25 листопада 2025 року Справа № 280/8282/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ),
Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ),
про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (далі - відповідач 3, ВЧ НОМЕР_5 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні інформації за адвокатським запитом адвоката Хорошилова І.С. від 11.08.2025 року (вхідний №956 від 12.08.2025 року) щодо надання витягу з наказу про призов ОСОБА_1 та висновку військово-лікарської комісії (ВЛК);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати адвокату ОСОБА_2 витяг з наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та висновок військово-лікарської комісії щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації з 02.04.2025 року, здійсненого під час дії бронювання, без належного повідомлення про анулювання бронювання та без розгляду підстав для відстрочки;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.04.2025 року “Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України та направлення до військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_3 від 02.04.2025 року № 93 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону та зарахування до особового складу ВЧ НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_3 від 06.08.2025 року № 225 в частині направлення ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_5 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_5 від 07.08.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу ВЧ НОМЕР_5 ;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_5 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути можливість надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 60 Порядку № 560, з урахуванням його роботи на ТОВ “Трипільський пакувальний комбінат», яке є критично важливим підприємством;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Хорошиловим І.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.08.2025 серія ВІ №1324954.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно відмовив у наданні інформації на адвокатський запит, необхідної для захисту прав його клієнта, чим, на думку представника позивача, порушив Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закон України «Про інформацію». Крім того, вважає, що відповідачами в супереч вимог чинного законодавства України вжито заходів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період. Вказує, що позивач працює на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду в ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з 08 січня 2019 року, яке розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1964 від 30.12.2024 року визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Позивач був заброньований ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з 02.02.2025 року до 30.12.2025 року через сервіс «Дія» та на момент затримання для призову мав діюче бронювання, яке було знято ІНФОРМАЦІЯ_2 01.04.2025 відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76 (далі - Постанова КМУ №76). Вказує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані, які працюють на підприємствах, установах і організаціях, що визначені як критично важливі для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, за умови їх бронювання. На момент затримання ОСОБА_1 мав чинне бронювання, що виключало можливість його призову. Відповідач 1 не надав доказів належного повідомлення позивача про анулювання бронювання до моменту затримання, що, на його думку, порушує вимоги пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), не провів належної перевірки щодо можливості повторного бронювання як працівника критично важливого підприємства після анулювання бронювання 01.04.2025. Вважає, що призов ОСОБА_1 під час дії бронювання є протиправним, оскільки порушує статтю 23 Закону № 3543-XII. Накази про зарахування ОСОБА_1 до особового складу ВЧ НОМЕР_3 (наказ №93 від 02.04.2025 року), направлення до ВЧ НОМЕР_5 (наказ № 225 від 06.08.2025 року), а також зарахування до особового складу ВЧ НОМЕР_5 є похідними від протиправного наказу про призов, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», яка застосовується в практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України (зокрема, постанова ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 1-07/07), ці накази також є протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 06.10.2025 заяву про забезпечення позову, подану представником ОСОБА_1 , адвокатом Хорошиловим І.С., повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою судді від 06.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у відповідачів докази по справі.
07.10.2025 ВЧ НОМЕР_3 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що військова частина не має відношення до заходів мобілізаційної готовності. Так, відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №93 від 02.04.2025 позивач прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проходження базової загальновійськової підготовки у ВЧ НОМЕР_3 . Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_3 № 225 від 06.08.2025 року позивач виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 та вибув для подальшого проходження військової служби ВЧ НОМЕР_5 . Отже, позивач не проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_3 . Крім того, відповідач 2 вважає, що рішення про мобілізацію та сам призов є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час розгляду справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби, а тому їх оскарження не є належним та ефективним. Вважає, що позивач не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутись до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставах, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII). Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 10.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
13.10.2025 ВЧ НОМЕР_5 подала витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач був прийнятий ВЧ НОМЕР_5 на військову службу правомірно, що підтверджується, зокрема, наказом командира ВЧ НОМЕР_5 від 07.08.2025 року № 221. Підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII. За жодною з таких підстав позивач до ВЧ НОМЕР_5 станом на тепер у встановленому порядку не звертався. З огляду на вищевикладене, у ВЧ НОМЕР_5 відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби. З посиланням на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 зауважив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Вважає, що звільнення позивача з військової служби можливе тільки з підстав, перелічених в статті 26 Закону №2232-XII. На думку відповідача 3, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.
13.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на день розгляду звернення представника позивача, ОСОБА_1 був військовослужбовцем, а інформація про військовослужбовців, у тому числі витяги з наказів про призваних на військову службу під час мобілізації, віднесена до Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 № 12 та така інформація розголошенню не підлягає навіть при наявності згоди на обробку персональних даних. Враховуючи зазначене, в ІНФОРМАЦІЯ_3 були відсутні законні підстави для надання інформації з обмеженим доступом на адвокатський запит, про що було зазначено у відповіді від 16.09.2025 №15257, про яку зазначено представником позивача в позові. У зв'язку з цим вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства під час дії воєнного стану щодо нерозголошення даних про військовослужбовців. Крім того зазначає, що оскільки 01.04.2025 було анульовано бронювання позивача, останнього було призвано на військову службу під час мобілізації 02.04.2025 згідно наказу № 258. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 не міг скасувати бронювання позивача, оскільки це виходить за межі його повноважень. ІНФОРМАЦІЯ_2 не має доступу для скасування бронювання в порталі «Дія», оскільки він не є його користувачем, зокрема, у тому числі щодо подачі заявок на скасування бронювання військовозобов'язаним. Просить у задоволенні позову відмовити.
12.11.2025 представник позивача подав клопотання про долучення доказів, а саме посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 від 02.10.2025.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до листа ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» вих. №170 від 13.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працює в ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду з 08 січня 2019 року (наказ на прийом № 1-к від 04.01.2019 року).
ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 1964 від 30.12.2024 року визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. ОСОБА_1 був заброньований підприємством з 02.02.2025 до 30.12.2025 через сервіс «Дія». Бронювання від мобілізації було анульовано 01.04.2025 відповідно до пункту 31 Постанови КМУ № 76.
01.04.2025 солдату запасу ОСОБА_1 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією (далі також ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , де було встановлено, що позивач придатний до військової служби, що підтверджується довідкою №2025-0401-1429-3383-7 від 01.04.2025.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по адміністративно-господарській діяльності) від 02.04.2025 №258 солдата ОСОБА_1 призвано по мобілізації та направлено 02.04.2025 до ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 02.04.2025 №93 солдат ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проведення загальної мобілізації, призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону ВЧ НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 02.04.2025 зарахований до списків частини та на всі види забезпечення, та вважати таким, що 02.04.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 06.08.2025 №225 солдата ОСОБА_4 , який прибув під час проведення загальної мобілізації, завершив курс базової загальновійськової підготовки, направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_5 . З 06.08.2025 вважати таким, що справи та посаду здав. З 06.08.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вважати таким, що вибув до нового місця служби.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 07.08.2025 №221 солдата ОСОБА_4 , який прибув з ВЧ НОМЕР_3 з 07.08.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, та вважати таким, що 07.08.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Не погоджуючись з правомірністю призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні інформації за адвокатським запитом та зобов'язання надати адвокату документи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, в позовній заяві зазначено, що 11.08.2025 представник позивача направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит (вхідний №956 від 12.08.2025 року) про надання витягу з наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та висновку військово-лікарської комісії (ВЛК).
16.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь (№15257), у якій відмовив у наданні інформації, посилаючись на те, що витяги з наказів про призов та інформація про військовослужбовців віднесені до службової інформації відповідно до Переліку відомостей Збройних Сил України, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 № 12, і не підлягають розголошенню, навіть за наявності згоди на обробку персональних даних.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 п.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 Закону №5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Приписами ст. 20 Закону №5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з ч.1 ст.24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Частино 2 ст. 24 Закону № 5076-VI передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною 3 ст.24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, Закон № 5076-VI встановлює обов'язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, надати повну відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У свою чергу, з метою захисту професійних прав адвокатів чинним законодавством передбачений механізм притягнення посадових осіб до відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді, зокрема, ст. 212-3 Кодексом України про адміністративні правопорушення (у редакції від 17.07.2025) передбачено, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на встановлені судом обставини справи, у позовній заяві наявне посилання на спрямування адвокатом Хорошиловим І.С. саме адвокатського запиту у відповідності та порядку, встановленому ст. ст. 20, 24 Закону № 5076-VI.
Спрямування такого запиту, є реалізацією адвокатом свого права визначеного цим Законом. Отже, правовідносини, які виникають у зв'язку із забезпеченням гарантій адвокатської діяльності щодо ненадання відповіді / надання неналежної відповіді на адвокатський запит, виникають між адвокатом та суб'єктом, до якого спрямовано адвокатський запит, при цьому, клієнт адвоката не є учасником відповідних правовідносин.
Наведене дозволяє дійти висновку, що у випадку допущення відповідного порушення суб'єктом розгляду адвокатського запиту, саме адвокат має право звернутися за захистом свого порушеного права в порядку, визначеному законом.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб'єктом владних повноважень.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для саме для цієї особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, яка звертається за судовим захистом, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи та є підставою для відмови в задоволенні позову (для прикладу, постанова Верховного Суду від 14.11.2025 №580/8025/24).
Оскільки правовідносини щодо надання відповіді на адвокатський запит виникають між адвокатом та суб'єктом, до якого спрямовано адвокатський запит, суд дійшов висновку, що у цій частині заявлений спір не стосується порушення прав саме позивача, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та скасування наказу від 01.04.2025 «Про призов на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 до Збройних Сил України та направлення до ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України та тривав на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, крім іншого, військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Згідно з абз.4 ч.1 ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно абз.1 ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частина 5 ст. 22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, ст. 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до ст. 24 Закону № 3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону № 3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону № 3543-ХІІ).
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються (ч. 3 ст. 25 Закону № 3543-ХІІ).
Згідно ч.7 ст.23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних; забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право: видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження; здійснювати інші функції відповідно до законодавства.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо актуалізації бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок №560, відповідно до пункту 2 якого (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII, для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (п. 3 Порядку №560).
Пунктом 6 Порядку №560 встановлено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема, включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.
За змістом пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, вирішення питання щодо надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями тощо, не відносилося до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пункту 58 Порядку № 560, … органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
За змістом пункту 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.
Постановою КМУ № 76 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, підпункт 1 пункту 31 якого передбачає, що надана відстрочка підлягає анулюванню, зокрема, в разі закінчення строку її дії.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №76 установлено, що:
відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним рішеннями Міністерства економіки до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який вони надані;
анулювання відстрочок, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється у випадках та порядку, що визначені пунктом 12 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого цією постановою;
бронювання військовозобов'язаних за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), а також на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, та які не визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, здійснюється Міністерством економіки на строк до шести місяців на підставі погоджених Генеральним штабом Збройних Сил та/або Міністерством оборони документів, які надійшли до 8 червня 2024 р. до Міністерства економіки та відповідали вимогам законодавства, що діяло до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану».
Крім того, Постановою КМУ №76, установлено:
- строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно із цією Постановою, які не закінчилися на день прийняття Постанови КМ №516 від 07.05.2024, продовжуються автоматично на три місяці згідно з Постановою КМ №516 від 07.05.2024, з урахуванням змін, внесених Постановою КМ №642 від 04.06.2024.
- строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов'язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно з цією Постановою, або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, які не закінчилися станом на 19 грудня 2024 р., продовжуються автоматично на один місяць, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року згідно з Постановою КМ № 1489 від 24.12.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332 "Деякі питання бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», Кабінет Міністрів України постановив:
1. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 "Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 57, ст. 3356, № 61, ст. 3651, № 82, ст. 4837) - із зміною, внесеною постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2024 р. № 1204.
2. Установити, що:
1) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним рішеннями Міністерства економіки і строк дії яких не закінчився на день набрання чинності цією постановою, є чинними до 31 березня 2025 р. (Підпункт 1 пункту 2 в редакції Постанови КМ № 208 від 25.02.2025);
2) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані військовозобов'язаним засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг і строк дії яких не закінчився на день набрання чинності цією постановою, є чинними до 31 березня 2025 р. (Підпункт 2 пункту 2 в редакції Постанови КМ № 208 від 25.02.2025);
3) анулювання відстрочок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, крім іншого, здійснюється у разі закінчення строку їх дії.
З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 був заброньований роботодавцем з 02.02.2025 до 30.12.2025. Бронювання від мобілізації було анульовано 01.04.2025 відповідно до пункту 31 Постанови КМУ № 76.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що станом на момент призову на військову службу під час мобілізації 02.04.2025 позивач не був заброньованим від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, у зв'язку з чим відповідачем 1 у спірних правовідносинах не порушено приписи пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ при здійсненні мобілізаційних заходів щодо призові позивача на військову службу.
При цьому, посилання позивача на порушення відповідачем 1 пункту 60 Порядку №560 з огляду на ненадання останнім доказів належного повідомлення позивача про анулювання бронювання до моменту затримання, суд вважає безпідставними, оскільки у спірному випадку анулювання бронювання позивача від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період з 01.04.2025 відбулось не на підставі рішення відповідача 1, а в силу вимог чинного законодавства, при цьому нормами Порядку №560 обов'язкового направлення повідомлення військовозобов'язаному у такому випадку не передбачено.
Крім того, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №2025-0401-1429-3383-7 від 01.04.2025 позивач визнаний придатним до військової служби, вищенаведене належними та допустимими доказами не спростовано.
Доказів скасування висновків військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби до матеріалів справи не надано.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу та як наслідок видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу № 258 від 02.04.2025 «Про призов по мобілізації та поставку військовозобов'язаних до навчальних центрів та військових частин», в частині призову та направлення ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_3 є такими, що прийняті в порядку та в межах наданих повноважень, є правомірними.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів ВЧ НОМЕР_3 , ВЧ НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини (направлення для проходження військової служби в іншій військовій частині).
Частинами 2-4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та абзацу 1 ч. 3 ст. 24 Закону України №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, громадяни призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).
Відповідно до пункту 2 Розділу XII Інструкції № 280 Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Пунктом 32 розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, який визнаний придатним до військової служби. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що на момент вчинення відповідачами дій та прийняття рішень щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації згідно законодавчо встановлених підстав.
При цьому, як на час винесення оскаржуваних наказів, так і під час розгляду зазначеної справи, позивач не надав доказів того, що мав підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та/або є військовозобов'язаним, який заброньований на період мобілізації та на воєнний час.
Отже видаючи оспорювані накази про зарахування позивача до списків особового складу та в подальшому призначення його на посаду, у тому числі направлення для проходження військової служби в іншій військовій частині після проходження курсу базової загальновійськової підготовки, командири відповідних військових частин правомірно виходили з того, що направляючи позивача для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_3 за мобілізаційним розпорядженням, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню як безпідставні.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_5 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, з 02.04.2025 (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».
Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Отже, за наявності підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, позивач має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Водночас, оскільки підстави позову в цій частині, як і всі інші, також зумовлені твердженням позивача про протиправність його призову на військову службу під час мобілізації, що спростовано під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідна позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути можливість надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII та пункту 60 Порядку № 560, з урахуванням його роботи на ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», яке є критично важливим підприємством.
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 (у редакції, яка є чинною на теперішній час), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу). До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Отже, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснюється органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями щодо своїх військовозобов'язаних працівників самостійно із дотриманням встановленого порядку, шляхом направлення відповідного пакету документів районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 був заброньований підприємством з 02.02.2025 до 30.12.2025, але бронювання від призову на військову службу під час мобілізації було анульовано 01.04.2025 відповідно до пункту 31 Постанови КМУ № 76, на даний час відповідне рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII може бути прийнято відповідачем 1 виключно на підставі документів, отриманих від підприємства, на якому працює позивач.
Водночас, такі правовідносини перебувають поза межами предмету доказування у даній справі, у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абз.4 п.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У п.5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 видно, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, мобілізаційне розпорядження щодо позивача вичерпало свою дію фактом його виконання.
З огляду на зазначене, враховуючи висновки суду про правомірність рішень/дій відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо поновлення позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25.11.2025.
Суддя М.О. Семененко