про залишення позовної заяви без руху
24 листопада 2025 року м. Київ № 320/54741/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вонсовича М.М. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації , в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ № 39-к від 12 лютого 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань благоустрою та екології апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань благоустрою та екології апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з 13 лютого 2025 року.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено окремий строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а саме встановлений місячний строк звернення.
При цьому, суд зауважує, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Предметом спору в даній справі є оскарження наказу відповідача від 12.02.2025 про звільнення позивача з публічної служби.
Відтак, враховуючи встановлений законодавцем місячний строк звернення до суду у вказаній категорії справ, останнім днем звернення до суду щодо оскарження вказаного наказу є 12.03.2025.
Водночас, вказана позовна заява була подана засобами підсистеми «Електронний суд» 15.10.2025, тобто з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається із позову та доданих до нього матеріалів, позивач був звільнений за згодою сторін на підставі поданої ним заяви про звільнення.
При цьому, позивач у позовній заяві стверджує, що він не подавав заяву про звільнення, та вказує, що «під час роботи в Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації позивача шляхом тиску схилили до написання заяви про звільнення, без зазначення дати підписання і дати звільнення. Після того, як відповідач дізнався про те що ОСОБА_1 призвали на військову службу за мобілізацією, посадова особа відповідача в якої знаходилась заява, власноруч дописала дату звільнення і зареєструвала вхідний номер».
Отже, із наведеного вбачається, що позивач не заперечує факт написання ним зазначеної заяви, а лише вказує, що така була написана ним під тиском посадових осіб відповідача, а дата складання заяви була дописана замість нього пізніше.
Проте суд зауважує, що із долученої у якості доказу копії заяви ОСОБА_1 про звільнення вбачається, що позивачем власноруч у ній зазначено «прошу звільнити мене з 13.02.2025», хоча та і не містить такого реквізиту як дати складання.
Таким чином, суд констатує, що позивач, написавши вказану заяву (під тиском чи ні) міг та мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за їх захистом.
Також суд звертає увагу позивача, що лист відповідача № 101-8495 від 22.09.2025 у відповідь на адвокатський запит представника, на який посилається позивач, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись порядку, встановленого законодавцем, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, і не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
За висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин та доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин та доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повідомити позивача, що всі заяви та клопотання по справі необхідно подавати в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.