ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" листопада 2025 р. справа № 300/5521/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення оформлене протоколом №11 від 05.07.2024 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов'язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є батьком чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_3 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_4 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_15, ОСОБА_5 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_16. Однак, за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідачем надано повідомлення від 20.02.2025 № 2089 в якому зазначено, що протоколом від 20.02.2025 № 21 комісія ухвалила рішення про відмову у надані відстрочки від призову на військову службу в зв'язку з не підтвердженням документально факту утримання 3-є і більше дітей віком до 18-ти років. Проте на думку представника позивача наведене рішення є протиправним, оскільки у ОСОБА_1 є всі необхідні документи, які підтверджують факт утримання ним 3-є і більше дітей віком до 18-ти років. При цьому, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, а тому необхідно застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 08.09.2025 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято до розгляду заяву позивача від 19.02.2025, розгляд якої проведено 20.02.2025, згідно протоколу засідання комісії № 21, де прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу, оскільки факт утримання неповнолітніх дітей наявними матеріалами не було підтверджено. Так, позивачем не надавалося жодних документів, які б підтверджували відсутність заборгованості із сплати аліментів, крім того, позивачем не надано один з таких документів: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним; письмовий договір між батьками про те з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні. При цьому, згідно довідки-розрахунку наданої Верховинським відділом Державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області, станом на 02.09.2025 року у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 31912 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн., що прямо суперечить наведеним твердженням позивача про факт добросовісного утримання його неповнолітніх дітей. Просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, та має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , що визнається та не заперечується сторонами.
Згідно наявних в матеріалі справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 , є батьком чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_13 свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.2023; ОСОБА_3 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_14 свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 21.04.2023; ОСОБА_4 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_15 свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 21.04.2023; ОСОБА_5 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_16 свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 21.04.2023 (а.с.7-8).
19.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) до якої долучив копії наступних документів: паспорта ОСОБА_1 , військово-обліковий документ, свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 21.04.2023; свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 21.04.2023; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 21.04.2023; свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 від 21.04.2023 (а.с.38).
За результатами розгляду заяви від 19.02.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 надала повідомлення від 20.02.2025 № 2089 в якому зазначено, що протоколом від 20.02.2025 № 21 комісія ухвалила рішення про відмову ОСОБА_1 у надані відстрочки від призову на військову службу (а.с.5).
Так, згідно протоколу від 20.02.2025 № 21 комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу та зазначено причину відмови - факт наявності у ОСОБА_1 1973 р.н. на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, документально не підтверджено. ОСОБА_1 1973 визнати таким, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації (а.с.39-41).
Вважаючи протиправним рішення оформлене протоколом №21 від 20.02.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Положеннями 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 3 Закону №2232-ХІІ передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону №3543-ХІІ).
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_17 або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_17 (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_17 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку № 560 зазначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII - для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність виключно від батьківства, водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (надалі також - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Згідно наявних в матеріалі справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 , є батьком чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_13 свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.2023; ОСОБА_3 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_14 свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 21.04.2023; ОСОБА_4 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_15 свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 21.04.2023; ОСОБА_5 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_16 свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 21.04.2023 (а.с.7-8).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років.
Верховинський районний суд 22 березня 2019 року видав судовий наказ, яким стягнув з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя с Красник, Верховинського району, Івано-Франківської області, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь стягувача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_2 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_6 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.03.2019 і до досягнення дітьми повноліття та на користь держави судовий збір у розмірі 192,10 гривень (сто дев'яносто дві гривні десять копійок). Судовий наказ в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Однак, частинами 1, 2 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст.183 СК України).
Згідно з частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 157 Сімейного кодексу України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відтак, ключовими умовами для можливості одержати відстрочку з підстави, на яку покликається позивач, є наявність не менше трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні військовозобов'язаного.
Як встановлено судом, причиною відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно абзацу 3 частини 1 статі 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" за його заявою від 19.02.2025 є не підтвердження документально факту перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Так, згідно протоколу від 20.02.2025 № 21 комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу та зазначено, що факт наявності у ОСОБА_1 1973 р.н. на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, документально не підтверджено. ОСОБА_1 визнано таким, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації (а.с.39-41).
Таким чином, позивачем надано відповідачу документи, які підтверджують, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років (свідоцтва про народження дітей). Документи, які б підтверджували факт перебування на утриманні позивача цих дітей, ОСОБА_1 до заяви від 19.02.2025 не долучив.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно довідки-розрахунку наданої Верховинським відділом Державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області, станом на 02.09.2025 року у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 31912 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн., що прямо суперечить твердженням позивача про факт добросовісного утримання його неповнолітніх дітей.
Відтак, суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову, не надав належних доказів, які підтверджують дотримання умов надання такої відстрочки з підстави, на яку він покликається.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення оформленого протоколом №21 від 20.05.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З огляду на вищенаведені висновки суду щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення оформленого протоколом №21 від 20.05.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, то відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Микитин Н.М.