24 листопада 2025 року Справа № 280/6767/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до - Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 № 084150005525 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в колгоспі з 20.06.1984 по 04.11.2001, згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 20.06.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 20.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернуся до пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 № 084150005525, відповідач відмовив у призначені пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
22.08.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що 26.06.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення № 084150005525 від 04.07.2025 про відмову у призначені пенсії за віком. Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 61 рік 01 місяць. Страховий стаж позивача - 26 років 03 місяці 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі ім. Свердлова з 20.06.1984 по 04.11.2001, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на даний час відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало. У відзиві, що надійшов до суду 26.0.2025 за вх. № 42959 зазначає, що розглянувши заяву та надані документи, відповідачем 2 встановлено, що вік позивача на час звернення становить 61 рік 1 місяць, страховий стаж складає 26 років 03 місяці 10 днів. Отже, оскільки у позивача відсутній встановлений законодавством страховий стаж, то відповідачем було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії з причини відсутності необхідного страхового стажу. Додатково вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії позивачу.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
26.06.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058-IV).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву позивача від 26.06.2025 щодо призначення пенсії та прийнято рішення від 04.07.2025 № 084150005525 щодо відмови в призначені пенсії за віком.
Зазначене рішення про відмову обумовлено відсутністю необхідного страхового стажу, зокрема зазначається: «Вік заявника 61 рік 01 місяць. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. Страховий стаж особи становить 26 років 03 місяці 10 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі ім.. Свердлова з 20.06.1984 по 04.11.2001, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві»
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом № 1058-IV.
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи, які досягли віку 60 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року набувають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, який набрав чинності 01.01.1992 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінет Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, діючим законодавством передбачено, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі неправильності чи неточності записів про періоди роботи, що містяться в трудовій книжці.
Як встановлено судом, станом на 26.06.2025 (дата звернення до органів ПФУ) позивачу виповнилося 61 рік. Отже, враховуючи положення статті 26 Закону № 1058-IV, для набуття права на пенсію по досягненню 60 років позивачу необхідно мати не менше 31 року страхового стажу.
В оскаржуваному рішенні відповідача 2 від 04.07.2025 № 084150005525 зазначено, на момент звернення страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 10 днів.
До страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі ім. Свердлова з 20.06.1984 по 04.11.2001, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Судом встановлено, що до позовної заяви, була надана копія трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 20.06.1984.
Згідно із записом №1 цієї трудової книжки, позивача 20.06.1984 було прийнято в члени колгоспу «Імені Свердлова» Михайлівського району Запорізької області, де він працював до 04.11.2001.
Відповідач-2 відмовив у зарахуванні періоду роботи в колгоспі до страхового стажу, посилаючись на відсутність довідки із зазначенням інформації про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Проте, суд констатує, що сама по собі трудова книжка колгоспника у розділі «Трудова участь у громадському господарстві» містить вичерпні відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі (кількість вироблених трудоднів). Ці записи свідчать про таке:
за 1984 рік вироблено 142 трудодні при встановленому мінімумі 142;
за 1985 рік вироблено 296 трудоднів при встановленому мінімумі 250;
за 1986 рік вироблено 295 трудоднів при встановленому мінімумі 250;
за 1987 рік вироблено 294 трудодні при встановленому мінімумі 250;
за 1988 рік вироблено 273 трудодні при встановленому мінімумі 250;
за 1989 рік вироблено 285 трудоднів при встановленому мінімумі 250;
за 1990 рік вироблено 284 трудодні при встановленому мінімумі 250;
за 1991 рік вироблено 280 трудоднів при встановленому мінімумі 250;
за 1992 рік вироблено 277 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 1993 рік вироблено 302 трудодні при встановленому мінімумі 270;
за 1994 рік вироблено 309 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 1995 рік вироблено 296 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 1996 рік вироблено 303 трудодні при встановленому мінімумі 270;
за 1997 рік вироблено 307 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 1998 рік вироблено 305 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 1999 рік вироблено 286 трудоднів при встановленому мінімумі 270;
за 2000 рік вироблено 250 трудоднів при встановленому мінімумі 286;
за 2001 рік вироблено 122 трудодні при встановленому мінімумі 286.
Таким чином, у матеріалах справи наявний первинний документ - трудова книжка колгоспника, яка містить усі необхідні дані для підтвердження стажу, спростовуючи необхідність надання додаткової довідки.
Отже, записи розділу «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника в повному обсязі містять інформацію про встановлені річні мінімуми та відпрацьовані трудодні.
Порядок внесення до трудових книжок колгоспників відомостей про працівника та про виконувану ним роботу закріплений в Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310. Відповідні норми містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Згідно п. 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність (п. 13 Основний положень).
Правління колгоспів вживає заходів для суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, що здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що відносяться до трудової діяльності колгоспників (п. 14 Основних положень).
Отже, обов'язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, відтак, відповідальність за правильність вчиненого запису, так само, як і тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, не можуть бути перекладені на працівника.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Якщо записи у трудовій книжці містять всю необхідну інформацію для визначення періоду роботи у колгоспі, то незначні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначені висновки знайшли своє відображення в Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та Постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Враховуючи, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу спірні періоди роботи, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 № 084150005525 суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.
За змістом частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
Тобто, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 26.06.2025.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., згідно квитанції № ZL3Y-1K53-S2YE від 04.08.2025.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись ст. ст. 241, 243 - 246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 084150005525 від 04.07.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в колгоспі з 20.06.1984 по 04.11.2001, згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 20.06.1984, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 26.06.2025 з урахуванням зазначених періодів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 24 листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький