Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 листопада 2025 року Справа№200/7482/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 01 березня 2022 року по червень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби) нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 01 березня 2022 року по червень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з березня 2022 року по червень 2022 року йому не було виплачено додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, що є протиправною бездіяльністю, яка порушує права та інтереси позивача.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з позовною заявою до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України)про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що у відповідності до наказу АДПСУ №164-АГ (пункт 9 наказу), позивача позбавлено додаткової грошової винагороди у зв'язку з відмовою від виконання бойового наказу, про що зазначено в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідач діяв в межах визначеним законодавством України, та відсутні будь які порушення щодо встановленого порядку нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168.
У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2021 року № 42-ОС ОСОБА_1 було прийнято на військову службу та зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення. Присвоєне військове звання «молодший сержант» та призначено молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорія (тип Б).
Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28 грудня 2022 року № 552-ОС 28 грудня 2022 року позивача було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, та направлено до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
29.07.2025 позивач звернувся до відповідача про виплату заборгованості з додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за березень, квітень, травень 2022 року.
Листом від 13.08.2025 проінформовано, що відповідно до рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань протягом березня, квітня, травня 2022 року в складі підрозділу у зв'язку із відмовою виконувати накази на ведення оборонного бою в районі населеного пункту Мар'їнка.
Враховуючі вищевикладене в НОМЕР_2 прикордонному загоні відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за березень, квітень, травень 2022 року передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
Пунктом 2-1 Постанови визначено: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». {Постанову доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
31.03.2022 Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
У пункті 3 Наказу № 164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Пункт 4 Наказу № 164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Відповідно до пункту 5 Наказу № 164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 2 Наказу № 164-АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164-АГ.
За приписами пункту 9 Наказу № 164-АГ до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 00 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які:
беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом начальника органу Держприкордонслужби;
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом органу Держприкордонслужби;
відмовились виконувати бойові накази - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння (за фактом якого складено відповідні документи адміністративного правопорушення) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення:
перебували: під вартою чи цілодобовим домашнім арештом; на навчанні за кордоном; направлені для проходження військової служби за кордон до закордонних дипломатичних установ.
Як уже зазначалось вище, за приписами пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначають керівники відповідних міністерств та державних органів.
Зважаючи на те, за яких умов та з якою метою Уряд ухвалив Постанову № 168, нормативні приписи цього акта, які окреслюють підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, сформульовані таким чином, що їх реалізація значною мірою впирається в потребу уяснення, а за тим і пояснення конкретних фактологічних умов (обставин), за яких військовослужбовець набуває право отримати додаткову винагороду на підставі пункту 1 Постанови № 168 у «збільшеному» розмірі.
З огляду на те, що до відсічі збройної агресії росії проти України задіяні різні види Збройних Сил України, роди військ (сил) Збройних Сил України, а також військових формувань правоохоронних органів (як-то Держприкордонслужби), які виконують різні за змістом завдання (з огляду на їхнє призначення ці завдання можуть здійснюватися за неоднакових умов, хоч і з єдиною метою: боронити державу від намірів агресора), тож, властиво, мають [завдання] свою специфіку, можемо виснувати, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Варто зазначити, що приписи наказу Адміністрації Держприкордонслужби не встановлюють додаткових зобов'язань чи правил поведінки для тих військовослужбовців, які мають (набули) право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, яке право виникає у них з настанням відповідних обставин (ситуацій, умов), які, в значенні згадуваних приписів Постанови № 168, є підставою для виплати цієї винагороди. Тому уніфікація розуміння (змістовного наповнення) цих «обставин» не покладає на військовослужбовців - у відносинах, що виникають у зв'язку з виконанням наказів командирів (начальників), надто в умовах воєнного стану - додаткових обов'язків (вимог) як умови для отримання додаткової винагороди. Приписи згадуваного наказу Адміністрації Держприкордонслужби, якщо зважити також на підстави і мету їх видання, виконують радше забезпечувальну роль (функцію) щодо норм, які встановлюють право на додаткову винагороду (у цьому контексті мовиться про пункт 1 Постанови № 168), або, іншими словами, є похідними від останніх.
Важливо розуміти, що виплата цієї винагороди є тим благом, право на яке у військовослужбовця виникає у зв'язку з участю у бойових діях/заходах, але яке [право] не передбачає (не залежить) від (не)бажання цього військовослужбовця (не)брати цю участь. Тут не йдеться про соціальні та/або економічні права військовослужбовців, а чи права і свободи, гарантовані Конституцією України. Цей дискурс стосується військової служби і в цьому зв'язку суд виходить з того, що у відносинах, основаних на принципі єдиноначальності, підлеглий [військовослужбовець] зобов'язаний беззастережно виконувати накази командира (начальника), крім випадків віддання очевидно злочинного наказу, а не самостійно вирішувати які бойові завдання і на якому напрямку виконувати.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, проходячи службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні, 22.03.2022 відмовився від виконання бойового завдання на околиці населеного пункту Мар'їнка, про що свідчить витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052100000076; 26.05.2022 відмовився від виконання бойового наказу з ведення оборонного бою в н. п. Мар'їнка, про що свідчить витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052100000351.
Окрім цього, рапортів щодо участі позивача в бойових діях в період з квітня по травень 2022 року на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону не надходило, відповідно відстуні докази залучення позивача до виконання бойових завдань.
Вказаного позивачем не спростовано. Натомість, долучені позивачем відомості щодо закриття кримінального провадження від 26.08.2024 слідчим ТУ ДБР у м. Краматорську саме у зв'язку з відсутністю в діях військовослужбовців відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » події кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, свідчать про відсутній склад злочину, проте не спростовує існування самої події, яка була виражена у відмові позивачем від виконання бойових наказів.
Також, вказане не спростовує обставин відсутності участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, у зв'язку з відмовою від виконання бойових наказів відповідачем в межах визначеним законодавством України, за відсутності порушень щодо встановленого порядку нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168 позбавлено позивача у відповідності до наказу АДПСУ № 164-АГ (пункт 9 наказу) додаткової грошової винагороди.
При цьому, не беруться до уваги висновки позивача щодо недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства щодо оформлення документів та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях та те, що вказане не може бути підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди, оскільки позивачем не надано доказів такого порушення, як і не надано доказів виконання відповідних військових завдань, довідки про підтвердження участі в бойових діях до матеріалів справи позивачем не надано.
Отже, матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача, передбаченого пунктом 3 Наказу № 164-АГ.
Підсумовуючи викладене, оскільки відповідно до рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та згідно з інформації журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань протягом березня, квітня, травня 2022 року в складі підрозділу у зв'язку із відмовою виконувати накази на ведення оборонного бою в районі населеного пункту Мар'їнка, у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за березень, квітень, травень 2022 року передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова