Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 листопада 2025 року Справа№200/7187/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкраьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості з пенсійних виплат, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) із вимогами:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 04.09.2024 по 30.06.2025;
Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості з пенсійних виплат за період з 04.09.2024 по30.06.2025 у розмірі 81358,64 гривні зі здійсненням компенсації втрати частини доходів згідно ст.46 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позову вказано наступне.
Позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначена з 04.09.2024 по довічно на виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 27.12.2023 у справі №200/7279/24, яке набрало законної сили.
Листом відповідача з розрахунком боргу повідомлено, що на виконання рішення суду позивачу нараховано доплату за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 у сумі 81358,64 грн. Доплата згідно з рішенням суду, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
На переконання позивача відповідач порушив права позивача у частині не виплати нарахованої пенсії за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 причиною невиплати є недостатність фінансування в бюджеті ПФУ і незатвердження бюджету ПФУ.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, де викладено незгоду із доводами позивача та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 200/7279/24, яке набрало законної сили 19.03.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи по Списку № 1 шахтарі з повним робочим днем під землею, періоди роботи з 23.06.1989 по 28.06.1989, з 25.12.1989 по 03.01.1990, з 04.01.1990 по 07.05.1990, з 31.03.1999 по 15.04.1999, з 14.05.2004 по 06.12.2004 та з 17.10.2007 по 02.01.2008 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 04.09.2024 з врахуванням висновків суду. На виконання вищезазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до покладених судом зобов'язань виконано Рішення суду та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.09.2024.
Виплата пенсії у новому розмірі проводиться Головним управлінням за місцем фактичного проживання особи, шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».
Розмір призначеної пенсії позивача обчислений на виконання Рішення суду з урахуванням вимог ст.8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі-Закон №345).
Відповідно до ст.10 Закону №345 фінансування витрат на виплату підвищеного розміру пенсії, розрахованого відповідно до ст.8 Закону №345, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Заборгованість, нарахована на виконання Рішення суду за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 в розмірі 81358,64 грн облікована Головним управлінням, як заборгованість за Рішенням суду з типом рішення Державний бюджет.
Пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводитимуться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Станом на 02.10.2025 кошти на виконання судових рішень, що фінансуються з державного бюджету Головному управлінню не виділялись
Нарахована Відповідачем заборгованість за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 в розмірі 81358,64 грн як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Відповідач звертає увагу на те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст.383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Виплати на виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, здійснюється в межах наявних бюджетних призначень.
Відтак, виплата коштів на виконання Рішення суду буде проводитись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку № 21-2 після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік.
Фактичні обставини встановлені судом у справі.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача з дислокацією в м. Торецьк та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 200/7279/24, яке набрало законної сили 19.03.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи по Списку № 1 шахтарі з повним робочим днем під землею, періоди роботи з 23.06.1989 по 28.06.1989, з 25.12.1989 по 03.01.1990, з 04.01.1990 по 07.05.1990, з 31.03.1999 по 15.04.1999, з 14.05.2004 по 06.12.2004 та з 17.10.2007 по 02.01.2008 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 04.09.2024 з врахуванням висновків суду.
У листі відповідача від 04.07.2025 №21873-19433/Я-02/8-0500/25 повідомлено наступне «Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №200/7279/24, яке набуло законної сили 19.03.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано зарахувати до Вашого пільгового стажу роботи по Списку №1 - шахтарі з повним робочим днем під землею, періоди роботи: з 23.06.1989 по 28.06.1989; з 25.12.1989 по 03.01.1990; з 04.01.1990 по 07.05.1990; з 31.03.1999 по 15.04.1999; з 14.05.2004 по 06.12.2004; з 17.10.2007 по 02.01.2008 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 04.09.2024 з врахуванням висновків суду.
В травні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянуто Вашу заяву від 04.09.2024 про перерахунок пенсії та зараховані вище зазначені періоди роботи до пільгового стажу по Списку №1 - шахтарі з повним робочим днем під землею.
Страховий стаж, обчислений відповідно до ст.24 Закону №1058, склав 49 років 07 місяців 24 дні, в тому числі додаткові роки за Списком №1 - 22 роки.
Отже, з 04.09.2024 Вам проведено перерахунок пенсії з урахуванням норм ст.8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345), а саме у розмірі 80 % заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону №1058.
Розмір пенсії, обчислений відповідно до ст.8 Закону №345, з 04.09.2024 склав 21358,53 грн, з 01.03.2025 - 22567,38 грн.
На виконання рішення суду нарахована доплата за період з 04.09.2024 по 30.06.2025, яка з урахуванням фактично виплаченої пенсії складає 81358,64 грн.
Виплата поточної пенсії в розмірі 22567,38 грн планується в липні 2025 року.
Відповідно до ст.10 Закону №345 фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст.8 Закону №345 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Нарахована сума доплати за рішенням суду має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (п.п. 20, 24, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України №2456 - VI від 08.07.2010).
Головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Додатково зазначаємо, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 визнано протиправними та не чинними п.1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Враховуючи зазначене, черговість виконання судових рішень скасована.
Отже, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду за період з 04.09.2024 по 30.06.2025, буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.»
Судом встановлено, що доплата, нарахована на виконання Рішення суду за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 у розмірі 81358,64 грн, облікована відповідачем, як заборгованість за Рішенням суду з типом рішення Державний бюджет.
Виплата заборгованості з пенсійних виплат за минулий період, яка не виплачена за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, буде проводитись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У ч.3 ст.4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У ст.5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За приписами ст.47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
У ст.46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Виключно Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (ст.5 Закону №1058-IV).
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено після прийняття окремого порядку та при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.
Суд не приймає до уваги вказані посилання відповідача, оскільки положеннями ст.9 та 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (п.п.3.2).
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Таким чином, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.
Доводи відповідача про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету.
Тобто, наявна пасивна поведінка, яка виражається у бездіяльності відповідача, оскільки невиплата належної позивачу пенсії є протиправною та не відповідає зазначеним критеріям правомірності, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття "майно" охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі "Von Maltzan and Others v. Germany"). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань".
Невиплатою позивачу пенсії за певний період з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним та порушило право позивача на отримання пенсії, на що він мав законні очікування.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 04.09.2024 по30.06.2025 у розмірі 81358,64 грн., суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості з пенсійних виплат.
Щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).
Згідно зі ст.1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Так п.2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
У пункті 4 цього Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Приписами ст.7 Закону №2050-III та п.8 Порядку №159 передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, із аналізу вказаних положень Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 по справі №200/10176/19-а та від 31.07.2024 по справі №480/1704/19.
Так, судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовом до суду фактичну виплату заборгованості по недоотриманій пенсії позивачу відповідачем не проведено.
Ст.55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оскільки фактичну виплату нарахованої суми заборгованості пенсії позивачу наразі відповідачем ще не проведено, то у спірних відносинах не настала обставина, з якою законодавець пов'язує виникнення у відповідача обов'язку здійснити нарахування й виплату компенсації втрати частини доходів. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо виплати компенсації втрати частини пенсії є передчасними.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21.08.2024 по справі №200/63/23.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення невиплаченої пенсії та компенсації втрати частини доходу, підлягає частковому задоволенню.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч.2 та 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями ч.1 та 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 у справі №440/1810/19, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 200/7279/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи по Списку № 1 шахтарі з повним робочим днем під землею, періоди роботи з 23.06.1989 по 28.06.1989, з 25.12.1989 по 03.01.1990, з 04.01.1990 по 07.05.1990, з 31.03.1999 по 15.04.1999, з 14.05.2004 по 06.12.2004 та з 17.10.2007 по 02.01.2008. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 04.09.2024 з врахуванням висновків суду.
Отже, у справі №200/7279/24 спірним питанням було право позивача на призначення пенсії.
У межах цієї справи, спірним питанням є право позивача на отримання заборгованості за період з 04.09.2024 по30.06.2025 у розмірі 81358,64 грн.
Отже, відповідач не врахував ту обставину, що позивачем у цій справі заявлено позовні вимоги з інших підстав та обставин, що обґрунтовують звернення до суду.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, площа Соборна, б.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості з пенсійних виплат, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 у розмірі 81358,64 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 04.09.2024 по 30.06.2025 у розмірі 81358,64 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 грн.
Повне судове рішення складено 24.11.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження
Суддя І.В. Шинкарьова