25 листопада 2025 рокуСправа № 280/11243/24
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатченко В.Д.,
представника позивача Чернишкової Г.Ю.,
розглянув відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №280/11243/24 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі премії, грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 03.02.2025.
11.03.2025 судом виданий виконавчий лист.
17.11.2025 за вх. №57668 до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №280/11243/24 шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі премії, грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно у розмірі 206 584,36 грн.
Ухвалою суду від 19.11.2025 призначено судове засідання на 25.11.2025 о 09 год 30 хв для розгляду заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Представники сторін належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду заяви. Представник відповідача та державний виконавець у судове засідання не прибули.
Частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У судовому засіданні, що відбулось 25.11.2025 представник позивача підтримав заяву у повному обсязі.
25.11.2025 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Вирішуючи по суті заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд приходить до висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Обґрунтовуючи подану заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, заявник зазначає відсутність фінансування як обставину, що, на його переконання, істотно ускладнює виконання рішення суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено перерахунок грошового забезпечення за 2020-2023 роки ОСОБА_1 та визначено заборгованість з її сплати у розмірі 206 584,36 грн.
Однак, встановлену суму заборгованості не було виплачено у зв'язку із відсутністю фінансових надходжень. З матеріалів справи вбачається, що боржником по справі на виконання рішення суду у справі відповідачем складено розрахункову відомість, з урахуванням висновків суду та як розпорядника коштів нижчого рівня, неодноразово направлялись розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення на виконання судового рішення, але на сьогоднішній день фінансування за вказаним напрямом видатків відсутнє.
У разі надання відповідного фінансування розпорядником коштів вищого рівня, відповідно до розрахунків та заявок, кошти буде направлено на виконання вказаного рішення.
Обраний представником позивача спосіб і порядок виконання рішення не призведе до фактичного виконання судового рішення, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості грошового забезпечення позивачу.
Водночас, право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Однак, у даному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Так, зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання суми заборгованості із додаткової винагороди, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних грошових коштів і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 в адміністративній справі № 280/11243/24 має зобов'язальний характер, проте судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості грошового забезпечення позивача.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по належному грошовому забезпеченню судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного вище судового рішення із зобов'язання здійснити нарахування та виплату на стягнення конкретної суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Так у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум грошового забезпечення не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд приходить до висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 280/11243/24.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №280/11243/24.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Чернишкової Галини Юріївни, про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №280/11243/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 25.11.2025.
Суддя М.С.Лазаренко