про повернення позовної заяви
25 листопада 2025 року м. Київ № 320/57474/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., ознайомившись з позовною заявою Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича до Київської міської військової адміністрації в особі начальника Ткаченка Тимура Фіруддіновича про визнання протиправними та нечинними розпоряджень,
Загуменний Д.М. в інтересах Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та нечинним розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 26.09.2025 № 1017 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05 січня 2000 року №1»;
- визнати протиправним та нечинним розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 26.09.2025 № 1018 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.10.2013 №1810»;
- визнати протиправним та нечинним розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 26.09.2025 № 1019 «Про призначення на посади».
Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" набрав чинності 30.09.2016.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, з аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року у справах, провадження у яких розпочато після 30 вересня 2016 року.
Чинними нормами КАС України, зокрема, частиною другою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що при розгляді справ незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Поняття адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого адміністративною справою незначної складності є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.
Так, за змістом пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є також такі, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає дві форми адміністративного судочинства: загальну і спрощену. Усі справи умовно поділені на три групи: до першої віднесені ті, що обов'язково мають розглядатися у загальному позовному провадженні (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України); другу групу справ складають ті, що в силу закону визнані справами незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України). Розгляд решти справ, що не віднесені до жодної з означених груп, у тому чи іншому провадженні, залишено на розсуд суду. При цьому умови віднесення справ до тієї чи іншої категорії, визначаються Кодексом (частина п'ята статті 12 КАС України).
Згідно приписів частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком тих, що визначені частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за змістом пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними та нечинними розпоряджень Київської міської військової адміністрації від 26.09.2025 № 1017 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 05 січня 2000 року №1», від 26.09.2025 № 1018 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.10.2013 №1810» та від 26.09.2025 № 1019 «Про призначення на посади», які є нормативно-правовими актами, а тому розгляд даної справи має відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи вищенаведене, суд вважає, що право на підписання позовної заяви у даній справі як представник має виключно адвокат.
Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судом встановлено, що позовна заява від імені позивача підписана його представником за довіреністю - Загуменним Д.М.
В якості доказу на підтвердження повноважень представника Загуменного Д.М. на підписання зазначеної позовної заяви до матеріалів позовної заяви додано копію довіреності від 29.09.2025.
У той же час будь - яких доказів того, що представник позивача Загуменний Д.М. є адвокатом, до позовної заяви не додано.
Верховним Судом в ухвалі від 12.09.2018 у справі №817/1667/17 викладено позицію, згідно якої за відсутності у Єдиному реєстрі адвокатів України відповідного запису на підтвердження своїх повноважень адвокат повинен подати, крім ордера або довіреності, також і копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката.
Судом установлено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутній відповідний запис про те, що Загуменнтий Дмитро Миколайович є адвокатом. До позовної заяви також не додано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката.
Згідно пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відтак, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачеві з причин відсутності повноважень на підписання позовної заяви.
Керуючись пунктом 3 частини четвертої 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позовну заяву Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича до Київської міської військової адміністрації в особі начальника Ткаченка Тимура Фіруддіновича про визнання протиправними та нечинними розпоряджень.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.