Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 листопада 2025 року Справа№200/7825/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича про визнати протиправною та скасувати постанови,
Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі позивач) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича, у якому позивач просить суд:
- скасувати постанови від 24.09.2025 ВП № 79171843 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича:
про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано Управління протягом 10 робочих днів розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам згідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332;
про стягнення з Управління виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.;
про стягнення з Управління витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем надано заяву на виконання ухвали суду від 27.10.2025 та 28.10.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича про визнати протиправною та скасувати постанови. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження у письмовому провадженні з урахуванням положень ст. 287 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав вимоги виконавчого документу у повному обсязі станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому відповідач не мав права відкривати виконавче провадження, стягувати виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 402,96 грн.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву.
Учасники справи повідомлені про розгляд справи через систему Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № №640/9376/22 позов ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправним розпорядження Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.05.2022 №15-22/1553, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.
Зобов'язано Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.
15.07.2025 позивачу було видано виконавчій лист.
На виконанні відповідача знаходиться виконавче провадження ВП 79171843 з приводу примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду; боржником є позивач, а стягувачем - ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.09.2025 відкрито виконавче провадження ВП 79171843.
Також окремою постановою від 24.09.2025 стягнуто виконавчий збір з боржника у розмірі 32000 грн; та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 402,96 грн.
Предметом позову є правомірність відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.; про стягнення витрат виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що у поданій заяві про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам згідно Порядку 332 від 29.04.2022 ОСОБА_1 власноруч зазначила номер банківського рахунка для виплати допомоги - НОМЕР_1 .
Позивач стверджує, що заяв щодо повідомлення про зміну банківських реквізитів від ОСОБА_1 до управління не надходило.
Управлінням 15.07.2025 перераховано кошти, на виконання рішення суду, на зазначені в заяві ОСОБА_1 банківські реквізити, але платіж у сумі 48000 грн було повернуто із-за неналежних реквізитів отримувача (КВ2), що вбачається із доданого до матеріалів справи скрін-шоту програми ЄІССС - Картка виплати.
Також, судом встановлено, що 07.11.2025 ухвалою суду у справі №640/9376/22 замінено боржника у виконавчому листі №640/9676/22 з Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (за місцезнаходженням: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 вказаного вище закону України у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Пункт 1 ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом під час розгляду справи встановлено, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви стягувача, виконавчий документ - виконавчий лист суду по справі № 640/9676/22, містить всі необхідні реквізити; підстави для повернення виконавчого документу відсутні.
Факт добровільного виконання боржником вимог виконавчого документа не визначений Законом України «Про виконавче провадження» як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження; окрім того, позивач не надав суду доказів повідомлення або обізнаності відповідача про добровільне виконання боржником виконавчого документу на момент відкриття виконавчого провадження ВП 79171843.
Згідно вимог ч.9 ст. 27 вказаного вище закону України виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За вказаних обставин, виконання боржником вимог виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження лише впливає вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору.
Щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
У ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За приписами ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Приписами ст.45 Закону № 1404-VIII передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Відповідно до п.22 розділу ІІІ розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 № 1300/29430 (далі - Наказ № 2830/5), зокрема, до ч.1, 2 та 9 розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст.8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Відповідно до частин першої, другої розділу II Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у п.1,3,6,7,10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2017 №954/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями" плата за користування системою становить 69 грн за кожне відкрите виконавче провадження.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №954/5.
Закон №1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження, що відповідає правозастосуванню, викладеному у постанові Верховного Суду від 23.03.2019 у справі №750/6794/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних постанов діяв у спосіб та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача - відсутні.
Окрім того, 07.11.2025 ухвалою суду у справі №640/9376/22 замінено боржника у виконавчому листі №640/9676/22 з Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (за місцезнаходженням: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ 42098368), тобто Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не є стороною виконавчого провадження у справі №640/9376/22.
На підставі ст. 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 КАС України, суд
в задоволенні адміністративного позову Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бялого Максима Глібовича про визнати протиправною та скасувати постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.11.2025.
Суддя І.В. Шинкарьова