ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" листопада 2025 р. справа №300/2849/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Ласійчук О.П. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.04.2025 №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.09.1988 по 03.02.1994 та повторно розглянути заяву від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 10.04.2025 №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 27.09.1988 по 03.02.1994 на території росії, згідно поданої довідки. Вказану відмову відповідач обґрунтовує тим, шо з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а подана довідка без накладеного апостилю. Вважає зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії та позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що правомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу. Зазначила, що страховий стаж позивача становить 16 рік 7 місяці 2 днів. При цьому правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території росії, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також звертає увагу суду на зупинення у відносинах з росією дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. На думку відповідача, документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються лише у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, у якій документ було складено. Просили в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято до розгляду заяву позивача від 13.05.2025 року про зміну предмету позову в адміністративній справі №300/2849/25, оскаржуване позивачем рішення від 10.04.2025 №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком (згідно поданої заяви від 03.04.2025) було скасовано пенсійним органом, взамін якого прийнято нове рішення від 30.04.2025 № №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно заяви про призначення пенсії від 03.04.2025.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.04.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.04.2025 прийнято рішення №091630024170 про відмову у призначенні пенсії. Надалі вказане рішення скасовано пенсійним органом, взамін якого прийнято нове рішення від 30.04.2025 № №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно заяви про призначення пенсії від 03.04.2025
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 21 рік. Зазначено, що страховий стаж становить 16 рік 7 місяці 2 днів. Не зараховано до страхового стажу періоду роботи згідно наданої довідки від 21.09.2021 №01/1/1/1116 на території росії, оскільки така потребує накладення апостилю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах адміністративної справи архівної довідки від 21.09.2021 №01/1/1/1116 позивач з 27.09.1988 по 03.02.1994 працював столяром на території російської федерації (а.с. 12-15).
Щодо неможливості зарахування трудового стажу позивача на території рф, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.
Так, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність підстав для врахування до стажу позивача періодів роботи у рф, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними, з оглядну на наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні періодів роботи на території росії.
Факт роботи позивача з 27.09.1988 по 03.02.1994 на території росії, що підтверджується архівної довідки від 21.09.2021 №01/1/1/1116. Вказана довідка містить відомості про заробітну плату за вказаний період, відповідні печатки та підписи відповідальних осіб. Також у ній зазначено, що суми внесків нараховані та перераховані до пенсійного фонду рф повністю.
Відтак безпідставними є посилання відповідача на відсутність правових підстав для врахування довідки за період роботи у росії, оскільки така з 01.01.2023 призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо посилань відповідача на необхідність проставлення апостилю на довідках про заробітну плату позивача за періоди роботи в росії, суд вказує наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (надалі - Конвенція від 22.01.1993), документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції від 22.01.1993, документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закону України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783-ІХ.
Після зупинення дії Конвенція від 22.01.1993 не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Однак, відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 04.02.2023 №107 “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що подана позивачем довідка за період роботи на території росії на момент їх подання до відповідача до 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення, вимога ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про необхідність проставлення апостилю є безпідставною.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоду роботи позивача з 27.09.1988 по 03.02.1994 (5 років 4 місяці 8 днів) до його страхового стажу.
Отже страховий стаж позивача, з урахуванням зарахованого пенсійним органом страхового стажу (16 років 7 місяці 2 днів) складає більше 21 року.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Як встановлено судом, вік позивача становить 64 роки, страховий стаж складає більше 21 року, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу та, відповідно, права на пенсію за віком є безпідставними.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.04.2025 № №091630024170 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач 08.02.2024 досягнув 63 років, із заявою про призначення пенсії за віком звернувся 03.04.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Враховуючи викладене позивачу слід призначити пенсію з дня звернення за пенсією, тобто з 03.04.2025 року.
Також, у прохальній частині позову позивач зазначає про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 03.04.2025 про призначення пенсії за віком, однак як встановлено судом позивач досяг необхідного віку та має наявний страховий стаж для призначення пенсії.
Відтак, суд вважає за необхідне в порядку частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На переконання суду, вихід за межі позовних вимог в даній справі безумовно узгоджується з захистом прав, свобод та інтересів фізичної особи, та відповідно спрямований на ефективне відновлення порушених прав цієї особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 27.09.1988 по 03.02.1994 та призначити з 03.04.2025 пенсію за віком з урахуванням зарахованого стажу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.04.2025 № №091630024170 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.09.1988 по 03.02.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити з 03.04.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009.
Суддя Бобров Ю.О.