про відмову у забезпеченні позову
25 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/26686/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщак Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року";
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди;
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії, щодо утримання грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
- зупинити проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат позивачу - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
- зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 № 613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн за період з червня 2023 по серпень 2025 року, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
- заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 КАС України).
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06.04.2023 у справі № 300/4615/22 та від 13.07.2022 у справі 3240/26736/21.
Заяву про забезпечення позову позивач мотивує тим, що якщо на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 другим пунктом якого внесено зміни до наказу від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії військового стану за вересень 2025 року" та визначено нарахувати позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових дій, і відповідач стягнув з позивача надмірно виплачені суми грошової винагороди, це може призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача.
Також позивач просить зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд виходить з того, що у поданій заяві не наведено обставин та, відповідно, не надано належних та достовірних доказів реалізації наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 та безпосередньо стягнення з позивача коштів з його грошового забезпечення на виконання такого наказу.
Також, дослідивши позовну заяву і заяву про виконання забезпечення позову суд встановив розбіжності по тексту позову та вимогами в заяві, а саме: в заяві позивач просить зупинити проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 000 грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року,та заборонити вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача, тоді як в позовній заяві позивач вказує що протягом 12 днів у вересні 2025 року був залучений до виконання бойових завдань.
Разом із тим суд вбачає невідповідність вимог вказаних в заяві про забезпечення позову, а саме зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 № 613/20/23468. Відповідачем у справі є військова частина НОМЕР_1 , тому вимоги до військової частини НОМЕР_2 є необґрунтованими та такими, що не відповідають суті спірних правовідносин, визначених у позовній заяві.
Також суд вважає необґрунтованими та незрозумілими для суду доводами в прохальній частині заяви про зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50000 грн на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат позивачу, по тексту позовної заяви позивач чітко вказує, що військовою частиною НОМЕР_3 вже проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової допомоги за вересень 2025 року.
Крім того, вимоги за період з червня 2023 року по серпень 2025 року суперечать тексту позовної заяви, в якій представник позивача зазначає, що останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19.06.2024 (що підтверджується матеріалами справи).
Також суд зауважує, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на його доводах про ймовірність зазнання ним додаткових фінансових витрат, якщо факти вчинення таких дій не підтверджені жодними належними (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України), достовірними (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України) та достатніми (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами.
Звертаючись до суду з цією заявою про забезпечення позову, позивачем не доведено належним чином факту існування ризиків настання для нього певних невідворотних негативних наслідків у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Самі по собі суб'єктивні переконання заявника у можливому заподіянні йому додаткових фінансових витрат не можуть свідчити про безумовну необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, про які він просить у своїй заяві.
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої заяви про забезпечення позову, неможливість її належної перевірки з огляду на явні суперечності між нею та позовною заявою, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Леміщак