24 листопада 2025 року м. Київ № 640/25660/19
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 04.11.2019 №267 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 15.11.2019 №1573ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Офісу Генерального прокурора або на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2019 та компенсацію моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність рішення Першої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» від 04.11.2019 №267 та наказу Генеральної прокуратури України від 15.11.2019 №1573ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України, оскільки вважає, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, унаслідок чого порушено право на працю, яке має бути поновлено у встановлений законом спосіб.
Зауважено, що станом на 15.11.2019 Генеральний прокурора України не мав права застосовувати відносно ОСОБА_1 положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на недотримання при звільненні вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а саме: з моменту персонального попередження позивача про звільнення не минуло двох місяців; не враховано переважне право на залишення на роботі; не виконано вимог статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» щодо доведення до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Окрім того, вказано, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX не містять норми, яка б передбачала можливість застосування Генеральним прокурором України частини п'ятої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» по відношенню до працівників Генеральної прокуратури України.
Разом з тим, за посиланням позивача, приймаючи оскаржуване рішення та наказ, відповідачем не було надано до ознайомлення наказ Генерального прокурора про реорганізацію/ліквідацію чи внесення змін до структури та штатного розпису або про скорочення кількості посад прокурорів органів прокуратури.
Позивач вважає, що Перша кадрова комісія не мала жодних повноважень проводити атестацію та робити висновки про її успішне чи неуспішне проходження, адже остання не є органом, який передбачений Законом №113-IX, а відтак у останньої, на думку позивача, відсутні передбачені Законом №113-IX повноваження на проведення атестації та прийняття відповідних рішень.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 витребувано у Національного агентства з питань запобігання корупції інформацію про те, чи належить займана ОСОБА_1 на час звільнення посада прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про розгляд справи в порядку загального провадження - відмовлено.
Відповідач, у поданому до суду відзиві на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, вказавши, що норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону №113-IX, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.
Відповідачем зауважено, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, спеціальні норми якого визначають умови і порядок звільнення прокурора у разі відмови від проходження чи неуспішного проходження атестації. Зазначена спеціальна процедура не передбачає внесення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів чи відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, подання про звільнення прокурора з посади. Зазначено, що позивач не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 та 04 листопада 2019 року (повторна неявка) та не допущений до проходження наступних етапів тестування. Таким чином, вважає, що відповідач, при прийняття оскаржуваного наказу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
У поданій до суду відповіді на відзиві позивачем вказано, що зі своєї сторони він вчинив дії щодо повідомлення комісії про потребу у медичній допомозі, проте, відповідачем не було прийнято рішення про перенесення іспиту на іншу дату у зв'язку з перебуванням позивача на лікуванні, чим позбавлено права позивача на складання іспиту. Відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення кадрової комісії про неуспішне проходження іспиту є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2005 року працював в органах прокуратури.
На підставі наказу від 24.09.2019 №901 ц позивач з 24.09.2019 обіймав посаду прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді.
У зв'язку з прийняттям Верховною радою України 19.09.2019 Закону України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (набув чинності 25.09.2019), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, - позивачем 15.10.2019 було подано заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
Відповідно до додатку №1 до протоколу засідання першої кадрової комісії від 18.10.2019 ОСОБА_1 допущено до першого етапу атестації та включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на 23.10.2019.
Позивачем 21.10.2019 подано на ім'я голови першої кадрової комісії заяву про перенесення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв'язку перебуванням у відпустці на період настановних занять аспірантури.
Відповідно до додатку 2 до протоколу засідання Першої кадрової комісії від 23.10.2019 №3 ОСОБА_1 не з'явився для складання іспиту.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2019 про перенесення іспиту, Першою кадровою комісією 24.10.2019 прийнято рішення про перенесення дати складання іспиту за умови надання документального підтвердження інформації про поважність причини неявки до початку перенесеного іспиту.
Рішенням Першої кадрової комісії, викладеним у протоколі від 29.10.2019 №5, ОСОБА_1 допущено до складання іспиту за умови надання документального підтвердження інформації про поважні причини неявки до початку перенесеного іспиту.
Додатком №1 до протоколу від 29.10.2019 №5 затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на 04.11.2019.
Рішенням Першої кадрової комісії «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» від 04.11.2019 №267, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувся 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року, він не допускається до проходження наступних етапів атестації, та визнана таким що неуспішно пройшла атестацію.
Позивачем 05.11.2019 було подано на ім'я голови та секретаря першої кадрової комісії заяву про своє перебування з 04.11.2019 на лікуванні. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, позивач повторно просив перенести дату іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
За наслідками розгляду заяви позивача від 05.11.2019 відповідач відмовив у її задоволенні з огляду на те, що 04.11.2019 кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв'язку з неявкою на іспит, Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 №221, не передбачає можливості повторного призначення нової дати складання іспиту.
На підставі рішення Першої кадрової комісії від 04.11.2019 №267 наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №1573ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019.
Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з протиправністю оскаржуваного рішення та наказу, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), Порядком проходження прокурорами атестації у редакції, чинній на момент проходження атестації позивачем (далі - Порядок №221), Порядком роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233).
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).
Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
З 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113-IX внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус», та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом №1697-VII.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697-VII незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до підпункту 3 пункту 20 розділу І Закону №113-IX у статті 8 (Закону України «Про прокуратуру») у назві слова «Генеральна прокуратура України» замінено словами «Офіс Генерального прокурора».
Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 113-IX установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27.12.2019 № 358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 №351 визначено 02.01.2020.
Згідно з пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Абзацом 1 пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пунктів 10 - 13 розділу ІІ Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пунктів 1-6 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Відповідно до пункту 11 розділу Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
Уразі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.
Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
З системного правового аналізу зазначених положень Порядку №221 слідує, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, а також за відсутності документального підтвердження поважної причини неявки, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 11 Порядку №221 чітко визначено алгоритм дій прокурора, у разі неможливості з тих чи інших підстав приймати участь у іспиті. Також, Порядок передбачає можливість надання підтверджуючих поважність причин неявки на складання відповідного іспиту в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації лише у випадку, коли таке документальне підтвердження неможливо надати саме разом із заявою про перенесення дати іспиту.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації стало те, що позивач не з'явивився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем до початку проведення іспиту, призначеного на 23.10.2019, було подано заяву від 21.10.2019 про неможливість приймати участь у іспиті у вказаний день у зв'язку з перебуванням у відпустці на період настановних занять аспірантури.
За результатами розгляду вказаної заяви про перенесення іспиту, Першою кадровою комісією 24.10.2019 прийнято рішення про перенесення дати складання іспиту за умови надання документального підтвердження інформації про поважність причини неявки до початку перенесеного іспиту.
У подальшому, на засіданні Першої кадрової комісії від 29.10.2019 (протокол № 5) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про його допуск за умови надання документального підтвердження інформації про поважні причини неявки до початку перенесеного іспиту. Іспит перенесено на 04.11.2019. Наразі, цього дня позивач на іспит не з'явився та підтверджуючі документи поважності причин неявки на попередню дату іспиту не надав.
Натомість, позивачем 05.11.2019 подано чергову заяву про перенесення дати іспиту у зв'язку з перебуванням на лікуванні з 04.11.2019.
При цьому, на день проведення іспиту 04.11.2019 комісія не мала підтверджуючих документів щодо непрацездатності ОСОБА_1 у цей день. Окрім того, умова надати підтверджуючі документи у день проведення іспиту не була виконана.
Таким чином, на засіданні першої кадрової комісії від 04.11.2019 (протокол № 7) прийнято рішення зафіксувати факт неявки прокурорів 04.11.2019 на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у тому числі і ОСОБА_1 та доручити робочій групі підготувати проекти рішень щодо осіб, які не'явились на іспит 23, 24 жовтня та 04 листопада 2019 року (у тому числі і позивача) і не допускаються до проходження наступних етапів атестації.
В матеріалах справи міститься лист непрацездатності серії АДР №926536, виданого 08.11.2019 Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва, який, виходячи з дати його видання, до Комісії до початку проведення іспиту (04.11.2019) та до прийняття рішення від 04.11.2019 №267 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» не надавався.
Щодо доводів позивача, що ним на адресу Голови першої кадрової комісії 05.11.2019 було подано заяву про перенесення іспиту на іншу дату у зв'язку з перебуванням на лікуванні, суд звертає увагу, що вказана заява відповідачем була розглянута, а в її задоволенні було відмовлено з огляду на те, що 04.11.2019 кадровою комісією вже було прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв'язку з неявкою на іспит.
При цьому, варто врахувати, що Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено можливості повторного призначення нової дати складання іспиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №640/1818/20.
Пунктом 17 розділу II Закону №113-ІХ, пунктами 7, 8 розділу І Порядку №221 визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221 форми типових рішень визначені у додатку 1 до нього.
З матеріалів справи убачається, що оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам встановленим Порядком №221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - ОСОБА_1 не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019.
Обставиною, що зумовила прийняття цього рішення, є неявка позивача.
Отже, рішення комісії відповідає вимогам п. п. 13, 16, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 8 розділу І, п. 6 розділу ПІ Порядку № 221, п. 12 Порядку № 233.
Слід зазначити, що саме рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення з посади (пп. 2 п. 19 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №1573ц позивача звільнено з посади прокурора відділу організації підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення кадрової комісії є законним та обґрунтованим.
Щодо доводів позивача, що його звільнення відбулося в порушення норм КЗпП України, суд зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113-IX) є спеціальними нормами, порівняно з нормами КЗпП. Останні ж, в свою чергу, застосовуються у випадку, якщо спеціальними нормами певні правовідносини не врегульовано.
Суд зауважує, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №807/211/17, яка враховується судом при розгляді цієї справи, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною п'ятою статтею 51 Закону 1697-VII визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
За висновком Верховного Суду, який викладеній у постановах від 21.09.2021 у справі №200/5038/20-а, від 21.09.2021 у справі №160/6204/20, від 29.09.2021 у справі №440/2682/20 та від 10.11.2021 у справі №540/2277/20 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора.
Cуд вважає помилковими твердження позивача щодо нерозповсюдження на нього, як працівника Генеральної прокуратури України дії частини п'ятої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1991 №1-рп/9 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, з дня набрання чинності Законом №113-IX, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статей 42, 42-1, частин першої - третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюються Законом України «Про прокуратуру».
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Таким чином, з 25.09.2019 саме Закон №113-IX, а не КЗпП України поширюється на правовідносини між позивачем та Генеральною прокуратурою України.
Стосовно доводів позивача щодо незаконності його звільнення у зв'язку з відсутністю подання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суд зазначає, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, спеціальні норми якого визначають умови і порядок звільнення прокурора у разі відмови від проходження чи неуспішного проходження атестації.
Зазначена спеціальна процедура не передбачає внесення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів чи відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, подання про звільнення прокурора з посади.
Дію статті 60 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено процедуру звільнення прокурорів з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, Законом №113-IX було зупинено до 01.09.2021.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до підпункту 2 пункту 21 розділу ІІ Закону №113-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом члени і голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважаються звільненими з посади, а їх повноваження вважаються достроково припиненими.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення Європейської соціальної хартії в частині звільнення його з органів прокуратури без поважних причин «за поточними потребами установи».
Відповідно до статті 7 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Україною 18.10.2006, держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади.
Як зазначено в пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», законопроект спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навики, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення та наказ відповідача були прийняті у визначений законодавством спосіб.
Стосовно посилань позивача на відсутність повноважень у Першої кадрової комісії на проведення атестації, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 9, 11 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями, перелік і склад яких визначаються наказами Генерального прокурора.
Порядок роботи кадрових комісій, які здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ Закону №113-IX затверджено наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 та цього ж дня наказом №234 створено першу кадрову комісію й визначено її персональний склад.
У подальшому, наказом Генерального прокурора від 28.12.2019 №369 визнано такими, що втратили чинність накази Генерального прокурора, зокрема, наказ від 17.10.2019 №234 «Про створення першої кадрової комісії».
Відтак, матеріалами справи не підтверджено, що Кадровою комісією №1 не було дотримано вимог, зокрема, Порядку №233, а посилання позивача на відсутність повноважень є спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак оскаржуване рішення від 04.11.2019 №267 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації від 04.11.2019 №267, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Стосовно іншої частини позовних вимог суд зазначає, що оскільки останні є похідними від першої позовної вимоги, то з огляду на висновки суду у цій справі задоволенню також не підлягають.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням викладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позивних вимог позивача.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.