Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 листопада 2025 року Справа№200/3882/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: військової частини НОМЕР_1 ,
відповідача 2: військової частини НОМЕР_2
відповідача 3: військової частина НОМЕР_3
відповідача 4: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача 1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; надбавка за особливості проходження військової служби; щомісячна премія) з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо зменшення розміру грошової допомоги на оздоровлення виплаченої в березні 2023 року на 2136,75 грн та обчислення даної допомоги без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення виплаченої в березні 2023 року з включенням надбавки за вислугу років у розмірі 25% та урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позову з позивач зазначає, що з 12.02.2023 до 07.04.2025 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 на підставі Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.07.2023 №Д-321/70/дск.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2025 № 98 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення у зв'язку з переміщенням до нового місця служби.
Вказує, що у період з 12.02.2023 по 19.05.2023 їй було невірно обраховано розмір грошового забезпечення, а саме, без врахування прожиткового мінімуму, встановленого Законом на 01 січня відповідного року, та, як наслідок, допомоги на оздоровлення, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про визнання неналежним відповідачем та залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмовлено.
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без руху -відмовлено.
Військова частина НОМЕР_2 , не погодившись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
Відповідно до Директиви № Д-41/ДСК від 18.07.2023 військову частину НОМЕР_1 було перепідпорядковано військовій частині НОМЕР_2 .
У період з 12.02.2023 по 19.05.2023 військова частина НОМЕР_1 підпорядковувалась військовій частині НОМЕР_3 .
Нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за спірний період не входили в коло повноважень військової частини НОМЕР_2 . Станом на день подання відзиву військова частина НОМЕР_1 припинила своє існування як бойова одиниця Збройних Сил України. Однак, військове господарство військової частини НОМЕР_1 існує, ліквідацію служб військової частини НОМЕР_1 не проведено, ліквідаційний акт не складався.
Військова частина НОМЕР_1 взагалі не приймала участі у виплаті заробітної плати позивачу у спірний період. З урахуванням цього факту відповідачем по дійсній справі має бути військова частина НОМЕР_3 , як військова частина, якій підпорядковувалась військова частина НОМЕР_1 у спірний період та яка проводила розрахунки та виплату грошового забезпечення позивача у спірний період.
Згідно із Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, або грошове забезпечення визначене станом на 01.03.2018 рік у зв'язку із скасуванням змін внесених до пункту 4 Постанови КМУ №704 не підлягає перегляду, у зв'язку із відсутністю чинної редакції зазначеної норми, до внесення змін до цієї норми. З урахуванням наведеного, жодних порушень при обчисленні розміру грошового забезпечення позивачу за період з 12.12.2023 по 19.05.2023 військовими частинами НОМЕР_3 та НОМЕР_1 допущено не було
У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Позивач надала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_2 надала заперечення, у яких вказала на неналежний склад відповідачів у справі.
Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року залучено до участі у справі № 200/3882/25 у якості третього відповідача військову частину НОМЕР_3 .
Військова частина НОМЕР_3 надала до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
У період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року військова частина НОМЕР_1 перебувала у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_3 , однак на підставі рішення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.05.2023 №35754 військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 з 01 травня 2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 19.05.2023 № 209 створено об'єднане фінансове господарство та затверджено Положення про нього.
Військова частина НОМЕР_3 у період з 12.02.2023 до 30.04.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , що тимчасово підпорядковувалася військовій частині НОМЕР_3 , однак на фінансовому забезпечені перебувала лише у період з 01.05.2023 року по 19.05.2023 та відповідно діяла редакція Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 12.05.2023 року, яка передбачала що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року залучено до участі у справі № 200/3882/25 у якості четвертого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року витребувано у військової частини НОМЕР_2 ліквідаційний акт про розформування окремого стрілецького батальйону (Військової частини НОМЕР_1 ).
ІНФОРМАЦІЯ_4 надав до суду відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомляє що, ОСОБА_1 не перебувала на грошовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки військова частина НОМЕР_1 була окремою самостійною юридичною особою та в період свого формування перебувала на фінансовому забезпеченні, що фактично зводилось до відносин замовлення грошових коштів, при цьому ІНФОРМАЦІЯ_4 не брав участі у розрахунках складових грошового забезпечення військовослужбовців цієї частини.
Всі розрахунки складових грошового забезпечення проводились військовою частиною НОМЕР_1 , вони були наділені правом видавати накази про виплату грошового забезпечення своєму особовому складу та самі формували відомості нарахування забезпечення кожному військовослужбовцю, а до ІНФОРМАЦІЯ_5 направляли заявку на фінансування вказуючи лише суму запитуваних коштів. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є неналежним відповідачем, оскільки фактично не займався нарахуванням грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Надання відомостей про суми нарахувань ІНФОРМАЦІЯ_4 є неможливим у зв'язку з їх відсутністю.
Позивач надала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_6 позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 12.02.2023.
Відповідно до Наказу командира військової частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2025 № 98 позивача з 07.04.2025 виключено зі списків вказаної військової частини.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2025 № 2358/1/25-1333, при розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний у цій справі період був використаний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
Відповідно до пояснень сторін у період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року військова частина НОМЕР_1 перебувала у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_3 .
Військова частина НОМЕР_3 у період з 12.02.2023 до 30.04.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до Директиви № Д-41/ДСК від 18.07.2023 військову частину НОМЕР_1 було перепідпорядковано військовій частині НОМЕР_2 .
Як встановлено судом з матеріалів справи, у період з 01.05.2023 по 19.05.2023 виплату грошового забезпечення позивачу здійснювала військова частина НОМЕР_3 , якій подпорядковувалась військова частина НОМЕР_1 .
Відповідно до наданого третім відповідачем акту від 06 вересня 2025 року № 4820/2872 військову частину НОМЕР_1 передано з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_3 на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями частин другої - четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) та Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 31.12.2019, у зв'язку з набранням Законом № 294-IX чинності, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, отже, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 грн.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704»(далі -Постанова 481), яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, вказані зміни врегулювали питання визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
За загальним правилом, встановленим статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке набрало законної сили відповідно до Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, яке набуло законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Отже, грошове забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення) позивача у період з 12.02.2023 по 19.05.2023 мало би визначатися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не на 1 січня 2018 року.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Далі - Наказ № 260).
Пунктом 2 Розділу І Наказу № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.
Відповідно до п. 1 Розділу ХХІІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Таким чином, розмір грошової допомоги для оздоровлення військовослужбовців прямо залежить від розміру їх грошового забезпечення.
Отже, невірний розрахунок грошового забезпечення позивача тягне за собою перерахунок вказаної вище допомоги за 2023 рік
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 , вказану допомогу позивач отримала в квітні 2023 року.
Щодо належного відповідача у справі суд зазначає наступне.
У постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має за пред'явленим позовом.
Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі Правила № 280).
Відповідно до п. 1.3 Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
Із змісту п. 1.5 Правил вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Згідно з п. 1.8 Правил командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов'язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальністю за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов'язань, доході і видатків.
Командир військової частини зобов'язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.
Відповідно до пункту 4.3 Правил грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Отже, обов'язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.
Таким чином, саме командиром військової частини НОМЕР_1 допущено спірну протиправну бездіяльність.
Відповідно до Директиви № Д-41/ДСК від 18.07.2023 військову частину НОМЕР_1 було перепідпорядковано військовій частині НОМЕР_2 вказана обставина сторонами визнається.
Судом встановлено, що відповідно до Ліквідаційного акта про розформування окремого стрілецького батальйону (Військової частини НОМЕР_1 ) за вх.№2069/5/1/17ДСК від 24 серпня 2025 року Військову частину НОМЕР_1 розформовано згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 06 травня 2025 року №13/дск.
Відповідно до пункту 23 Ліквідаційного акта про розформування окремого стрілецького батальйону (Військової частини НОМЕР_1 ) за вх.№2069/5/1/17ДСК від 24 серпня 2025 року майно, техніка та засоби речової служби, які знаходились на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , в наявності передано до Військової частини НОМЕР_2
Таким чином, станом на дату прийняття рішення у цій справі обов'язок щодо належного розрахунку із позивачем покладено на військову частині НОМЕР_2 .
Спірним питанням в даній справі є розрахунок грошового забезпечення позивача та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2023 року.
Розмір надбавки за вислугу років не є спірним в даній справі та визначений військовою частино НОМЕР_1 у розмірі 25%.
Крім того, суд та позивач не вправі самостійно здійснювати розрахунок грошового забезпечення позивача та спірної допомоги, оскільки вказані повноваження є дискреційними повноваженнями військової частини, у якій проходить (проходив) службу військовослужбовець.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне змінити обраний позивачем спосіб захисту її порушеного права та частково задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2: військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а саме 2684 грн. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська