ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" листопада 2025 р. справа № 300/3697/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Назарук Т.В. в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування та зобов'язання нарахувати та виплати вказану додаткову винагороду за грудень 2023, лютий 2024, липень-вересень 2024; визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення та зобов'язати нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач під час виконання бойового завдання 05.07.2023 отримав травму (поранення), що підтверджується відповідними документами, проте відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення. На звернення позивача щодо виплати належного грошового забезпечення в повному обсязі, відповідачем було проігноровано. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також, відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням норм матеріального права, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Судом також встановлено, що позивач 05.07.2023 одержав - мінно-вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення при безпосередній участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку рф у складі в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 про обставини травми від 30.09.2023 №3/29/13/59 (а.с. 45).
Після отриманого поранення позивач перебував на лікуванні та у відпустці для лікування, що підтверджується відповідними виписками з лікувальних закладів та довідками ВЛК у період з 05.07.2023 по 10.10.2024 (а.с. 42-75).
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі 100 000 грн. (а.с. 80-87).
Листом відповідача від 24.04.2024 представнику позивача у відповідь на вказану заяву направлено архівні відомості про доходи ОСОБА_1 (а.с. 61-67).
Бездіяльність щодо виплати належної додаткової винагороди в повному обсязі за спірні періоди позивач вважає протиправною, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).
Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України було продовжено по даний час.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (далі Постанова КМУ №168) (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови КМУ №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 05.07.2023 одержав мінно-вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення при безпосередній участь у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку рф у складі в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 про обставини травми від 30.09.2023 №3/29/13/59.
Відповідно до матеріалів даної адміністративної справи, позивач після отриманої травми перебував на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування, що підтверджується відповідними виписками з лікувальних закладів та довідками ВЛК у період з 05.07.2023 по 10.10.2024 (а.с. 42-75).
При цьому судом встановлено, що згідно наданих архівних відомостей про виплату грошового забезпечення, відповідачем було нараховано та виплачено додаткову винагороду, згідно Постанови КМУ №168 в розмірі 100 000 грн., за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування з 05.07.2023 по 10.10.2024 частково, а саме: за грудень 2023 у розмірі 93 548,39 грн., за лютий 2024 року - 0 грн., за липень 2024 - 25 806,45 грн., за серпень-вересень 2024 року - 0 грн. (а.с. 89-90).
Факт перебування позивача на лікуванні та у відпустці за спірний період підтверджується виписками №4518 та №1548 - з 15.08.2023 по 18.01.2024, виписками №520 та б/н - з 26.01.2024 по 09.03.2024, виписками №3397, б/н, №03509-2024, №1854, №6911/2024, довідками ВЛК №521, №1309, №1305 - з 22.05.2024 по 10.10.2024, а тому бездіяльність відповідача щодо виплати додаткової винагороди згідно Постанови КМУ №168 в повному обсязі є протиправною.
Таким чином позивачу не було виплачено вказану додаткову винагороду в повному обсязі за грудень 2023, лютий 2024 року, липень 2024, серпень-вересень 2024 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я, та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за грудень 2023, лютий 2024 року, липень 2024, серпень-вересень 2024 року є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за вказані періоди додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, з урахуванням виплачених сум.
Щодо виплати компенсації втрати частини доходів (спірної додаткової винагороди) у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначає Закон України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Статтею 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону).
Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (стаття 6 Закону).
Отже, у разі несвоєчасної виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 31.05.2022 року у справі № 380/2839/20, від 06.04.2022 року у справі № 643/1808/17, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за спірні періоди на виконання цього рішення суду, вказану суму заборгованості грошового забезпечення позивачу не виплачено, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при її виплаті будуть порушені.
Окрім цього для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів порушений строк, зокрема, період затримки виплати грошового забезпечення, має бути визначений.
Враховуючи те, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а заборгованість, як вище встановлено судом, позивачу не виплачена, суд вважає, що вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строку виплати пенсії є передчасними.
При цьому, суд наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню частково.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за грудень 2023, лютий 2024 року, липень 2024, серпень-вересень 2024 року.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за грудень 2023, лютий 2024 року, липень 2024, серпень-вересень 2024 року, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.