25 листопада 2025 року м. Київ № 320/26980/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько -
рибалький клуб «Ярик»
до Макарівського відділу державної виконавчої служби у
Бучанському районі Київської області Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько - рибальський клуб «Ярик» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову №76824872 від 05 березня 2025 року про стягнення виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліашвілі Каріною Анатоліївною.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем вартість майна з якого розраховувався виконавчий збір, визначена без залучення та погодження з боржником, що є порушенням вимог частини 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено здійснення оцінки майна за взаємною згодою сторін виконавчого провадження. Дані дії позбавили можливості оскаржити визначену вартість майна, чим порушено пункт 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, відповідач визначив вартість майна на підставі Декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованої ДАБІ у Київській області 21.12.2016р. №КС143163561011, у якій зазначено кошторисну вартість будівництва 2 340 000, 00 грн. Водночас, використання таких даних не може вважатися належною оцінкою майна відповідно до вимог законодавства.
Також, позивач зазначає, що Постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024р., на підставі якої видано виконавчий документ, виконана до відкриття виконавчого провадження, шляхом перереєстрації 04.12.2024р. майна на Міністерство оборони України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2025р. відкрито провадження у справі № 320/26980/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №76824872.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р., заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без задоволення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. повторно витребувано від Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №76824872.
На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2025р., відповідачем, 28.10.2025р. надано копію матеріалів виконавчого провадження №76824872.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2021р. у справі №911/337/19 у задоволенні позову Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України та Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, Виробничо-комерційного підприємства «Військовий мисливець» Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, позов задоволено. Витребувано нерухоме майно: громадський (виробничий) будинок (приміщення) загальною площею 1649,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н., с. Пороскотень, вул. Миру, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1149511632210), до складу якого входить: нежитлове приміщення (готель) літ. «Ф» площею 1206,6 кв.м, побутова літ. «И» площею 124,2 кв.м, господарська літ «Ї» площею 45,4 кв.м, єгерська літ «О» площею 54,0 кв.м, конюшня-склад літ. «Є» площею 219,4 кв.м, навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я», вольєр літ. «Ш» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» (08022, Київська область, Макарівський р-н, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1-Б; код ЄДРПОУ 37824236) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022).
На виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024р., Господарським судом Київської області видано наказ від 19 грудня 2024 року № 911/337/19 (далі по тексту - Наказ).
На виконання Наказу, постановою старшого державного виконавця Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Пустовойт Світланою Михайлівною від 20.01.2025р. відкрито виконавче провадження. Пунктом 3 Постанови визначено стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32 000 грн.
Як вбачається з інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчого провадження, 04.03.2025р. постановою в.о. начальника Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Булашенко Валентиною Олександрівною, на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 20.01.2025р., виданою ОСОБА_2 .
Постановою головного державного виконавця Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Павліашвілі Каріною Анатоліївною прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 76824872 у розмірі 234 000 грн.
Не погоджуючись із постановою від 05.03.2025р. про стягнення виконавчого збору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько -рибальський клуб «Ярик», звернулося до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статею 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно зі змістом статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, державний виконавець має встановлений законом обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404-VIII.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до пункту 8 Розділу III загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішень стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Аналіз положень Закону №1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, дає підстави вважати, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону № 1404-VIII, яка підлягає стягненню. Тобто, стягнення виконавчого збору виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. При цьому розмір виконавчого збору, зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, має відповідати розміру виконавчого збору, що вказаний у постанові про стягнення виконавчого збору.
Суд не бере до уваги посилання позивача, що рішення Північного апеляційного суду виконано у добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, оскільки, 04.12.2024р. вчинено дії з перереєстрації майна, а не з його витребування від боржника.
Як свідчать матеріали справи, 20.01.2025р. відповідачем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32 000 грн., а 05.03.2025р прийнято нову постанову, в якій визначено інший розмір виконавчого збору, а саме, 234 000 грн.
З огляду на вищевикладене суд вважає протиправним наявність розбіжностей між постановами від 20.01.2025р. та постановою від 05.03.2025р. в частині визначення розміру сум виконавчого збору, які підлягають стягненню з боржника у виконавчому провадженні №76824872.
За правилами частин другої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
З постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024р. у справі №911/337/19, вбачається, що заходи примусового виконання рішення у справі носять виключно майновий характер.
Відтак, станом на дату відкриття виконавчого провадження № 76824872 (20.01.2025р.) державний виконавець достовірно знав про характер заходів примусового виконання, а відтак в силу положень пункту 2 частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII, мав ініціювати питання про оцінку майна, яке підлягає витребуванню у боржника, а також обґрунтовано визначити суму виконавчого збору у виконавчому провадженні з урахуванням отриманого звіту суб'єкта оціночної діяльності.
Всупереч вимогам статті 57 Закону №1404-VIII, та не під час відкриття виконавчого провадження, а лише, 05.03.2025р., державний виконавець визначив вартість майна на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої ДАБІ у Київській області 21.12.2016р. № КС143163561011, у якій визначено кошторисну вартість будівництва у розмірі 2 340 000,00 грн.
На думку суду, дана Декларація не є тим документом, який визначає кінцеву вартість об'єкта, що підлягає вилученню, а лише підтверджує факт того, що будівництво завершено відповідно до проєктної документації, будівельних норм і стандартів та може слугувати підставою для проведення реєстрації відповідно до норм чинного законодавства.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що державним виконавцем необґрунтовано покладено в основу визначення розміру виконавчого збору від вартості майна боржника, оцінка якого, у спосіб визначений статтею 57 Закону № 1404-VIII не проводилася.
Принагідно, суд зауважує, що абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону №1404-VIIІ передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Відтак, за наявності необхідності, помилки у процесуальних документах державного виконавця виправляються шляхом винесення відповідної постанови.
Натомість, у дослідженому судом випадку, відповідач порушив передбачений абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII, порядок внесення виправлень до постанов, що призвело до виникнення розбіжностей, щодо зазначення та стягнення сум виконавчого збору, які підлягають стягненню з боржника.
Крім того, суд зазначає, що виконавчий збір за постановою від 20.01.2025р. у розмірі 32 000 грн. - стягнутий, що не заперечується сторонами. А тому, прийняття нової постанови про стягнення додаткової суми виконавчого збору, суперечить нормам Закону № 1404-VIII.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що під час винесення спірної постанои про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.03.2025р. ВП №76824872, державний виконавець діяв не на підставах, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини другої сттаті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько - рибальський клуб «Ярик» є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, який в силу ч. 1 ст. 139. КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько - рибальський клуб «Ярик» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову №76824872 від 05 березня 2025 року про стягнення виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліашвілі Каріною Анатоліївною.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько - рибальський клуб «Ярик» за рахунок бюджетних асигнувань Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.