.o." (Чеська Республіка) на загальну суму 228 000.00 євро (еквів. 8 337 640,80 грн);
- від 22.08.2023 № 32/2023 з компанією нерезидентом "MOLINART Grup" (Республіка Молдова) на загальну суму 208 050,00 євро (еквів. 8 219 036,06 грн).
За результатом виявлених порушень, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709.
Позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709, в якій просив скасувати його в повному обсязі.
Також, товариством подано доповнення до скарги на податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709.
Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду скарги від 03.10.2024 № 29734/6/99-00-06-01-02-06 залишила податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709 без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Згідно із пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».
Так, як вбачається із матеріалів справи, 24.03.2023 між ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (Замовник) та Technik Umwelt Vertrieb BG GmbH (Німеччина) (Виконавець) укладено Угоду № 1.
Відповідно до п. 2.1 Угоди № 1, відповідно до Цієї Угоди Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати комплекс робіт та послуг, а також здійснити поставку необхідного обладнання для реалізації проекту та досягнення мети проекту №1 та мети проекту №2. Найменування, опис, перелік робіт та послуг, що с предметом цієї угоди, а також перелік обладнання, що має бути поставлений, вказані y додатках до угоди, зокрема:
- Договорі № 100 «Договір на детальний інжиніринг»,
- Договорі № 200 «Договір на поставку обладнання» (або договір на поставку обладнання з іншим номером, якщо за вказівкою Замовника він буде укладений з іншою компанією),
- Договорі № 300 «Договір на будівництво»,
- Договорі № 400 «Договір на виконання робіт по монтажу та підключенню електрообладнання»,
- Договорі № 500 «Договір на виконання робіт по монтажу трубопроводів та обладнання»,
- Договорі № 600 «Договір на виконання робіт по технічному нагляду».
Згідно із п. 2.2 Угоди № 1, Угода являє собою змішану форму договору, яка складається з окремих договорів, виконання яких призведе до реалізації проекту Виконавцем у повному обсязі.
У відповідності до п. 2.3 Угоди № 1, результатом виконання виконавцем робіт за даною Угодою є реалізація проекту з встановлення комплексу обладнання для отримання біогазу в кількості 2 600 м3/год з органічних відходів діючого виробництва а саме Кукурудзяна барда в кількості 240.000 т/рік та Фугату кукурудзяної барди в кількості 136.875 т/рік, якість якої зазначена у Додатку № 004-1 «Масовий баланс 1» а також проектування необхідного обладнання для подальшого покращення комплексу обладнання для отримання біогазу з мулу з полів фільтрації та інших твердих органічних речовин.
Пунктом 2.10 Угоди № 1 передбачено, що Виконавець зобов'язується поставити та передати у власність Замовника технічно складне технологічне обладнання для будівництва Об'єкта згідно з цією Угодою; найменування, опис, загальні технічні характеристики яких наведені у Договорі №200 «Договір на поставку обладнання» до цієї Угоди.
У пункті 2.12. Угоди № 1 визначено, що Замовник оплачує Послуги, Роботи та Обладнання на умовах цієї Угоди і всіх Додатків і Договорів до цієї Угоди.
Орієнтовна ціна Обладнання складає: 3 958 500,00 Євро (три мільйони дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот євро 00 євроцентів).
Порядок оплати, термін оплати та ціна кожної одиниці обладнання визначається у окремому договорі (Договір № 200 «Договір на поставку обладнання», до даної Угоди. або договір на поставку обладнання з іншим номером, якщо буде укладений за вказівкою Замовника з третьою компанією).
У ціну Обладнання включена вартість упаковки та навантаження автомобільного транспорту, товаросупровідна документація та технологічна документація (п. 3.2 Угоди № 1).
Також, пунктом 4.1 Угоди № 1 обумовлено, що місце виконання/надання послуг/робіт, опис послуг/робіт, сторони визначають у:
- Договорі № 100 « Договір на детальний інжиніринг»,
- Договорі № 200 «Договір на поставку обладнання» (або договір на поставку обладнання з іншим номером, якщо буде укладений за вказівкою Замовника з третьою компанією),
- Договорі № 300 «Договір на будівництво»,
- Договорі № 400 «Договір на виконання робіт по монтажу та підключенню електрообладнання»,
- Договорі № 500 «Договір на виконання робіт по монтажу трубопроводів га обладнання»,
- Договорі № 600 «Договір на виконання робіт по технічному нагляду» до цієї Угоди, які є невід'ємною частиною даної Угоди.
На виконання Угоди № 1 від 24.03.2023 Сторонами також укладено договір на поставку обладнання № 200 до Угоди № 1 (надалі - Договір № 200), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця технічно складне, технологічне обладнання для реалізація проекту згідно Угоди №1 від 24.03.2013 року (надалі- Обладнання або Товар) (п. 1.1 Договору № 200).
Відповідно до п. 1.2 Договору № 200, найменування, детальний опис, кількість, загальні технічні характеристики Обладнання, ціна за кожну одиницю Товару наведені у Специфікації Обладнання (Додаток 201 до цього договору).
Згідно із п. 1.3 Договору № 200, Товар за цим договором у своїй сукупності становить єдиний комплекс, який створюється Постачальником шляхом поставки товару за цим договором та надання переліку послуг згідно окремих договорів, що загалом становлять невід'ємну частину Угоди №1 від 24.03.2023.
У відповідності до п. 2.2 Договору № 200, поставка товару відбуваються 3 партіями. Розмір та специфікація партії узгоджуються Покупцем та Постачальником та зазначена в Додатку № 201 до цього договору.
Пунктом 2.3 Договору № 200 визначено, що конкретні дати 3 поставок i строки узгоджуються Покупцем і Постачальником, але не можуть перевищувати 32 тижні з моменту одержання Постачальником попередньо оплати в розмірі, встановленому пунктом 3.2 цього договору.
Оплата вартості Обладнання здійснюється Покупцем наступним чином.
60% - попередня оплата, що становить 2 375 100,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем інвойсу на попередню оплату;
10% від суми договору, що становить 395 850,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем відповідного інвойсу а також після отримання Покупцем повідомлення про готовність першої партії до відвантаження;
10% від суми договору, то становить 395 850,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем відповідного інвойсу а також після отримання Покупцем повідомлення про готовність другої партії до відвантаження;
10% від суми договору, що становить 395 850,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем відповідного інвойсу а також після отримання Покупцем повідомлення про готовність третьої партії до відвантаження;
5% від суми договору, що становить 197 925,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем відповідного інвойсу після завершення монтажу обладнання, що підтверджується підписаним Актом приймання-передачі наданих послуг за договорами № 400 від 24 03 2023 та № 500 від 24.03.2023, які становлять невід'ємну частину Угоди №1 від 24.03.2023;
5% від суми договору, що становить 195 000,00 євро, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем відповідного інвойсу після холодного тесту. Успішне проходження холодного тесту підтверджується підписаним Акту приймання-передачі наданих послуг.
Позивачем також надано копії додатків до Договору № 200, копію договору на детальний інжиніринг № 100 до Угоди № 1 від 24.03.2023, копію договору субпідряду на будівництво № 300 до Угоди № 1 від 24.03.2023 та копію договору на надання послуг з технічного нагляду № 600 до Угоди № 1 від 24.03.2023, які укладені з метою виконання Угоди № 1, визначають умови, які передують поставці товарів за Договором № 200 та визначають договірні обов'язки після виконання умов згідно Договору № 200, які досліджені судом.
Крім того, 02.08.2023 між RSE s.r.o. (Чеська Республіка) (Продавець) та ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 02/08 (надалі - Договір № 02/08), відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується купити обладнання: Газопоршнева електростанція PUP GEN 2V20 на базі двигуна Jenbacher J 320 C105 2Vu модернізована в контейнері в комплекті, надалі скорочено - Обладнання (п. 1.1 Договору № 02/08).
Відповідно до п. 1.2 Договору № 02/08, технічні характеристики, комплектність, кількість та вартість Обладнання приведені в Специфікації (Додаток 1 «Специфікація Обладнання»), яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно із п. 2.2 Договору № 02/08, загальна вартість (ціна) Договору становить 760 000,000 євро (сімсот шістдесят тисяч євро 00 євроцентів), без ПДВ.
Загальна вартість (ціна) Договору оплачується Покупцем у наступному порядку:
і) 30% (тридцять відсотків) від загальної вартості (ціни) Договору у сумі 228 000,00 євро (двісті двадцять вісім тисяч євро 00 євроцентів) протягом 5 календарних днів з моменту отримання Покупцем інвойсу на попередню оплату надіслану на адресу електронної пошти Покупця, вказану в п. 10.1 цього Договору.
ii) 40% (сорок відсотків) від загальної вартості (ціни) Договору у сумі 304 000,00 євро (триста чотири тисячі євро 00 євроцентів) у строк протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів після першого платежу.
iii) 30% (тридцять відсотків) від загальної вартості (ціни) Договору у сумі 228 000,00 євро (двісті двадцять вісім тисяч євро 00 євроцентів) протягом 5 календарних днів після отримання повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження.
У відповідності до п. 3.1 Договору № 02/08, право власності на Обладнання (в комплектації як вказано в Специфікації Додатку 1), переходить від Продавця до Покупця з дати прийняття Обладнання в день (на дату) відвантаження та підписання транспортно-експедиторських документів для транспортування вантажу Обладнання від Продавця (CMR), які підписують уповноважені представники Продавця та перевізника.
Пунктом 4.1 Договору № 02/08 визначено, що Обладнання продається та поставляється на умовах EXW, Чеська Республіка (Інкотермс 2020) за адресою: Gellhornova 2228, 678 01, Blansko, Чеська Республіка, далі - місце поставки.
Строк поставки Обладнання складає 120 (сто двадцять) робочих днів з дати зарахування коштів авансового платежу (згідно з пунктом «і» пункту 2.2.1. цього Договору) на банківський рахунок Продавця. (п. 4.2 Договору № 02/08)
Позивачем також надано копію специфікації до Договору № 02/08, яка досліджена судом.
Також, ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» надано копію договору поставки від 22.08.2023 № 32/2023 з MOLINART Grup (Республіка Молдова), з якого слідує, що такий укладено з метою поставки товарів, які обумовлено у додатку № 1 до зазначеного договору.
З додатку 3 до акта перевірки слідує, що позивачем 24.08.2023 перераховано грошові кошти на користь Technik Umwelt Vertrieb BG GmbH (Німеччина) у розмірі 2 375 100,00 євро (екв. 86 854 081,86 грн).
Також, 24.08.2023 позивач перерахував на користь RSE s.r.o. (Чеська Республіка) грошові кошти у розмірі 228 000,00 євро (екв. 8 337 640,80 грн).
Крім того, 29.08.2023 ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» перерахувало на користь MOLINART Grup (Республіка Молдова) грошові кошти у розмірі 813 350,00 євро (екв. 32 131 473,09 грн).
Вказані обставини не заперечуються позивачем.
Разом з тим, відповідачем встановлено порушення граничних строків розрахунків за валютними операціями, а саме:
- стосовно Technik Umwelt Vertrieb BG GmbH (Німеччина) встановлено термін прострочки (з урахуванням висновків Міністерства економіки України) за 31.05.2024-10.06.2024 (кількість днів 11), 11.06.2024 (кількість днів 1), 12.06.2024-18.06.2024 (кількість днів 7) із загальним нарахуванням пені у розмірі 2 161 815,62 грн;
- щодо RSE s.r.o. (Чеська Республіка) встановлено термін прострочки за 20.02.2024-29.02.2024 (кількість днів 10) із нарахуванням пені у розмірі 282 083,65 грн;
- стосовно MOLINART Grup (Республіка Молдова) встановлено термін прострочки за 25.02.2024-20.03.2024 (кількість днів 25), 21.03.2024-29.03.2023 (кількість днів 9), 30.03.2024-05.04.2024 (кількість днів 7) із загальним нарахуванням пені у розмірі 868 107,23 грн.
В той же час, позивачем надано до перевірки та до скарги на податкове повідомлення-рішення видані ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме:
- № 3200-24-0685 від 04.04.2024 відповідно до якого Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечення поставки обладнання (товару) у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 180 календарних днів (за Договором на поставку обладнання № 200 від 24.03.2023 до Угоди №1 від 24.03.2023 р.) у термін до 04.04.2024, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.01.2024 по 04.04.2024;
- № 3200-24-1099 від 31.05.2024 відповідно до якого Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечення поставки обладнання (товару) у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 180 календарних днів (за Договором на поставку обладнання № 200 від 24.03.2023 до Угоди №1 від 24.03.2023 р.) у термін до 30.05.2024, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.01.2024 по 31.05.2024;
- № 3200-24-1567 від 16.08.2024 відповідно до якого Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечення поставки обладнання (товару) у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 180 календарних днів (за Договором на поставку обладнання № 200 від 24.03.2023 до Угоди №1 від 24.03.2023 р.) у термін до 28.08.2024, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.01.2024 по 16.08.2024;
- № 3200-24-1598 від 22.08.2024 відповідно до якого Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечення поставки обладнання (товару) у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 180 календарних днів (за Договором поставки № 32/2023 від 22.08.2023) у термін до 05.04.2024, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.01.2024 по 17.06.2024;
- № 3200-24-1599 від 22.08.2024 відповідно до якого Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечення поставки обладнання (товару) у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), виконання яких становить 180 календарних днів (за Договором купівлі-продажу № 02/08 від 02.08.2023) у термін до 29.02.2024, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.01.2024 по 29.02.2024.
Тобто, як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачем отримано сертифікати Київської торгово-промислової палати, які засвідчують наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосовно конкретно визначених договорів.
Водночас, з сертифікатів Київської ТПП випливає, що такі засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме стосовно періодів за які контролюючий орган нарахував пеню за порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов'язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Частиною четвертою ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті (ч. 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Заходи захисту, запроваджені Національним банком України (надалі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначає Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене Постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5 (надалі - Положення № 5).
Пунктом 21 розд. ІІ Положенням № 5 визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», уповноважені установи - це банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
Як зазначено у ч. 7 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України.
Уповноважені установи під час проведення ними валютних операцій, крім валютних операцій, пов'язаних з експортом та імпортом товару на суму, що є меншою за розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.
Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюється Національним банком України.
Уповноважені установи під час проведення валютних операцій зобов'язані враховувати вимоги нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції та з питань інформаційної взаємодії уповноважених установ як агентів валютного нагляду шляхом обміну інформацією про належність рахунків у гривні клієнтів/користувачів, відкритих у цих установах, до банківських/платіжних рахунків, власниками яких є нерезиденти. (п. 8 Положення про валютний нагляд, затверджене Постановою Правління Національного банку України 03.01.2019 № 13)
Відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України “Про Національний банк України», статей 12, 13 Закону України “Про валюту і валютні операції», з метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України Постановою від 02.01.2019 № 7 затвердило Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (надалі - Інструкція № 7).
Відповідно до п. 2 розд. І Інструкції № 7, вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.
Згідно із п. 5 розд. ІІ Інструкції № 7, банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.
У відповідності до п. 6 розд. ІІ Інструкції № 7, банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:
1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;
2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;
3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.
Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно із ч 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Пунктом 6.9 розд. 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України 18.12.2014 № 44(5) (надалі - Регламент ТПП) передбачено, що надані Заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання відповідного обов'язку);
- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
- причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання Заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Також, пунктом 6.10 розд. 6 Регламенту ТПП встановлено, що за результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан строком на 30 діб. Указами Президента України затвердженими відповідними Законами України воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався й такий діє нині.
Так, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 620/14203/23, від 11 вересня 2024 року у справі №520/21174/23, від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4079/23 висловлено наступну правову позицію.
Положення Закону України «Про валюту та валютні операції» не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладають на суб'єкта господарювання обов'язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.
Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб'єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у суб'єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов'язань.
Поряд з цим, Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 у справі № 380/839/24 від 14.01.2025 у справі № 440/17191/23 з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Також зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 380/4914/24 колегія вказала, що «Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.».
Водночас, у цій справі позивачем надано окрім вищезазначених сертифікатів Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, ще й інші документи, які свідчать про неможливість виконання умов укладених договорів з незалежних від ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ», а саме, розпорядження про зупинення роботи та господарської діяльності товариства на час оголошення сигналу «Повітряна тривога» від 01.03.2022 № 1, наказу про затвердження та введення в дію Інструкції щодо порядку дій працівників підприємства за сигналом «Повітряна тривога» від 01.03.2022 № 10, Інструкції щодо порядку дій працівників ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» за сигналом «Повітряна тривога», наказу про проведення евакуації працівників та відвідувачів підприємства, при оголошенні сигналу «Повітряна тривога» від 01.03.2022 № 11, звіти про зупинку виробництва ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» внаслідок оголошених повітряних тривог у Київській області та актів зупинки виробництва, прийняття та відвантаження обладнання, вантажів та товарів в тому числі і продукції ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» внаслідок повітряних тривог.
Зазначені обставини безумовно свідчать про порушення роботи товариства у нинішніх обставинах, що в свою чергу є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), прямо стосується позивача та підтверджено відповідними сертифікатами Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати й стало наслідком неможливості виконання укладених договорів у встановлений строк, що у своїй сукупності свідчать про наявність форс-мажорних обставин, які є доведеними позивачем належними доказами, що в свою чергу, виключає застосування пені відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Враховуючи викладене, суд вважає висновки ГУ ДПС у Київській області про порушення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в результаті чого нараховано пеню у розмірі 3 312 006,50 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709 підлягає скасуванню.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно судом встановлено протиправність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709, таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 30 280 грн 00 коп.
Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 30 280 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.
Позивачем також заявлено до стягнення понесені витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, серед іншого, є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Приписами ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
У відповідності до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20, від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 та від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
Так, судом встановлено, що 01.08.2024 між ТОВ «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (Клієнт) та Адвокатське об'єднання «ЛЕКС-ГРУП» (Об'єднання) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 01/08/24-ФОБ (надалі - Договір № 01/08/24-ФОБ).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 01/08/24-ФОБ, предметом даного Договору є надання Об'єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав Клієнта та його законних інтересів.
Згідно із п. п. 4.1 Договору № 01/08/24-ФОБ, на визначення розміру вартості послуг Об'єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру вартості послуг.
У відповідності до п. 4.2 Договору № 01/08/24-ФОБ, вартість послуг Об'єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору і фіксується у відповідних рахунках.
На підтвердження факту надання Об'єднанням Клієнту послуг відповідно до умов цього Договору складається Акт про надані послуги. Акт про наданні послуги підписується Об'єднанням у двох примірниках та надається Клієнту, який зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання підписати його або дати мотивовану письмову відмову від підписання, та надіслати один примірник підписаного Клієнтом акту (письмової відмови від підписання) на адресу Об'єднання. У випадку ненадання підписаного Акту та/або мотивованої відмови від підписання в термін, вказаний в цьому пункті, послуги Об'єднання вважаються наданими належним чином без будь яких претензій (п. 4.3 Договору № 01/08/24-ФОБ).
Пунктом 4.4 Договору № 01/08/24-ФОБ обумовлено, що оплата за цим Договором здійснюється за кожний етап наданих послуг на підставі відповідного акту наданих послуг та рахунку наданого Об'єднанням.
01.08.2024 Сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 01/08/24-ФОБ від 01.08.2024 (надалі - Додаткова угода № 1), яка визначає перелік та вартість послуг Об'єднання з надання правничої (правової) допомоги в адміністративному та судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі податкових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 44569631).
Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 визначено, що Сторони домовились про надання Об'єднанням усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнту в адміністративному та судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі податкових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 44569631), що включає в себе вивчення та аналіз документів Клієнта, нормативно-правових актів, які необхідні для підготовки правової позиції, надання консультацій та підготовку правового заключення, підготовку адвокатських запитів, збір та оформлення доказів, підготовку та подання скарги, позовної заяви та інших процесуальних документів, участь Об'єднання в розгляді скарги, в судових засіданнях тощо.
Також, у пункті 2 Додаткової угоди визначено перелік та вартість правничих (правових) послуг.
Позивачем також надано копію акта наданих послуг № 1 від 15.11.2024 за договором про надання правничої (правової) допомоги № 01/08/24-ФОБ від 01.08.2024 (надалі - Акт № 1), яким Сторони підтверджують, що Виконавець надав Замовнику, а Замовник прийняв наступні послуги по наданню правничої (правової) допомоги по судовому оскарженню податкового повідомлення-рішення від 23.07.2024 № 35430/0709 (п. 1 Акта № 1).
Вартість усіх послуг, вказаних у п. 1 Акту № 1 становить 20 000 грн.
У постановах Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 380/17067/23, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що заявлені вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірними зі складністю наданих адвокатом обсягом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання таких послуг, оскільки не наведено достатнього обґрунтування щодо витраченого часу та значної вартості наданих послуг.
Позивач та його адвокат не надали обґрунтованих доказів того, що вивчення документів у цій справі вимагало значного обсягу часу.
Враховуючи вищезазначене, визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та явно завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг та реальним часом витраченим адвокатом, тому суд приходить до висновку про неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу та вважає, що у даному випадку співмірною є сума 15 000 грн, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Таким чином, до відшкодування підлягає сума у розмірі 15 000 грн витрати на правничу допомогу, що є обґрунтованим, відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про стягнення за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 23.07.2024 № 35430/0709.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 44569631, місцезнаходження: 08550, Фастівський р-н, Київська обл., селище Кожанка, вулиця Галущенка Андрія, будинок 1Б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса: вул. Святослава Хороброго, 5-А, м. Київ, 03151) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКІ ОРГАНІЧНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 44569631, місцезнаходження: 08550, Фастівський р-н, Київська обл., селище Кожанка, вулиця Галущенка Андрія, будинок 1Б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса: вул. Святослава Хороброго, 5-А, м. Київ, 03151) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.