25 листопада 2025 року м. Київ № 320/31194/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Голосіївського відділу державної виконавчої служби
у м. Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м.Київ)
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, боржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про:
визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни від 19.05.2025р. у виконавчому провадженні №75693870 про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що причини невиконання боржником рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року є поважними, оскільки втручання в зовнішню каналізаційну мережу без попереднього технічного обстеження каналізаційної мережі ПрАТ «АК «Київводоканал» та надання відповідного дозволу є незаконним. З урахуванням цього, боржник звертався 16.09.2024р., 09.01.2025р., 28.05.2025р. із заявами до Директора розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» для проведення технічного обстеження каналізаційної мережі на предмет виконання судового рішення, щодо перенесення трубопроводу самопливної каналізації по будинку № 62 вул. Добрий Шлях у м. Києві, про що повідомлялося відповідача. До моменту прийняття оскаржуваної постанови, жодних дій за заявами не здійснено. З урахуванням цього, позивач вважає, що дані обставини є поважними причинами невиконання рішення суду, а тому постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025р. відкрито провадження у справі № 320/31194/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №75693870.
На виконання вимог ухвали суду від 03.07.2025р. відповідачем надано копію матеріалів виконавчого провадження №75693870.
Третьою особою, 24.06.2025р. надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва стосується усунення правопорушення, що триває і має бути виконано незалежно від дій ПрАТ «АК «Київводоканал». На думку третьої особи, подання даного позову є зловживанням правом і має на меті лише затягування виконання судового рішення.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.09.2023р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про перенесення трубопроводу самопливної побутової каналізації - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 перенести трубопровід самопливної побутової каналізації, який проходить від квартири АДРЕСА_1 , щоб відстань до фундаменту зазначеного будинку і трубопроводом каналізації складала не менше 1,5 метрів.
30.07.2024р. Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяною Ігорівною від 05.08.2024р. відкрито виконавче провадження №75693870, згідно виконавчого листа по справі №752/9730/18, про зобов'язання ОСОБА_1 перенести трубопровід самопливної побутової каналізації, який проходить від квартири АДРЕСА_1 , щоб відстань до фундаменту зазначеного будинку і трубопроводом каналізації складала не менше 1,5 метрів.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяною Ігорівною від 05.08.2024р. у межах виконавчого провадження № 75693870 накладено штраф у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, ОСОБА_1 , звернувся до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404 -VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статею 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, державний виконавець має встановлений законом обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № № 1404-VIII.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження, є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 16 серпня 2024 року, позивач звертався до відповідача із заявою про перенесення термінів виконання виконавчого провадження, оскільки постанову отримав 08 серпня 2024 року.
В матеріалах виконавчого провадження наявна також заява позивача до ПрАТ «АК «Київводоканал» про проведення технічного обстеження каналізаційної мережі на предмет можливості виконання судового рішення, щодо перенесення трубопроводу самополивної каналізації по буд. 62, вул. Добрий Шлях.
09 січня 2025 року, позивач повторно звернувся до ПрАТ «АК «Київводоканал» про проведення технічного обстеження каналізаційної мережі на предмет можливості виконання судового рішення, щодо перенесення трубопроводу самополивної каналізації по буд. 62, вул. Добрий Шлях, а також звернувся із заявою до відповідача про перенесення термінів виконання виконавчого провадження.
26 березня 2025 року, боржник звернувся із заявою, відповідно до якої повідомив у тому числі, що відповіді від ПрАТ «АК «Київводоканал», станом на 26 березня 2025 року на свої звернення не отримував, зобов'язувався проінформувати відповідача про отримання відповіді не пізніше 3-х робочих днів з моменту її отримання.
В подальшому, позивач, 28 травня 2025 року, втретє звернувся до ПрАТ «АК «Київводоканал» з аналогічною заявою та вимагав надання письмової відповіді на неї.
Проте, не дивлячись на відповідні обставини, відповідач, не надавши відповідної оцінки заявам позивача, наклав на нього штраф за невиконання рішення суду.
Однак, як вже зазначалось судом, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Крім того, позивачем, 07 серпня 2025 року надано клопотання, про долучення доказів, а саме, відповідь ПАТ «АК «Київводоканал» від 24.06.2025р. № 763/6/6/02-25 «Про порядок перенесення каналізаційної труби».
Разом з клопотанням про долучення доказів, позивач просив поновити строки на його подання. Суд вважає, що отримання відповіді на заяви, в доволі довгий термін, не залежить від волі позивача та не може перекладати на нього відповідальність, а тому є поважною та об'єктивною підставою для поновлення строків подачі доказу.
З дослідження тексту наданої відповіді, вбачається, що перенесення каналізаційної труби має бути проведено в установлений законодавством порядок: отримати Технічні умови на каналізування об'єкта; розробити проектну - кошторисну документацію відповідно до ДБН В 2.5-75:2013 Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування. Такі роботи повинна виконати проектна організація, яка отримала ліцензію на проведення зазначених робіт.
Суд погоджується з поясненнями позивача, що даний доказ спростовує лист АТ «Київводоканал», що наданий третьою особою, у якому зазначено, що каналізаційна мережа за адресою: вул. Добрий шлях 62, кв.2, не знаходиться на балансі акціонерного товариства.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафу за невиконання рішення боржником без поважних причин, з огляду на що постанова про накладення штрафу від 19.05.2025р. ВП № 76693870, є протиправною та підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини другої сттаті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., який в силу ч. 1 ст. 139. КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Яковенко Тетяни Ігорівни від 19.05.2025року у виконавчому провадженні №75693870 про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.