24 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/25029/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні обчисленої за 10 повних календарних років служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні обчисленої за 10 повних календарних років служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні в 2021 році він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 календарних років вислуги, однак відповідач протиправно нарахував та виплатив грошову допомогу при звільненні лише за 5 років, тобто в значно меншому ніж належить розмірі, що і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що розрахунок та нарахування вказаної допомоги проводила фінансово-економічна служба ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач проходив військову службу, тоді як ІНФОРМАЦІЯ_5 лише здійснив її виплату на підставі поданих документів.
Ухвалою суду від 15.08.2025 залучено ІНФОРМАЦІЯ_6 до участі у справі як другого відповідача.
У встановлений строк відповідач відзив на адміністративний позов не подав.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , який перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до наказу №61 від 08.10.2021 був звільнений зі служби на підставі підпункту "й" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Як зазначає позивач та не заперечують відповідачі, на день звільнення він мав календарну вислугу років 10 років 3 місяці 05 днів, проте відповідачі нарахували та виплатили йому грошову допомогу при звільненні лише за 5 років.
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 з вимогою перерахувати та доплатити грошову допомогу при звільненні, обчисливши її розмір за 10 календарних років служби, проте відповідачі роз'яснили, що правомірно здійснили нарахування допомоги, виходячи із 5 років служби, про що вказали у листах від 16.12.2024 року № 9/3115 та від 04.12.2024 року №18701.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) зазначений закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно пункту 2 розділу XXXII Порядку № 260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту (…) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
На підставі пункту 8 розділу XXXII Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Пунктом 10 Порядку №393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв'язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 ст.15 Закону № 2011-XII є наявність вислуги 10 років і більше.
Як зазначалось, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_7 до 08.10.2021 року й на день звільнення мав календарну вислугу років 10 років 3 місяці 05 днів.
При цьому, попередньо позивач проходив військову службу в Міністерстві внутрішніх справ.
Під час звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ позивач не набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та, відповідно, така допомога не виплачувалась, що підтверджено листом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 28.11.2024 року № СЕД-82236-2024 та витягом з наказу про звільнення від 16.05.2024 року № 1350/с.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач на момент звільнення зі служби у 2021 році та маючи більше 10 років вислуги, набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (10 років).
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_9 вказана допомога була нарахована лише за 5 років, що свідчить про наявність протиправних дій відповідача.
Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши її розмір за 10 повних календарних років служби.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх дій, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється за їх відсутністю.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 5 повних календарних років служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши її розмір за 10 повних календарних років служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 24 листопада 2025 р.
24.11.25