24 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/7417/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), яким просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ): нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення відповідно до чинного законодавства; здійснити розрахунок з урахуванням складу сім'ї (дружина та троє неповнолітніх дітей), статусу учасника бойових дій, внутрішньо переміщеної особи та багатодітної сім'ї, а також довідок про відсутність у ОСОБА_1 та членів сім'ї будь-якого іншого житла на території України.
3. Стягнути з Відповідача (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача моральну шкоду, розмір якої визначити на розсуд суду, у зв'язку з багаторічним невиконанням державою обов'язку щодо забезпечення житлом.
4. Стягнути з Відповідача (військова частина НОМЕР_1 ) судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 171 частини 13 КАС України та надано позивачу строк п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та продовжено судовий розгляд.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на квартирному обліку по Об'єднаній житловій комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин, безпосередньо йому підпорядкованих у загальній черзі 05.11.2002 року та в списках для першочергового отримання житла, як учасник бойових дій з 13.06.2019 року.
При звільненні у травні 2021 року позивачем було подано рапорт про виплату грошової компенсації за належне житло. Рапорт погоджено, позивача та членів його сім'ї зараховано на квартирний облік у встановленому порядку.
Право позивача на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення підтверджується документами та рішеннями житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). З 28.02.2018 року позивач перебуває на квартирному обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) як особа, яка потребує забезпечення житлом. Це підтверджується протоколами житлової комісії (копії додаються).
Станом на момент звільнення (травень 2021) вислуга та інші встановлені обставини відповідають вимогам законодавства для набуття права на житлове забезпечення або грошову компенсацію.
Позивач вказує, що він та члени його сім'ї (дружина і троє неповнолітніх дітей) не мають у власності житлових приміщень (витяги з Державного реєстру речових прав додаються).
11.03.2021 позивач подав рапорт до житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням про нарахування грошової компенсації замість забезпечення житлом. Житлова комісія розглянула поданий рапорт: у протоколах 2019- 2021 років зафіксовано, що позивача поставлено на облік і що питання компенсації розглядалось та погоджувалось.
Разом з тим, позивач вказує, що незважаючи на це, та «розумні терміни», виплата грошової компенсації не здійснена станом на час звернення до суду.
09.10.2025 року відповідачем надано відзив по справі відповідно до якого заперечує проти позовних вимог. Відповідач зазначає, що пунктом 5 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 2 вересня 2915 року № 728 встановлено що черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Пунктом 9 Порядку № 728 визначено, що Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв'язку щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирноексплуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Враховуючи той факт, що протягом 2021, 2022, 2023, 2024 року кошти на відповідні видатки до військової частини НОМЕР_1 не надходили (додаток 1), а Позивач у Списках осіб що потребують поліпшення житлових умов (додаток 2) знаходиться по черзі лише за 25 номером (загальна черга) та номером 5 (першочергова), відповідно жодної протиправної бездіяльності Відповідача (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за належне житлове приміщення не було та не могло бути.
Також відповідач вказує на рапорт Позивача від 11.03.2021 року, в якому останній зазначає «Претензій майнового чи морального характеру до Державної прикордонної служби України, з приводу виплати компенсації чи її розміру не маю і не матиму» та лист начальника прикордонного загону від 24.03.2021 року №702-1566, яким Позивачу роз'яснено, що нарахування та виплата компенсації буде проводитись у визначеному порядку та після надходження фінансування. Тобто позивач знав про визначений законодавством порядок надання компенсації, не мав (та зауважив що не буде мати) претензій з цього приводу, що в свою чергу свідчить про очевидний штучний характер та безпідставність позову
10.10.2025 року позивачем надано відповідь на відзив, згідно з якою позовні вимоги підтримано.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України та наказом Голови Державної прикордонної служби України №202 від 11.03.2021 року звільнений за п.п. «г» п.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 (а.с.45 (на звороті)).
Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу№7 від 05.09.2019 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 позивач перебуває на квартирному обліку по АДРЕСА_1 складом сім'ї чотири особи у загальній черзі з 28.02.2018 року та в списках для першочергового отримання житла згідно п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту з 28.02.2018 року.
11.03.2021 року позивачем було подано рапорт щодо виплати грошової компенсації за належне житло.
За результатами поданих рапорті відповідачем надано лист від 24.03.2021 №702-1566 роз'яснено порядок виплати компенсації та повідомлено позивача, що кошти та розпорядження щодо виплати грошової компенсації з Адміністрації Державної прикордонної служби України не надходили, у разі надходження відповідного розпорядження буде поінформовано встановленим порядком. Також, у вказаному листі зазначено, що позивач перебуває в списках осіб, яких зараховано на квартирний облік по ІНФОРМАЦІЯ_4 за №24 та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень по ІНФОРМАЦІЯ_4 №7.
Згідно рапорту ОСОБА_1 від 11.03.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 . Згоден на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання житло. Претензій майнового чи морального характеру Державної прикордонної служби України, з приводу виплати компенсації чи її розміру не має і матиме.
Згідно витягу зі списків осіб які потребують поліпшення житлових умов №702/590 від 09.10.2025 військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 (зі складом сім'ї 4 (чотири) особи) перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку за №25 з 28.02.2018 та обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в першочерговому порядку за №5 з 28.02.2018 в НОМЕР_3 прикордонному загоні (в/ НОМЕР_4 ) (а.с.82).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 9 Житлового кодексу України закріплено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
За нормами статей 9, 43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728, визначено, що черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Відповідно до пункту 4.13 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 № 737, черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім'ї військовослужбовця) на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання жилих приміщень.
Згідно матеріалів справи, відповідачем не заперечується наявність у позивача правових підстав для отримання компенсації, проте станом на час звернення позивача з позовом відповідачем виплата компенсації не здійснена через те, що кошти на відповідні видатки до військової частини НОМЕР_1 не надходили, а позивач перебуває за №25 (загальна черга) та №5 (першочергова).
Як слідує з матеріалів справи, згідно інформаційної довідки військової частини НОМЕР_1 (фінансово-економічного відділу) грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення військовою частиною НОМЕР_1 в період 2021 - 2024 років не виплачувалась, у зв'язку з відсутністю фінансування за кодом економічної класифікації видатків 3240 «Капітальні трансфери населенню» (а.с.81).
З огляду на викладене, суд наголошує, що військовослужбовці та особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року по справі № 826/7798/18.
У зв'язку з вищевикладеним суд зауважує, що у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення, оскільки відсутності визначених законом повноважень щодо надання позивачу грошової компенсації поза чергою, визначеною відповідними списками осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, оскільки такі дії призведуть до порушення прав інших осіб, які мають право позачергового одержання жилих приміщень та перебувають у черзі раніше ніж позивач.
У зв'язку з відсутністю протиправної бездіяльності відповідача, суд вказує, що похідні позовні вимоги також не підлягають до задоволення та, у даному випадку, відсутнє право позивача на відшкодування моральної шкоди.
На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Всі наведені позивачем доводи не спростовують наведених висновків суду.
Враховуючи зазначене позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України та відмову в задоволенні позову, підстави для компенсації судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору