24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/59038/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом № 18 від 26.08.2024 № 18/5050, про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на його утриманні, а отже згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Позивач з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Далі - відповідач). За результатами розгляду даної заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол № 18 від 26.08.2024 № 18/5050) ухвалено рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У встановлений судом строку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач вказує, що надання відмови комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є законним та юридично обґрунтованим.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву
20.01.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, що підтверджуєтеся паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 15.02.2002.
Позивач має трьох неповнолітніх дітей, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, а саме:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином від першого шлюбу ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати) (серія НОМЕР_2 );
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_5 (мати) (серія НОМЕР_3 );
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_5 (мати) (серія НОМЕР_4 );
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народжений у шлюбі, в якому позивач перебував раніше. Цю дитину позивач утримує на підставі договору про участь у вихованні дитини, укладеного між ОСОБА_7 та позивачем та посвідченого 24.06.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Однак, рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом № 18 від 26.08.2024, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із відсутністю документів, визначених у Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, та необхідних для підтвердження права на відстрочку на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 478/2025 від 14 липня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Надаючи оцінку доводам позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що на його утриманні перебувають троє дітей, які не досягли 18 років, а тому наявні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Надалі, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 19.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
У позивача та його дружини ОСОБА_5 є неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.
При цьому, факт перебування на утриманні позивача дітей від шлюбу з ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та свідоцтвом про народження.
Щодо перебування на утриманні позивача ОСОБА_2 , суд зазначає, що в силу вимог частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 181 CК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У даному випадку, 24 червня 2024 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено Договір про участь у вихованні та утриманні дитини.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Договору, батьки беруть на себе зобов'язання забезпечити дитині, яка з ними проживатиме, належні умови проживання, виховання та утримання з урахуванням їх потреб та можливості забезпечення їх сталого розвитку.
Відповідно до пункту 8 цього ж Договору, умови та розмір участі батька в матеріальному забезпеченні та утриманні дитини визначаються сторонами за їх спільною усною домовленістю.
Сам факт батьківства не є підставою стверджувати, що батько утримує свою неповнолітню дитину у разі якщо батько з такою дитиною не проживає. Проте, у разі, якщо біологічний батько сплачує аліменти, вважається, що він утримує свою дитину.
Вказане узгоджується з правовим висновком Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 580/234/25.
Відповідно до інформації Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2024 №86966 наданої на заяву позивача, встановлено, що на виконанні у Відділі виконавчих проваджень про стягнення та інших боргових зобов'язань, в яких ОСОБА_1 являється боржником не перебуває.
Відтак, вказаними матеріалами підтверджено факт утримання позивачем його дитини ОСОБА_2 .
Таким чином, доказами, які місяться у матеріалах справи, доведено факт перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув поверхнево, зокрема не конкретизував, яких документів не вистачає для прийняття рішення про надання відстрочки, не надав належної оцінки доказам утримання позивачем його неповнолітніх дітей та відсутності заборгованості по сплаті аліментів, що свідчить про протиправність рішення Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом №18 від 26.08.2024 року, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові №280/1155/23 від 19.12.2024 в якій суд касаційної інстанції вказав, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Надаючи оцінку вимогам зобов'язального характеру, суд зазначає, що у разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного та враховуючи компетенцію відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають частковому задоволенню у спосіб зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд також звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові № 757/30991/18-а від 13.04.2023, в якій в пункті 54 суд касаційної інстанції вказав, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов'язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.
Оскільки позивач просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом скасування рішення відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність рішення відповідача, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
VІ. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною 3 статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1000,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом № 18 від 26.08.2024 № 18/5050, про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову під час мобілізації;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1000 (тисячо) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.