24 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16541/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Контакт" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Приватне підприємство "Контакт" (далі - позивач, ПП "Контакт") звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати видане Житомирською митницею Держмитслужби України Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA101070/2024/000005/2;
- визнати протиправною і скасувати видану Житомирською митницею Держмитслужби України Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA101070/2024/000113.
На обгрунтування позову вказав, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення товару №1 - "Каменерізальні верстати з комплектом інструментів, нові: верстат окантовочний моделі MАS-14, 3 комплекта, і верстат каменерізальний, моделі MАS-70, 1 комплект"; товару №2 - "Машина бурильна для каменю в комплекті з інструментом, модель QZL65-90B - 1 комплект"; товару №3 - "Приладдя для кріплення інструмента: Голова тримач для фикертів змінного шліфувального верстата, діаметр 460мм, 10 комплектів". На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи.
На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: Верстат окантовочний, модель МАS-12-2 к-та: потужність 15-18,5 кВт, максимальний робочий розмір різки 3200x2000x250мм, габаритні розміри: 6000x4700x3200мм. та верстат каменерізальний, модель МАS-1600-2 к-та: потужність 22кВт, максимальний робочий розмір різки 2800x2000x650мм, габаритні розміри: 6200x4800x4400мм. Призначені для розрізання каменю. Не військового призначення та неподвійного використання. Верстати у розібраному вигляді для зручності транспортування. Виробник компанія «Хіаmеn Маstоnе Еguipment Со»., Ltd, Китай -20016,00 доларів США за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Загальний розмір скоригованих митних платежів становить за кодом 020 - 100410,63 коп., 028 - 421724,66 коп.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, а доводи позивача необгрунтовані, а тому в задоволенні позову просив відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти наведених у позовній заяві доводів відповідача і зазначив, що ним подано всі необхідні документи, які підтверджують вартість товару за ціною договору та наполягав на задоволенні позову.
Також від представика відповідача надійшло клопотання про виклик учасників справи для надання пояснень по суті спору з метою уникнення розбіжностей.
Позивач надав заперечення проти задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що кожна сторона у справі надала свої детальні письмові пояснення по суті спору з аналізом документів; характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі є незначної складності, тому не вимагають проведення судового засідання у даній справі.
Суд, враховуючи викладене, приходить до висновку про відмову в задоволенні цього клопотання представника Житомирської митниці, оскільки вказана справа не є справою, передбаченою ч. 4 ст. 12 КАС України.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивачем 29.07.2024 подано до відділу митного оформлення №1 митного посту "Коростень" Житомирської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію типу ІМ-40 №24UA101070004548U4 для здійснення митного оформлення ввезених для нашого підприємства товарів, в т.ч.:
товару №1 - «Каменерізальні верстати з комплектом інструментів, нові: верстат окантовочний моделі MАS-14, 3 комплекта, і верстат каменерізальний, моделі MАS- 70, 1 комплект.» загальною вартістю 31200 дол. США, вага нетто 17300 кг, за кодом згідно УКТЗЕД 8464100000, заявивши митну вартість цього товару за основним (1, першим) методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (вартістю операції), виходячи з вартості 1,80 дол. США за 1 кг товару або 7400 дол. США за один комплект верстата моделі MАS-14 і 9000 дол. США за один комплект верстата моделі MАS-70;
товару №2 - « Машина бурильна для каменю в комплекті з інструментом, модель QZL65-90B - 1 комплект» загальною вартістю 1050 дол. США, вага нетто 400 кг, за кодом згідно УКТЗЕД 8430490000, заявивши митну вартість цього товару за основним (1, першим) методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (вартістю операції), виходячи з вартості 2,6 дол. США за 1 кг товару або 1050 дол. США за 1 шт.;
товару №3 - «Приладдя для кріплення інструмента: Голова тримач для фикертів змінного шліфувального верстата, діаметр 460мм, 10 комплектів» загальною вартістю 2400 дол. США, вага нетто 950 кг, за кодом згідно УКТЗЕД 8466103800, заявивши митну вартість цього товару за основним (1, першим) методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (вартістю операції), виходячи з вартості 2,53 дол. США за 1 кг товару або 240 дол. США за 1 шт.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
Декларантом на вимогу митниці до митної декларації надано додаткові документи та пояснення.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA101070/2024/000005/2.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA101070/2024/000113.
Позивач, не погоджуючись із такими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд враховує наступне.
Як убачається із матеріалів справи, до митної декларації типу ІМ-40 №24UA101070004548U4 від 29.07.2024 позивачем подавалися такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів:
0271 - пакувальний лист № UА5-240328и від 28.03.2024;
0380- рахунок - фактуру № UА5-2401091І від 28.03.2024;
0705 - коносамент № МЕDUХ6716435 від 20.05.2024;
0722- накладна УМВС № 23778 від 13.07.2024;
0322- рахунок-проформа № КSА-2406 від 28.03.2024;
0821- супровідний документ Т1 № 24UА403070ВАWVROJ424РL322080NS6ТN1Z3 від 10.07.2024;
0730- СМR №0008267 від 26.07.2024;
3014- прайс-лист виробника №б/н від 01.03.2024;
3016- висновок про вартісні характеристики товару № В-2138 від 22.07.2024;
4104- контракт № КSА-161111 від 11.11.2016;
4103- доповнення до контракту №6 від 04.04.2022;
4103- доповнення до контракту № 9 від 21.02.2024;
9000- паспорт верстата МАS-14 від 29.07.2024;
9000- паспорт верстата МАS-70 від 29.07.2024;
9610- копія декларації країни відправлення № 370820240000251935 від 11.05.2024;
9000- цінова інформація з сайту виробника МАS-14 від 23.07.2024;
9000- Цінова інформація з сайту виробника МАS-70 від 23.07.2024;
9000- скоригована митна декларація № 403030/2022/019267 від 23.10.2023.
Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України за МД №24UA101070004548U4 від 29.07.2024, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
встановлено, що заявлена декларантом вартість товару №1 за ціною 31200,00 дол США є нижчою за схожий товар, який було увезено по укладеному зовнішньоекономічному контракту №KSA-161111 від 11.11.2016 за митною декларацією №24UA403070002481U4 від 14.03.2024;
відповідно до п. 4.3 Контракту №KSA-161111 від 11.11.2016 продавець повинен здійснити відвантаження товару після отримання від покупця оплати за товар. Проте пунктом 6.1. Доповнення №8 від 01.02.2024 до Контракту сторони узгодили, що оплата в розмірі 100% вказаної суми у проформі-інвойсі буде здійснена протягом 120 робочих робочих днів після вигрузки товару на складі покупця. Отже, Контракт одночасно містить дві взаємовиключні умови щодо оплати товару, які суперечать одна одній. Оскільки, якщо товар вже оплачено на момент його митного оформлення, як це передбачено п. 4.3 Контракту, тому декларант мав надати банківський платіжний документ про оплату товару, який митниця могла використати для перевірки ціни, що фактично сплачена за товар;
долучена інформація з мережі інтернет не може бути використана для підтвердження митної вартості так як не є інформацією з сайту виробника, як про це зазначено декларантом в назві документа (графа 44 МД № 24UА101070004548U4). Сайт «www.stone.contact.com» згідно із відомостями, що в ньому наведені не належить виробнику товару, а є лише електронною версією торговельної платформи, на якій розмішуються пропозиції з продажу товарів. Спроба переходу за URL-адресою сайту, де розміщена цінова інформація, яка наведена в документах «Цінова інформація з сайту виробника МАS-14» та «Цінова інформація з сайту виробника МАS-70» не призвела до переходу на відповідну інтернет сторінку;
наданий експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 22.07.2024 №В-89 В-2138 не може бути використано для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару №1 у зв'язку з тим, що використані експертом дані щодо пропозицій з продажу товару на первинному ринку грунтуються на цінах, які не включають витрати по доставці товару на митну територію України;
копія митної декларації країни відправлення №370820240000231935 від 11.03.2024 не використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, оскільки не містить точних відомостей про умови поставки, яка впливає на вартісні характеристики товарів;
переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення № 370820240000251935 від 11.03.2024 не взятий до уваги, так як даний документ містить відомості про реквізити зовнішньоекономічного контракту №UАS-2403281U, які не відповідають реквізитам зовнішньоекономічного контракту № КSА-161111 від 11.11.2016, за яким здійснюється поставка оцінюваних товарів.
Суд критично оцінює дані висновки з огляду на таке.
Як зазначалось, ч.2 ст.53 МК України встановлено перелік документів на підтвердження митної вартості (основні документи) й митний орган вправі вимагати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару лише в разі коли документи, зазначені в переліку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не будь-які інші документи.
Проте, як видно з електронного повідомлення відповідача декларанту, митниця вийшла за межі вказаного переліку, а отже не дотрималася вимог закону, оскільки експертний висновок ТПП, експортна декларація країни відправлення не відносяться до основних документів, передбачених у переліку відповідно до ч.2 ст.53 МК України.
Суд враховує, що товар, заявлений до митного оформлення згідно ЕМД № 24UA101070004548U4 від 29.07.2024 поставлявся з Китаю до України на умовах поставки DAP "Клевань" - місце передачі покупцю в Україні, що підтверджується контрактом із фірмою "Хіаmеn Маstоnе Еguipment Со., Ltd" і доповненнями №8 від 01.02.2024 до цього контракту.
Відповідно до Правил Інкотермс - 2010 згідно з базисом DAP (Поставка в місце призначення) вантажовідправник (Продавець) передає товар одержувачу (Покупцю) готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. При цьому всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення лягають на Продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує Покупець. Умови DАР можуть застосовуватися до будь-якого способу перевезення.
Все вище означене підтверджується також рекомендаціями (поясненнями) Правил про застосування умов поставки ПАР.
Так, Продавець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до визначеного місця призначення, а в Покупця такого обов'язку немає - рекомендація ст. А3/В3 Правил.
А згідно зі ст. А6/В6 Продавець несе всі витрати по доставці товару у визначене місце призначення, в той же час як Покупець зобов'язаний сплачувати всі витрати, що відносяться до товару лише після його постачання у місце призначення.
За таких обставин транспортні витрати Продавця, в т.ч. і на розвантажувально - навантажувальні роботи до кордону України, не можуть додаватися до вартості товару в Україні і впливати на його митну вартість. При цьому, Продавець не зобов'язаний повідомляти Покупця про свої понесені витрати та документально їх йому підтверджувати
У даному випадку декларант заявляє, що такими даними він не володіє і подібні витрати не оплачував. Всі витрати по доставці включені у вартість товару за замовчуванням.
Тобто, твердження відповідача про необхідність включення витрат на розвантажувально-навантажувальні роботи до кордону України до митної вартості товару, а також вимога до декларанта про надання виписки з бухгалтерської документації підприємства щодо таких витрат, є безпідставними.
Щодо обгрунтованості експертного висновку Житомирської ТПП №В-2138 від 29.07.2024 суд враховує, що згідно ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а експертні документи, виданні торгово-промисловими палатами є обов'язковими для застосування на всій території України. При цьому, відповідач не наділений правом ревізувати експертні висновки ТПП. Вказаний висновок був наданий відповідачу разом з митною декларацією і додатково підтверджував вартість товарів, зазначену в основних товаросупровідних документах.
Щодо твердження відповідача, що контракт №КSА-161111 від 11.11.2016 містить одночасно дві умови щодо оплати товару, які суперечать одна одній, і що позивач повинен був надати для перевірки банківський документ про оплату товару, суд зазначає таке.
Так, згідно п. 4.3 контракту (Умови відвантаження) передбачено, що відвантаження товару здійснюється після отримання оплати за товар згідно Проформи-інвойсу, що означає, що умови оплати встановлюються саме Проформою-інвойсом. В той же час сам порядок оплати за товар передбачено п.6.1 контракту в редакції доповнення №8 від 01.02.2024, згідно якого 100% суми Проформи-інвойсу будуть оплачені протягом 120 робочих днів після вивантаження товару на склад Покупця. Цим же доповненням до контракту передбачено, що товар поставлятиметься на умовах DАР "Клевань", Україна, а конкретний перелік, кількість, ціна та умови поставки визначатимуться в товаросупровідних інвойсах, але на підставі Проформи-інвойсу. В підтвердження цього Продавець відвантажив товар на умовах відкладеної оплати.
Тобто, на переконання суду, у даному випадку ніяких суперечностей щодо умов оплати за товар контракт не містить і відповідач не вправі був вимагати банківський платіжний документ за поставлений товар, який на момент митного оформлення не був і не повинен був бути оплачений за умови, що термін оплати відповідно до контракту ще не настав.
Також, як наголошувалось, митна декларація країни експорту не входить до основного переліку документів, які підтверджують заявлену митну вартість (ч.2 ст. 53 Митного кодексу України), проте як додатковий документ вона для цього може використовуватися.
Таким чином, під час митного оформлення декларантом було надано достатньо документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, будь-які розбіжності відсутні.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.
Зокрема, як зазначалось, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, в тому числі виписку з бухгалтерської документації для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товару та відомостей щодо розвантажувально -навантажувальних витрат.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано лист-пояснення №1 від 29.07.2024, інформація з мережі Інтернет.
За результатами опрацювання додатково наданих документів митним органом зазначено, що долучена інформація з мережі Інтернет не може бути використана для підтвердження митної вартості, оскільки спроба переходу за URL-адресою сайту, де розміщена цінова інформація,не призвела до переходу на відповідну інтернет-сторінку.
Суд критично оцінює дані висновки митного органу з урахуванням вищенаведених обставин та висновків суду.
Слід зазначити, що інформація з мережі Інтернет не відноситься до переліку документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару і була надана позивачем додатково на вимогу митного органу з метою доведення митному органу відсутності будь-яких розбіжностей у первинно поданих разом з митною декларацією документах стосовно ціни товару.
За таких обставин, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Додатково слід врахувати, що у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте із застосуванням пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, при цьому митну вартість відповідач визначив за другорядним методом - резервним.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20.
З матеріалів справи вбачається, що митна вартість визначена відповідачем за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару:
товару №1 за МД №24UA403070002481U4 від 14.03.2024 на рівні 3,97 дол. США/кг або 20016,00 дол. США/шт, що збільшує загальну вартість імпортованого товару на 48864,00 дол. США або на 157%.
При цьому, при коригуванні не здійснено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Так, за основу для коригування оцінюваних товарів №1 взята вартість верстатів моделі MAS-12 і MAS-1600, які мають вагу відповідно 4900 кг та потужність від 15 до 22 кВт, натомість імпортовані вестати MAS-14 і MAS-70 важать відповідно 4100 кг і 5000 кг та мають потужність від 15 до 30 кВт.
При цьому, ці характеристики (потужність, кількість/вага, вартість) оцінюваних товарів не були враховані відповідачем при коригуванні митної вартості.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, умов поставки, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці Державної митної служби України від 29.07.2024 № UА101070/2024/000005/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 № UА101070/2024/000113, яка є похідною від вказаного вище рішення, слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжною інструкцією №195 від 16.08.2024 підтверджено сплату судового збору в розмірі 10860,03 грн., тому вказану суму слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Приватного підприємства "Контакт".
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву Приватного підприємства "Контакт" (вул. Іршанська, 3, оф. 20, смт Нова Борова, Житомирська обл., Житомирський р-н, 12114, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559654) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати видане Житомирською митницею Держмитслужби України Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA101070/2024/000005/2.
Визнати протиправною і скасувати видану Житомирською митницею Держмитслужби України Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA101070/2024/000113.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Приватного підприємства "Контакт" 10860,03 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
24.11.25