Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 листопада 2025 року Справа№200/7670/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Ольховського О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з урахуванням уточнених позовних вимог, про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.04.2025;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Досягнувши 60-річного віку, 23.02.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення їй пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. На підставі вказаної заяви Позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. При цьому показник середньої заробітної плати враховувався за 2016-2018 роки, взамін правильного показника середньої заробітної плати по України, який мав враховуватись за останні три роки, що передували року (2024 рік) звернення із заявою про призначенням пенсії за віком згідно із Законом № 1058-ІV, тобто за 2021-2023 роки.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим, змушена був звернутися до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду або обґрунтування дотримання позивачем строків звернення до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Визнано причини пропуску строку звернення до суду із даною позовною заявою неповажними. Позовну заяву. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: п'ять днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що згідно даних електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 з 23.12.2014 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". З 23.02.2024 ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закон України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При обчисленні пенсії був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україн в розмірі 7405,03 грн (за 2016-2018 роки - 3764,40 грн з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1.1* 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197). Розмір пенсії станом на 23.02.2024 складав 4973,44 грн. Для обчислення пенсії гр. ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітно плати (доходу) по Україні за 2021-2023 роки відсутні підстави, оскільки показник середньо заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, ще передують року звернення враховується лише при призначенні пенсії
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, та якій з 23.12.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 23.02.2024 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів пенсії справи вбачається, що при розрахунку пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 збережено середній показник заробітної плати в сумі 7405,03 грн (за 2016-2018 роки - 3764,40 грн з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1.1* 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.08.2025 № 2600-0202-8/152197, за результатом розгляду заяви представника позивача, повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2021-2023 роки.
Позивач вважає, що в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і при призначенні пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показники середньої заробітною плати за 2021-2023 роки, а не за 2016-2018 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.1992 постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 № 1931-XII введено в дію Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788-XII) в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст.51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту Закон № 1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, що передбачено частиною першою статті 10 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною другою ст.40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Як зазначалось, позивачу з 23.12.2014 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV вона звернувся вперше 23.02.2024, а відтак висновки про те, що в цьому випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший за тим же Законом (оскільки обчислення пенсії позивача за вислугу років здійснювалось за нормами Закону № 1058-IV), є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Тому суд доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки.
Такі висновки суду узгоджуються з усталеними висновками Верховного Суду у такій категорії спорів (зокрема, у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23) й у силу ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом.
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 03.04.2025 є протиправними та, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу з 03.04.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що«КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову […].
Ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначенихстаттею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Поряд з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 03.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16; код ЄДРПОУ: 42098368) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 03.04.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16; код ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М. Крилова