ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відстрочення і розстрочення виконання судового рішення
"25" листопада 2025 р. Справа № 300/623/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОПБр, Військової частини НОМЕР_1 ), пп НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОПБр, Військової частини НОМЕР_1 ), пп НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням суду від 29.05.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), пп НОМЕР_2 , що полягає у не нарахуванні та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 24.08.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 07.12.2022, з 09.12.2022 по 23.01.2023 із розрахунку 100 000,00 грн; зобов'язано 57 окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана АДРЕСА_2 (ОПБр, в/ч НОМЕР_1 ), пп НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 24.08.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 07.12.2022, з 09.12.2022 по 23.01.2023 із розрахунку 100 000,00 грн.
05.11.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення по справі №300/623/24 на один рік, але не менше як до дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі №300/623/24. В обґрунтування заяви зазначає, що на виконання приписів ст. ст. 99, 100 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV п. 5.5 розділу 5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 №744, представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 невідкладно після набрання рішенням суду по справі №300/623/24 законної сили, а саме 20.08.2024 подано рапорт на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований за №22491 від 28.08.2024 з проханням про зобов'язання начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 виконати рішення по цій справі.
В свою чергу, фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_1 відповідно до вказаного рапорту невідкладно замовлено кошти для виконання рішення суду у цій справі. У зв'язку з тривалою відсутністю фінансування на виконання рішень судів з моменту первісного замовлення коштів для виконання рішення суду по справі №300/623/24 й по дійсний час - необхідні для виконання рішення в цій справі кошти замовляються повторно (щомісячно), що підтверджується розрахунками потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 на жовтень 2025 року. Станом на 05.11.2025 на рахунку військової частини відсутні кошти за КЕКВ 2800, в тому числі й призначені для виконання рішення суду по справі №300/623/24.
Судове засідання для розгляду вказаної заяви призначено на 25 листопада 2025 року о 10:00.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду даної заяви сторони повідомлялися судом.
Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не перешкоджає такому судовому розгляду.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути заяву у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи-тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права.
Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
У рішенні від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява №63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду надані основні та додаткові заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки за напрямом грошового забезпечення за 05.11.2025 від 04.11.2025, на жовтень 2025 року, виписка по КЕКВ 05.11.2025 з детальним розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки за напрямом грошового забезпечення.
Однак вказані докази не звільняють відповідача обов'язку виплатити нараховані суми, оскільки відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Суд у рішенні зобов'язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Водночас, заявник не навів жодних належних обґрунтувань в частині відстрочення виконання рішення суду до прийняття рішення по адміністративній справі №300/623/24.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найшвидшого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Крім того, заява не містить підстав для висновку, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Відсутність відповідних бюджетних призначень не є підставою для відстрочення виконання судового рішення відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, а може лише свідчити про поважність причин невиконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви представника Військової частини про відстрочення виконання судового рішення у справі №300/623/24.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 в адміністративній справі №300/623/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ОПБр, Військової частини НОМЕР_1 ), пп НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Сторонам ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.