25 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/13582/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглядаючи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні в період з 21.03.2020 по 06.04.2025 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 21.03.2020 по 06.04.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-ІX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-1X «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, законом України про Державний бюджет України на 2024 рік від 9 листопада 2023 №3460-IX на 01.01.2024 року, законом України про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року №4059-IX на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог суду 03 червня 2025 року представником позивача подано до суду заяву, в якій він вказує, що враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, а також беручи до уваги отримання позивачем грошового атестату від 06.04.2025 і відповідно ознайомлення із його змістом у день виключення зі списків особового складу, строк на звернення до суду розпочався саме з 06.04.2025.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначено, що питання строків звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та зміст позову, зазначає таке.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступних редакціях:
- частина 1 статті 233: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті" (частина 1 статті 233);
- частина 2 статті 233: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Відповідно, до цих вимог суд не застосовує строк звернення з позовом до суду.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, виходячи з норм чинного законодавства, що регулює соціальний захист військовослужбовців, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", затвердженого постановою КМ України від 16 березня 2016 р. № 178, Закону України "Про відпустки" тощо, слід розмежовувати поняття "щомісячне грошове забезпечення" та "суми, що належать працівникові при звільненні".
Строк звернення до суду хоч і є в обох випадках однаковим та становить три місяці, однак у випадку недоотримання щомісячного грошового забезпечення такий строк обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня виплати таких сум.
Як вказувалось вище, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення - посадового окладу та окладу за військовим званням, які є щомісячним основним видом грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які є разовими виплатами, проте з дня отримання яких працівник (військовослужбовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд враховує, що позивач був звільнений зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 06.04.2025, тобто під час дії статті 233 КЗпП України в чинній редакції. Спірний період, за який позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та допомог і компенсацій - з 21.03.2020 по 06.04.2025.
Маючи сумніви щодо правильності нарахування складових його щомісячного основного грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), позивач мав реальну та об'єктивну можливість після отримання цього грошового забезпечення виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплачених йому складових грошового забезпечення, а також виплачених за період з 2022 по 2024 роки грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, з дня отримання цих виплат працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання відповідної інформації.
У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.
Звернення позивача з адміністративним позовом у цій справі мало місце 16.05.2025. Відповідно, застосовними до спірних правовідносин є положення трудового законодавства та судової практики, актуальної станом на день звернення з позовом до суду.
Грошова компенсація за невикористані дня щорічної основної відпустки, а також одноразова грошова допомога при звільненні є виплатами, що належать позивачу при звільненні і стосовно них позивачем дотриманий тримісячний строк звернення з позовом до суду. Також дотримано такий строк стосовно вимоги щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виплаченої при звільненні.
Проте позовна заява в частині вимог позивача про здійснення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 15.02.2025 подана з пропуском тримісячного строку звернення до суду, що встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Наведені представником позивача у заяві про поновлення строку причини не можуть бути визнані судом поважними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, застереження представника позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з грошового атестату від 06.04.2025, на переконання суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Слід також зазначити, що у грошовому атестаті не відображаються відомості щодо нарахувань щомісячного грошового забезпечення, а тому факт його отримання 06.04.2025 не доводить того, що позивач не міг діяти активно для захисту своїх прав. Позивачем не надано доказів, що він був обмежений у можливості своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Позивачем не надано належних доказів існування причин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині вимог про здійснення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, заявлених за період з 19.07.2022 по 15.02.2025, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 15.02.2025, підлягає залишенню без розгляду.
В той же час, суд зазначає, що позивачем дотримано строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 21.03.2020 по 18.07.2022 включно та з 16.02.2025 по 16.05.2025, які заявлені з дотриманням передбаченого процесуального строку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 15.02.2025, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Н.М. Майстренко