25 листопада 2025 року Справа № 280/8278/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 , яка проявилась у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні місячного грошового забезпечення позивача за період з 23.07.2020 по 13.01.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, та 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки, підйомна допомога за переміщення позивача до нового місця служби в 2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020,2021,2022 рік» (станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 провести перерахунок і виплату місячного грошового забезпечення позивача за період з 23.07.2020 по 13.01.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, та 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки, підйомна допомога за переміщення позивача до нового місця служби в 2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для, працездатних осіб, встановленого Законом України на 2020, 2021, 2022 рік» (станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_2 виплата грошового забезпечення здійснювалась не в повному обсязі. Позивач вважає, що у період з 23.07.2020 по 13.01.2022 відповідач мав здійснювати нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 1 примітки Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). Позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, внаслідок чого діє попередня редакція цієї норми, яка передбачає, що визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Враховуючи наведене, позивач вважає, що у спірний період його грошове забезпечення мало обчислюватися згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, яка діє з 29.01.2020, з урахуванням Законів України про Державний бюджет на відповідний рік. Відтак, позивач вважає, що відповідач порушив його права та законні інтереси та був зобов'язаний поновити їх, проте відповідачем не було вжито жодних заходів щодо відновлення соціальних прав позивача. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
30.09.2025 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що нараховане грошове забезпечення сплачено повністю позивачеві, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого станом на 01.01.2018 року. В обґрунтування свого позову позивач посилається на скасування нормативно правового акта в частині Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року, і висновує цим повернення дії попередньої редакції нормативно правового акта, яка більш вигідна для обґрунтування позиції позивача. Проте, відповідно до частини 5 статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність», визнання нормативно правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність. Таким чином відповідач вважає повністю неправомірним посилання на відновлення дії попередньої редакції пункту Постанови №704. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, зазначене питання Урядом України врегульовано у спірний період. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що доводи позивача про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення позивачеві задоволенню не підлягають. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 14.11.2025 відмовлено в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви по справі №280/8278/25.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 у період з 23.07.2020 по 13.01.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.07.2020 №156, лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного на посаду командира комендантського взводу роти інженерної розвідки Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким що з 23.07.2020 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою..
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 13.01.2022 №13, лейтенанта ОСОБА_1 , начальника групи цивільно - військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_4 , який прибув з НОМЕР_5 окремого полку підтримки оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, вважати таким, що з 13.01.2022 приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 23.07.2020 року по 13.01.2022 року та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки та підйомної допомоги за переміщення позивача до нового місця служби в 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який враховується для обчислення грошового забезпечення позивача у період з 23.07.2020 по 13.01.2022.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 (з 29.10.2020) пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності з 20.05.2023) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20.05.2023, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні.
Відтак, суд доходить до висновку, що у період з 23.07.2020 по 13.01.2022 включно розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому у вказаний період збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, мало наслідком відповідне збільшення грошового забезпечення таких осіб.
Судом встановлено, що у період з 23.07.2020 по 13.01.2022 оклад за військовим званням та посадовий оклад було встановлено позивачу, виходячи з розміру 1762 грн, що не заперечується відповідачем по справі.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні; відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень; відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Ураховуючи наведене, суд, доходить висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, за період з 23.07.2020 по 13.01.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою захисту порушеного права в цій частині позовних вимог наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23.07.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року, за період з 01.01.2022 по 13.01.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок виплаченої у спірному періоді грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року Законами Про Державний бюджет України на 2020-2022 роки, суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово - службовців строкової служби), включає, крім іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Пункт 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із абзацом першим пункту 6 Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З матеріалів справи (Картка особового рахунку військовослужбовця за період з січня 2020 року по лютий 2022 року), судом встановлено, що у спірний період позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення (у листопаді 2020 року, у травні 2021 року).
Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається в розмірі місячного грошового забезпечення, можна дійти висновку, що у листопаді 2020 року, у травні 2021 року відповідну грошову допомогу виплачено позивачу неналежному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що виплачена позивачу у листопаді 2020 року, у травні 2021 року грошова допомога на оздоровлення також підлягає перерахунку та виплаті у належному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Водночас, до суду не надано доказів отримання позивачем у 2022 році грошової допомоги на оздоровлення, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За змістом пункту 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу ХХІV Порядку №260).
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є сталим та визначається в кожному конкретному випадку виплати за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, на підставі наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що положення п.4 Постанови №704 не впливають на визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу отриманої у 2020 році підйомної допомоги за переміщення мене до нового місця служби із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п.1, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).
Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
Згідно з п.5 вищевказаного Порядку підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються після реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за місцем військової служби (проживання) військовослужбовця відповідно до наказу командира військової частини із зазначенням нарахованої суми виплат, який видається на підставі рапорту військовослужбовця.
Тобто, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги приймається відповідне рішення.
Водночас, до матеріалів справи не надано доказів фактичного переміщення позивача за новим місцем служби у 2020 році, також відсутній наказ командира військової частини щодо нарахування суми відповідної виплати.
Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виплати такої допомоги позивачу, а відтак суд прийшов висновку, що в цій частині позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог, підстав та предмету позову, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23 липня 2020 року по 13 січня 2022 року включно без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 13 січня 2022 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 25.11.2025.
Суддя М.О. Семененко