ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" листопада 2025 р. справа № 300/9504/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту її припинення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 23.02.2020 призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років за стаж роботи в районі Крайньої Півночі, яку позивач отримував по 30.06.2021. Виплату пенсії позивачу призупинено з 01.07.2021 з причиною позначки «до з'ясування». Позивач 30.05.2022 звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із заявою про відновлення виплати призначеної пенсії. Листом від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428 відповідач повідомив позивача про те, що підставами припинення виплати пенсії ОСОБА_1 слугувала недостатність кількість стажу роботи в районах Крайньої Півночі, що виявлено внаслідок внутрішньої перевірки, а тому відсутні підстави для поновлення виплати пенсії позивачу. Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
10.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ в Івано-Франківській області від 06.01.2025 № 0900-0803-8/865 на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач з 23.02.2020 отримував пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років за стаж роботи в районі Крайньої Півночі та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. З 01.07.2021 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області з причин недостатньої кількості стажу роботи в районах Крайньої Півночі. Позивач 30.05.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про відновлення виплати призначеної пенсії. Листом від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428 відповідач повідомив позивача про підстави припинення виплати пенсії. Представник відповідача вказав на пропуск шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом в частині зобов'язання поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту її припинення (з 01.07.2021), оскільки з цим позовом позивач звернувся до суду лише 19.12.2024, тобто через три з половиною роки після припинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 20-26).
До відзиву від 06.01.2025 № 0900-0803-8/865 на позовну заяву ГУ ПФ в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 28-86).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: належним чином засвідчену копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, наданого на запит Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.04.2022 про причини припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ; докази направлення та вручення ОСОБА_1 листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області: детальний розрахунок стажу ОСОБА_1 , який було первинно враховано при призначенні пенсії з 23.02.2020, та періоду стажу, який було скориговано (вилучено) 01.07.2021; правове обгрунтування підстав для припинення виплати пенсії з 01.07.2021.
05.06.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 0900-0803-7/28442, до якої долучено витребувані ухвалою від 28.05.2025 докази. Так, відповідач надав суду копію списку № 14315 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, згідно якого поштове відправлення з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428 направлено ОСОБА_1 27.06.2022 (а.с. 94-101).
23.06.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 19.06.2025 № 0900-0803-7/31788, до якої долучено копію заяви ОСОБА_1 від 30.05.2022 (а.с. 102-104).
Ухвалою від 02.07.2025 повторно витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області: детальний розрахунок стажу ОСОБА_1 , який було первинно враховано при призначенні пенсії з 23.02.2020, та періоду стажу, який було скориговано (вилучено) 01.07.2021; правове обґрунтування підстав для припинення виплати пенсії з 01.07.2021.
23.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.07.2025. Так, представник третьої особи зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком 01.10.2020. В результаті розгляду заяви та наданих документів позивачу з 23.02.2020 призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 5 років за стаж роботи в районі Крайньої Півночі -16 років 4 місяці 0 днів. Згідно заяви від 02.04.2021 року здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021 року, стаж роботи в районі Крайньої Півночі склав 16 років 8 місяців 3 дні. При призначенні пенсії з 23.02.2020 року до стажу роботи в районах Крайньої Півночі також було зараховано періоди роботи: з 01.03.2012 по 31.01.2013рр., з 01.03.2013 по 31.03.2015рр., з 01.06.2015 по 31.03.2016рр. в ТОВ «КНГ-Сервіс» Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область. Згідно переліку районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Президії Верховної Ради СРСР від 3 січня 1983 року № 12 (зі змінами та доповненнями) Ханти -Мансійський автономний округ Тюменської області належить до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі. У зв'язку із зверненням 24.05.2021 на урядову “гарячу» лінію дружини ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії чоловіка, було проведено внутрішню перевірку пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . При цьому з'ясовано, що періоди роботи в районі прирівняному до району Крайньої Півночі з 01.03.2012 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2015, з 01.06.2015 по 31.03.2016 було зараховано до району Крайньої Півночі. За результатами внутрішньої перевірки виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 призупинено у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районі Крайньої Півночі. Згідно записів трудової книжки стаж роботи в районі Крайньої Півночі складає 12 років 11 місяців 03 дні, в районі прирівняному до району Крайньої Півночі - 3 роки 9 місяців. Крім того тривалість страхового стажу, врахованого при визначенні права становить 21 рік 8 місяців 22 дні при необхідному загальному стажі роботи не менше 25 років. Для вирішення питання поновлення пенсії заявнику було доведено до відома (лист від 23.06.2021 №6050-4881/Н-02/8-1600/21, від 13.07.2021 №1600-0217-8/48819) про необхідність надання додаткових документів про підтвердження стажу роботи набутого на території Російської Федерації за періоди з 16.08.2006 по 20.03.2007, з 01.06.2009 по 15.10.2009, з 22.07.2010 по 08.06.2011, з 16.06.2011 по 31.03.2012. До Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу направлялись запити від 04.11.2021 №1600-0217-10/74843, №1600-0217-10/74835 про надання документів для підтвердження вищезазначених періодів роботи, відповідь не надходила (а.с. 109-189).
28.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.07.2025 № 1600-0802-8/55563, згідно якого повідомлено суд, що за результатами внутрішньої перевірки виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 призупинено на підставі розпорядження від 17.06.2021 у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районі Крайньої Півночі. Листами від 23.06.2021 № 6050-4881/Н-02/8-1600/21, від 13.07.2021 № 1600-0217-8/48819 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача, що для вирішення питання поновлення пенсії йому необхідно надати додаткові документи про підтвердження стажу роботи, набутого на території Російської Федерації за періоди з 16.08.2006 по 20.03.2007, з 01.06.2009 по 15.10.2009, з 22.07.2010 по 08.06.2011 та з 16.06.2011 по 31.03.2012, та запропоновано допомогу у витребуванні зазначених документів. Додатково зазначено, що у зв'язку з виходом України з Угоди та припиненням взаємовідносин в галузі пенсійного забезпечення з Росією, отримання від компетентних органів документів для підтвердження періодів роботи, які зараховуються до трудового стажу, отримання заробітку (доходу), а також підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів Росії, на території якої проводилась трудова діяльність, не є можливим. До пояснення від 24.07.2025 № 1600-0802-8/55563 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області долучило витребувані документи та вищевказані листи від 23.06.2021 № 6050-4881/Н-02/8-1600/21 та від 13.07.2021 № 1600-0217-8/48819, адресовані ОСОБА_1 (а.с. 190-208).
Ухвалою від 07.11.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначення причин пропуску строку звернення до суду із позовом в частині вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту її припинення, за період з 01.07.2021 по 18.06.2024, надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою від 25.11.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій за період з 01.07.2021 по 18.06.2024.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.10.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 151).
За результатом розгляду заяви позивача від 01.10.2020 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 з 23.02.2020 пенсії із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 5 років за стаж роботи в районі Крайньої Півночі -16 років 4 місяці 0 днів (а.с. 28-29).
Згідно заяви позивача від 02.04.2021 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021, стаж роботи в районі Крайньої Півночі склав 16 років 8 місяців 3 дні (а.с. 31-33).
У зв'язку із зверненням 24.05.2021 на урядову “гарячу» лінію дружини ОСОБА_2 щодо підвищення пенсії чоловіка, було проведено внутрішню перевірку пенсійного забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 200). При цьому з'ясовано, що періоди роботи в районі прирівняному до району Крайньої Півночі з 01.03.2012 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2015, з 01.06.2015 по 31.03.2016 зараховано до району Крайньої Півночі. За результатами внутрішньої перевірки виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 призупинено у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районі Крайньої Півночі (а.с. 203).
Листом від 23.06.2021 № 6050-4881/Н-02/8-1600/21 Головне управління Пенсійного Фонду в Полтавській області повідомило позивача, що для вирішення питання поновлення пенсії йому необхідно надати додаткові документи про підтвердження стажу роботи, набутого на території Російської Федерації за періоди з 16.08.2006 по 20.03.2007, з 01.06.2009 по 15.10.2009, з 22.07.2010 по 08.06.2011 та з 16.06.2011 по 31.03.2012. Відповідно до вимог чинного законодавства, зарахування до страхового стажу періодів роботи та врахування заробітної плати з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів Російської Федерації та запропоновано допомогу у витребуванні зазначених документів (а.с. 201).
Листом від 13.07.2021 №1600-0217-8/48819 Головне управління Пенсійного Фонду в Полтавській області повідомило позивача, що для вирішення питання поновлення пенсії йому необхідно надати додаткові документи про підтвердження стажу роботи, набутого на території Російської Федерації за періоди з 16.08.2006 по 20.03.2007, з 01.06.2009 по 15.10.2009, з 22.07.2010 по 08.06.2011 та з 16.06.2011 по 31.03.2012 (а.с. 202).
До Пенсійного фонду Російської Федерації по Ямало-Ненецькому автономному округу Головне управління Пенсійного Фонду в Полтавській області направило запити від 04.11.2021 №1600-0217-10/74843, №1600-0217-10/74835 про надання документів для підтвердження вищезазначених періодів роботи, однак відповідь не надано (а.с. 204-205).
З 01.05.2022 ОСОБА_1 взято на облік до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області.
Листом Головного управління Пенсійного Фонду в Полтавській області від 11.04.2022 повідомлено відповідача, що виплату пенсії позивачу призупинено з 01.07.2021 у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районах Крайньої Півночі (а.с. 96-97).
Позивач 30.05.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про відновлення виплати призначеної пенсії (а.с. 104).
Листом від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428 відповідач повідомив позивача про підстави припинення виплати пенсії (а.с. 98-99).
Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФ України в Івано-Франківській області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з моменту її припинення.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, від 15.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з частиною другою статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, від 15.01.1993, громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи у районах Крайньої Півночі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на час звернення до пенсійного органу із заявою від 01.10.2020 про призначення пенсії за віком досяг віку 55 років.
З огляду на зміст вищевказаних положень закону пенсійний вік для позивача становить 55 років, за умови наявності стажу роботи не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі.
Як встановлено судом вище, за результатом розгляду заяви позивача від 01.10.2020 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 з 23.02.2020 пенсії із зменшенням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 5 років за стаж роботи в районі Крайньої Півночі -16 років 4 місяці 0 днів (а.с. 28-29).
Згідно заяви позивача від 02.04.2021 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021, стаж роботи в районі Крайньої Півночі склав 16 років 8 місяців 3 дні, що підтверджується розрахунком стажу (а.с. 31-33).
При призначенні пенсії з 23.02.2020 року до стажу роботи в районах Крайньої Півночі зараховано періоди роботи:
- з 18.07.1988 по 12.11.1990 - Надимська госпрозрахункова будівельна дільниця, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, Російська РФСР, СРСР;
- з 26.11.1990 по 29.06.1995 - Будівельне управління №21 тресту Ямбургазбуд, Ямало -Ненецький автономний округ Російської Федерації;
- з 20.12.2006 по 31.10.2008 - ВАТ «Уренгойнафтогазгеологія», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область Російської Федерації;
- з 16.12.2008 по 31.12.2008 - ВАТ «Уренгойнафтогазгеологія», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, Російська Федерація;
- з 01.04.2016 по 31.12.2017, з 01.03.2018 по 19.06.2018, з 20.06.2018 по 31.01.2020 - ТОВ «КНГ-Сервіс», зареєстроване на території Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації.
При перерахунку пенсії згідно заяви від 02.04.2021 до стажу роботи в районі Крайньої Півночі позивачу зараховано також період роботи в ТОВ «КНГ - Сервіс» з 01.02.2020 по 03.06.2020. ТОВ «КНГ-Сервіс», зареєстроване на території Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначив, що періоди роботи в районі прирівняному до району Крайньої Півночі з 01.03.2012 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2015, з 01.06.2015 по 31.03.2016 було під час призначення пенсії помилково було зараховано до району Крайньої Півночі, оскільки згідно переліку районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Президії Верховної Ради СРСР від 3 січня 1983 року № 12 (зі змінами та доповненнями) Ханти -Мансійський автономний округ Тюменської області належить до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, на думку представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, згідно записів трудової книжки стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі складає 12 років 11 місяців 03 дні, в районі прирівняному до району Крайньої Півночі - 3 роки 9 місяців. Крім того тривалість страхового стажу, врахованого при визначенні права становить 21 рік 8 місяців 22 дні при необхідному загальному стажі роботи не менше 25 років.
Даючи оцінку спору між сторонами, судом враховано таке.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 28.03.1983 по 02.06.1983 працював на посаді різноробочого 2-го розряду; з 09.06.1983 по 11.06.1985 проходив строкову військову службу; з 26.07.1985 по 16.06.1986 працював в Полтавському СУ-403 тресту «Південелектромонтаж»; з 01.07.1986 по 01.12.1987 працював на посаді учня токаря та токаря в інструментальному цеху; з 15.12.1987 по 04.07.1988 працював на заводі хімічного машинобудування в м. Полтаві; з 18.07.1988 по 12.11.1990 працював в Надимській госпрозрахунковій будівельній дільниці, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді електромонтажника; з 26.11.1990 по 29.06.1995 працював в Будівельному управлінні №21 тресту Ямбургазбуд, Ямало-Ненецький автономний округ, на посаді електромогтажника; з 16.08.2006 по 20.03.2007 працював на посаді електромонтера в цеху буріння в ООО «Селекшен Ойл»; з 20.12.2006 по 31.10.2008 працював в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника; з 16.12.2008 по 15.10.2009 працював в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника; з 22.07.2010 по 08.06.2011 працював в ООО «Ямалнефтесервис» (район Крайної Півночі) на посаді електромонтера; з 16.06.2011 по 31.03.2012 працював в ООО «Ямалнефтесервис» (район Крайньої Півночі) на посаді електромонтера; з 01.04.2016 по 28.05.2018 працював в ООО «КНГ-Сервис» (територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівнняна до районів Крайньої Півночі) на посаді електромонтера; з 20.06.2018 по 03.06.2020 працював в ООО «КНГ-Сервис» (територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівнняна до районів Крайньої Півночі) на посаді електромонтера (а.с. 38-53).
Натомість, згідно з розрахунком стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи, пенсійний орган зарахував до страхового стажу такі періоди: з 28.03.1983 по 02.06.1983; з 09.06.1983 по 11.06.1985; з 26.07.1985 по 16.06.1986; з 01.07.1986 по 01.12.1987; з 15.12.1987 по 04.07.1988; з 18.07.1988 по 12.11.1990; з 26.11.1990 по 29.06.1995; з 20.12.2006 по 31.10.2008; з 16.12.2008 по 31.12.2008; з 01.03.2012 по 31.01.2013; 01.03.2013 по 31.03.2015; з 01.06.2015 по 31.12.2017; з 01.03.2018 по 19.06.2018; з 20.06.2018 по 31.01.2020; з 01.02.2020 по 03.06.2020 (а.с. 32).
Таким чином, ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу усі періоди роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.03.1983. Так, пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача такі періоди роботи: з 16.08.2006 по 20.03.2007 на посаді електромонтера в цеху буріння в ООО «Селекшен Ойл»; з 01.01.2009 по 15.10.2009 в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника; з 22.07.2010 по 08.06.2011 працював в ООО «Ямалнефтесервис» (район Крайньої Півночі) на посаді електромонтера; з 16.06.2011 по 29.02.2012 в ООО «Ямалнефтесервис» (район Крайньої Півночі) на посаді електромонтера; з 01.01.2018 по 28.02.2018 працював в ООО «КНГ-Сервис» (територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівнняна до районів Крайньої Півночі) на посаді електромонтера.
Суд звертає увагу на те, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28.03.1983 заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1983, період роботи з 16.08.2006 по 20.03.2007 на посаді електромонтера в цеху буріння в ООО «Селекшен Ойл» підтверджується також копією трудового договору № 269/1 від 16.08.2006, який є додатком № 1 до наказу № 269лс від 16.08.2006, яка міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 129-132).
Щодо періоду роботи з 01.01.2009 по 15.10.2009 в ООО «Уренгойнафтогазгеология», то в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 містяться копії таких документів: згода про нерозголошення інформації, віднесеної до комерційної таємниці, укладена між позивачем та ООО «Уренгойнафтогазгеология» (а.с. 178-179); трудового договору № 269 від 16.12.2008, укладеного між позивачем та ООО «Уренгойнафтогазгеология» (а.с. 180-182); повідомлення ООО «Уренгойнафтогазгеология» за № 994 від 23.03.2009 про відміну вахтово-експедиційного методу роботи з 01.06.2009, з яким ознайомлений позивач 14.04.2009 (а.с. 183).
Щодо періодів роботи з 22.07.2010 по 08.06.2011 та з 16.06.2011 по 29.02.2012 в ООО «Ямалнефтесервис» (район Крайньої Півночі) на посаді електромонтера, то в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься копія строкового трудового договору № 69 від 16.07.2010, укладеного між позивачем та ООО «Ямалнефтесервис» (а.с. 184-186).
Щодо періоду роботи з 01.01.2018 по 28.02.2018 в ООО «КНГ-Сервис», то в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься копія довідки ООО «КНГ-Сервис» № 384 від 03.06.2020 про те, що позивач дійсно був прийнятий на роботу в ООО «КНГ-Сервис» (а.с. 187). Окрім цього, листом Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Нягані Ханти-Мансійськовго автономного округу від 04.09.2020 № 297867/20-16, у відповідь на лист ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0205-8/12101 від 09.07.2020, повідомлено, що ООО «КНГ-Сервис» знаходиться на стадії ліквідації, всі працівники звільнені, документи по особовому складу до Архівного відділу Адміністрації м. Нягань не передано (а.с. 161).
Щодо зазначених у листі від 23.06.2021 №6050-4881/Н-02/8-1600/21 доводів Головного управління Пенсійного Фонду в Полтавській області про зарахування до страхового стажу періодів роботи та врахування заробітної плати з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів Російської Федерації та запропоновано допомогу у витребуванні зазначених документів, то суд вказує на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнятого 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закону № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Статтею 66 Закону № 1788 передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві Російської Федерації. Так, відповідно до абзацу третього статті 3 Федерального закону “Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.
Відповідно до статті 22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 “Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Водночас, в період з 01.01.2010 по 31.12.2011 законодавство Російської Федерації не встановлювало обов'язку роботодавців сплачувати страхові внески та подавати звітність за іноземних громадян, які тимчасово перебували на території Російської федерації, а тому відповідно до пункту 1 статті 7, пп. 15 частини першої статті 9 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001 відсутні підстави для того, щоб органи пенсійного фонду вимагали за цей період підтвердження сплати страхових внесків до пенсійного фонду РФ.
Федеральним законом “Про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 федерального закону “Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012.
Пунктом 1 статті 11 федерального закону Російської Федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду Російської Федерації виник з 01.01.2012.
Отже, як законодавством України так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. При чому, суд звертає увагу на те, що такий обов'язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду Російської Федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків (постанови від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а).
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022, за результатом розгляду справи № 560/3734/22, зазначив:
“…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ “Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ “Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…».
В спірному випадку, до заяви від 01.10.2020 про призначення пенсії позивачем також долучено копію довідки ООО «КНГ-Сервис» за № 347 від 17.08.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з березня 2012 року по червень 2020 року (а.с. 148).
Вищевказана довідка містить інформацію про щомісячний заробіток позивача, відтиск печатки ООО «КНГ-Сервис» та підписи відповідальних осіб підприємства - податкового агента, довідка видана на підставі особових рахунків ОСОБА_1 за 2012-2020 роки, містять відомості про те, що податкові нарахування в пенсійний фонд Російської Федерації за період після 2011 року перераховані в повному обсязі.
Зважаючи на зміст відомостей зазначених у вищевказаній довідці ООО «КНГ-Сервис» за № 347 від 17.08.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії, та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що така довідка є належною, оскільки видана на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано таку довідку, містить печатку підприємств та підписи уповноважених осіб.
За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в такій довідці ООО «КНГ-Сервис» за № 347 від 17.08.2020 про заробітну плату для обчислення пенсії.
Також суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду РФ (за виключенням періодів роботи, в яких страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Отже, перекладення на фізичну особу доведення таких обставин не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Окрім цього, згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 частина періодів роботи позивача в ООО «КНГ-Сервис» зарахована пенсійним органом до страхового стажу без будь-яких зауважень, а саме: з 01.03.2012 по 31.01.2013; 01.03.2013 по 31.03.2015; з 01.06.2015 по 31.12.2017; з 01.03.2018 по 19.06.2018; з 20.06.2018 по 31.01.2020; з 01.02.2020 по 03.06.2020 (а.с. 32).
Також під час призначення з 23.02.2020 ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку, пенсійний орган нарахував загальний страховий стаж позивача не менше 25 років, що є однією з умов призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Щодо зазначених в листі Головного управління Пенсійного Фонду в Полтавській області від 11.04.2022 доводів про те, що виплату пенсії позивачу призупинено з 01.07.2021 у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районах Крайньої Півночі, то суд вказує на таке.
Під час призначення з 23.02.2020 ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку, пенсійний орган визначив стаж роботи в районі Крайньої Півночі -16 років 4 місяці 0 днів (а.с. 28-29). Згідно заяви позивача від 02.04.2021 здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2021, стаж роботи в районі Крайньої Півночі склав 16 років 8 місяців 3 дні (а.с. 31-33).
Відповідач зазначив, що за результатами внутрішньої перевірки виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 призупинено у зв'язку з недостатньою кількістю стажу роботи в районі Крайньої Півночі. Згідно записів трудової книжки стаж роботи в районі Крайньої Півночі складає 12 років 11 місяців 03 дні, в районі прирівняному до району Крайньої Півночі - 3 роки 9 місяців.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 18.07.1988 по 12.11.1990 працював в Надимській госпрозрахунковій будівельній дільниці, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді електромонтажника; з 26.11.1990 по 29.06.1995 працював в Будівельному управлінні №21 тресту Ямбургазбуд, Ямало-Ненецький автономний округ, на посаді електромогтажника; з 16.08.2006 по 20.03.2007 працював на посаді електромонтера в цеху буріння в ООО «Селекшен Ойл»; з 20.12.2006 по 31.10.2008 працював в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника (міститься відтиск штампу “Крайня Північ. Польові умови праці»); з 16.12.2008 по 15.10.2009 працював в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника (міститься відтиск штампу “Крайня Північ. Польові умови праці»); з 22.07.2010 по 08.06.2011 працював в ООО «Ямалнефтесервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Район Крайної Півночі»); з 16.06.2011 по 31.03.2012 працював в ООО «Ямалнефтесервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Район Крайної Півночі»); з 01.04.2016 по 28.05.2018 працював в ООО «КНГ-Сервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівнняна до районів Крайньої Півночі»); з 20.06.2018 по 03.06.2020 працював в ООО «КНГ-Сервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівнняна до районів Крайньої Півночі») (а.с. 38-53).
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначило, що в періоди роботи позивача з 01.04.2016 по 31.12.2017, з 01.03.2018 по 19.06.2018, з 20.06.2018 по 31.01.2020 в ООО «КНГ-Сервис», таке підприємство зареєстроване на території Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області, однак ОСОБА_1 переведений для роботи на території Ямало - Ненецького автономного округу Тюменської області.
При перерахунку пенсії згідно заяви від 02.04.2021 року до стажу роботи в районі Крайньої Півночі зараховано також період роботи в ООО «КНГ-Сервис» з 01.02.2020 по 03.06.2020, яке зареєстроване на території Ханти - Мансійського автономного округу, Тюменської області, однак ОСОБА_1 прийнятий для роботи на території Ямало - Ненецького автономного округу, Тюменської області.
Згідно переліку районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Президії Верховної Ради СРСР від 3 січня 1983 року № 12 (зі змінами та доповненнями) Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області належить до районів Крайньої Півночі.
При призначенні пенсії з 23.02.2020 до стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі також було зараховано періоди роботи: з 01.03.2012 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2015, з 01.06.2015 по 31.03.2016 в ООО «КНГ-Сервис» Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область.
Згідно переліку районів Крайньої Півночі і місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Президії Верховної Ради СРСР від 3 січня 1983 року № 12 (зі змінами та доповненнями) Ханти -Мансійський автономний округ Тюменської області належить до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Суд погоджується з доводами пенсійного органу про те, що робота на території районів Крайньої Півночі та робота на території, прирівняній до районів Крайньої Півночі, мають різні наслідки для працівника, що також підтверджується частиною другою статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, від 15.01.1993. Відповідно до частини другою статті 1 Тимчасової Угоди громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи у районах Крайньої Півночі.
З огляду на передбачену частиною другою статті 1 Тимчасової Угоди можливість перерахунку періодів роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в періоди роботи у районах Крайньої Півночі, то період роботи позивача в районі прирівняному до району Крайньої Півночі - 3 роки 9 місяців, який визнається пенсійним органом, має бути зарахований як 2 роки 3 місяці періоду роботи у районах Крайньої Півночі.
За умови визнання пенсійним органом стажу роботи позивача в районі Крайньої Півночі 12 років 11 місяців 03 дні, та з урахуванням періоду роботи позивача в районі прирівняному до району Крайньої Півночі - 3 роки 9 місяців, що прирівнюється до стажу в районах Крайньої Півночі як 2 роки 3 місяці, то разом стаж роботи ОСОБА_1 в районі Крайньої Півночі становить більше 15 років.
Окрім цього, згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.03.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, періоди роботи позивач: з 18.07.1988 по 12.11.1990 в Надимській госпрозрахунковій будівельній дільниці, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді електромонтажника; з 26.11.1990 по 29.06.1995 в Будівельному управлінні №21 тресту Ямбургазбуд, Ямало-Ненецький автономний округ, на посаді електромогтажника; з 20.12.2006 по 31.10.2008 в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника (міститься відтиск штампу “Крайня Північ. Польові умови праці»); з 16.12.2008 по 15.10.2009 в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника (міститься відтиск штампу “Крайня Північ. Польові умови праці»); з 22.07.2010 по 08.06.2011 в ООО «Ямалнефтесервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Район Крайної Півночі»); з 16.06.2011 по 31.03.2012 в ООО «Ямалнефтесервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Район Крайної Півночі»), - підлягають зарахуванню як періоди роботи у районах Крайньої Півночі.
Періоди роботи позивач: з 01.04.2016 по 28.05.2018 в ООО «КНГ-Сервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівняна до районів Крайньої Півночі»); з 20.06.2018 по 03.06.2020 в ООО «КНГ-Сервис» на посаді електромонтера (міститься відтиск штампу «Територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівняна до районів Крайньої Півночі»), - підлягають зарахуванню як періоди роботи у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі.
Як встановлено судом вище, згідно з розрахунком стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи, пенсійний орган безпідставно неврахував ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.03.1983, частина з яких стосується періодів роботи, яку позивач виконував у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі.
Так, пенсійний орган безпідставно неврахував до страхового стажу та відповідно до стажу роботи у районах Крайньої Півночі такі періоди роботи позивача: з 01.01.2009 по 15.10.2009 в ООО «Уренгойнафтогазгеология», Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, на посаді помічника бурильника; з 22.07.2010 по 08.06.2011 в ООО «Ямалнефтесервис» на посаді електромонтера; з 16.06.2011 по 29.02.2012 в ООО «Ямалнефтесервис». Необхідність врахування таких періодів саме до періодів роботи у районах Крайньої Півночі, підтверджується відтисками штампу «Район Крайної Півночі», які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.03.1983.
Такий стаж становить більше 2 років 4 місяців.
Отже, з урахуванням стажу роботи позивача в районі Крайньої Півночі 12 років 11 місяців 03 дні, який визнається пенсійним органом, та вказаних 2 років 4 місяців, то загальний стаж роботи ОСОБА_1 в районі Крайньої Півночі становить більше 15 років, що є достатнім для призначення пенсії позивача із зменшенням пенсійного віку навіть без урахування вказаного вище періоду роботи позивача в районі прирівняному до району Крайньої Півночі (3 роки 9 місяців, що при перерахунку складає 2 роки три місяці в умовах Крайньої Півночі).
Також пенсійний орган безпідставно неврахував до страхового стажу та відповідно до періодів роботи у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, такий період роботи позивача з 01.01.2018 по 28.02.2018 в ООО «КНГ-Сервис» на посаді електромонтера. Необхідність врахування такого періоду саме до періодів роботи у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, підтверджується відтиском штампу «Територія Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області прирівняна до районів Крайньої Півночі», який міститься в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.03.1983.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, суд вказує таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Керуючись статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації підписано 15.01.1993 Тимчасову Угоду про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 24.04.2025.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Аналогічні наслідки має припинення Тимчасової Угоди про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.
Щодо Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, то Україна вжила заходів щодо припинення такої угоди лише в квітні 2025 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 набрала чинності 24.04.2025.
Предметом цього спору є правова оцінка відмови територіального пенсійного фонду України в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні періодів роботи позивача на території Російської Федерації з вказаних в листі від 27.06.2022 № 0900-0202-8/21428 та відзиві від 06.01.2025 № 0900-0803-8/865 підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював в Російській Федерації як до прийняття вищевказаних Угод, так і під час їхньої чинності, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на належне пенсійне забезпечення.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 за подібних обставин, викладеною в постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124717671).
Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставину припинення дії Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 №461, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням кратності стажу.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії.
Проте ГУ ПФ України в Івано-Франківській області за заявою позивача від 30.05.2022 не надало оцінки правомірності розрахунку стажу позивача та можливості поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області протиправно відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі “Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Отже, не відновлення виплати позивачу пенсії в розумінні статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та вказаної практики Європейського суду з прав людини, є втручанням в право позивача на “мирне володіння майном». В спірному випадку таким є законне сподівання ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат раніше призначеної йому пенсії за віком, виплату якої припинено.
Так, за наявності всіх умов для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віком, суд вважає, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 19.06.2024 (з урахуванням ухвали про залишення без розгляду позову в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій за період з 01.07.2021 по 18.06.2024 через пропуск строку звернення до суду з цим позовом) та здійснити виплату неотриманих коштів пенсії.
Отже, позов є обгрунтованим та підставним, а тому його належить задовольнити повністю, захистивши порушене право позивача у спосіб, визначений судом.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 03.01.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн. (а.с. 18).
З огляду на задоволення позову, та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправної відмови ГУ ПФ України в Івано-Франківській області у поновленні виплати пенсії, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській області 968,96 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у поновленні ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) поновити з 19.06.2024 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ - 13967927, вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, Полтавська область, 36000.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.