Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 листопада 2025 року Справа№200/5002/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. По досягненню 60 років ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ із заявою про перехід на пенсію з урахуванням ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки, проте в задоволенні заяви було відмовлено.
Також позивач зазначає, що на виконання рішення суду по справі № 200/7450/24, його пенсія була перерахована із виплатою виниклої заборгованості, що утворилась через неправомірні дії органу ПФУ. Проте, як сама заборгованість так і компенсація втрати частини доходів, право на яку визначено Законом № 2050-III, сплачена не була.
Враховуючи наведене позивач вважає свої права порушеними та просить суд:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком по досягненню 60 років з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки з 27.05.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати до страхового стажу періоди праці в Харківенерго з 01.04.1982 року по 13.07.1982 року, Северодонецькій ТЕЦ з 06.04.1983 року по 30.09.1983 року, з 02.04.1986 року по 27.08.1986 року, в Донецькому обласному бюро МСЕ з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року згідно Списку № 2 в подвійному розмірі;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість пенсії за весь час з урахуванням компенсації інфляції.
Ухвалою від 14.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у відповідача особову справу ОСОБА_1 ; звернення позивача до органів ПФУ і відповіді на ці звернення.
29.07.2025 року відповідачем 1 надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
01.09.2025 року позивачем надано відповідь на відзив відповідача 1, згідно змісту якої ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав додаткові докази по справі.
Ухвалою від 22.09.2025 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) до участі у справі в якості співвідповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відзив по справі, матеріали пенсійної справи позивача, рішення за результатами розгляду заяви про перехід на інший вид пенсії, довідку ОК-5 та РС-право.
22.10.2025 року відповідачем 2 надані витребувані докази та відзив по справі, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає позовні вимоги безпідставними.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та є отримувачем дострокової пенсії за віком з 11.05.2019.
Згідно трудової книжки позивача (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року працював в обласному бюро судово-медичної експертизи нічним санітаром у відділі судмедекспертизи трупів.
Військовий квиток НОМЕР_2 , містить запис про те, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині з 27.01.1984 по 10.02.1986 та має право на пільги встановлені Постановою ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям" від 17.01.1983 №59-27.
Згідно записів військового квитка, позивачу видано свідоцтво про право на пільги НОМЕР_3 від 10.04.1986.
Рішенням Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24, яке набуло законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без зарахування періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі. з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та без встановлення підвищення пенсії, що передбачена пунктом «б» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) здійснити з 11.05.2019 (з моменту призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) пенсії за віком із зарахуванням періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі, з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та із встановленням підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно пункту «б» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно змісту Листа відповідача 1 від 17.06.2025 року № 18943-15852/Ц-02/8-0500/25, заборгованість з пенсії, яка утворилась за результатами перерахунку такої пенсії на підставі рішення суду № 200/7450/24, не сплачена.
22.06.2025 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг із заявою № 6118 про перерахунок пенсії «перехід на інший вид пенсії».
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.
Згідно змісту Рішення відповідача 2 № 056550001351 від 27.06.2025 року, при розгляді матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та документів доданих до заяви про перехід на інший вид пенсії від 22.06.2025 № 6118 встановлено, що позивач довічно отримує дострокову пенсію за віком.
Додаткових документів, які б давали право на інший вид пенсії, позивачем не надано.
Тому, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та додаткових документів до заяви не долучено, підстави для переведення на інший вид пенсії - відсутні.
З приводу застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки, а саме: за 2021-2023 роки, повідомлено наступне: згідно абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії, застосовується лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у разі наявності в особи не менше, як 24 місяці напрацьованого страхового стажу. Отже, враховуючи вищевикладене, правові підстави для застосування середнього показника заробітної плати (доходу) в Україні за попередні три роки (за 2021-2023 роки) - відсутні.
Щодо питання зарахування до страхового та пільгового стажу за списком № 2 в подвійному розмірі періодів роботи (згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 19.04.1982): з 01.04.1982 по 13.07.1982 на Харківському підприємстві міських електромереж ВЕО «Харківенерго» (виробнича практика), з 06.04.1983 по 30.09.1983 та з 02.04.1986 по 27.08.1986 на Сєверодонецькій ТЕС, та з 01.09.1988 по 16.11.1991 в обласному бюро судово-медичної експертизи повідомляємо наступне: згідно матеріалів електронної пенсійної справи, відсутні уточнюючі довідки, що підтверджують спеціальний стаж роботи відповідно до пункту 20 Порядку № 637. Тому підстави для зарахування зазначених періодів до списку № 2 - відсутні.
Додатково повідомлено, що період роботи з 01.09.1988 по 16.11.1991 в обласному бюро судово-медичної експертизи не зараховано до загального страхового стажу, так як записи № 12-13, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_4 від 19.04.1982, не відповідають вимогам пункту 2.3, пункту 2.4 та пункту 2.5 наказу № 58 від 29.07.1993 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (відсутні номер та дата наказу на звільнення).
Також, акцентовано увагу, що згідно чинного законодавства додаткового зарахування до страхового стажу по одному року за роботу на пільгових умовах по списку № 2 не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, підстави для проведення перерахунку пенсії по заяві від 22.06.2025 № 6118 ОСОБА_1 відсутні, оскільки позивач отримує довічну дострокову пенсію за віком, а інших документів, які б давали право на інший вид пенсії позивачем не надано.
В матеріалах справи наявна довідка ОК-5 та РС-право, згідно з якою страховий стаж позивача дорівнює 43 роки 11 місяців 16 днів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-ІV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, відповідно матеріалів справи, позивач отримує дострокову пенсію за віком з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-ІV.
Відповідно ст. 30 Закону України № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Як закріплено положеннями ст. 36 Закону України № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Доказів, які б вказували на наявність у позивача права отримувати пенсію на підставі положень ст. 30 або 36 Закону України № 1058-ІV матеріали справи не містять.
Щодо позиції ОСОБА_1 з приводу врахування до страхового стажу періодів праці в Харківенерго з 01.04.1982 року по 13.07.1982 року, Северодонецькій ТЕЦ з 06.04.1983 року по 30.09.1983 року, з 02.04.1986 року по 27.08.1986 року, в Донецькому обласному бюро МСЕ з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року згідно Списку № 2 в подвійному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України № 1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Як передбачено п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналізуючи спірні правовідносини в розрізі положень ч. 1, 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV суд вважає, що періоди праці ОСОБА_1 в Харківенерго з 01.04.1982 року по 13.07.1982 року, Северодонецькій ТЕЦ з 06.04.1983 року по 30.09.1983 року, з 02.04.1986 року по 27.08.1986 року в сукупності не є більшими за визначений законодавством мінімальний розмір пільгового стажу за Списком № 2 - 12 років 6 місяців, який є необхідним для наявності права на пенсію за пільгових умов (п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV).
А відтак, враховуючи відсутність у позивача права отримувати пенсію за віком на пільгових умовах, підстави визначати вищевказані періоди, як такі, під час яких позивач працював на пільгових роботах за Списком № 2, - відсутні.
Щодо періоду роботи позивача в Донецькому обласному бюро МСЕ з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року, який не було враховано до страхового стажу через те, що запис у трудовій книжці не відповідає вимогам пункту 2.3, пункту 2.4 та пункту 2.5 наказу № 58 від 29.07.1993 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (відсутні номер та дата наказу на звільнення).
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено, п. 2.5 Інструкції, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 ( v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз'єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги вказані висновки суд вважає, що період з 01.09.1988 по 16.11.1991 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
У той же час, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином період роботи ОСОБА_1 в обласному бюро судово-медичної експертизи нічним санітаром у відділі судмедекспертизи трупів з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року підлягає врахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі.
Щодо перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.
Відповідно ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Як вже було зазначено вище, страховий стаж позивача відповідно довідки РС-право дорівнює 43 роки 11 місяців 16 днів без урахування періоду роботи з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року в подвійному розмірі.
Згідно п. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Враховуючи наведені положення суд вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.
Щодо дати перерахунку.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії-додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший 22.06.2025 року, а відтак суд вважає, що і перерахунок пенсії ОСОБА_1 повинен бути здійснений саме з цієї дати.
Докази того, що позивач звернувся із відповідною заявою до органів ПФУ 27.05.2024 року в матеріалах справи відсутні.
При цьому суд враховує, що заява позивача від 22.06.2025 року подана як «заява про перехід з одного виду пенсії на інший» у той час як права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Зазначений спосіб захисту прав має місце у тому числі і через те, що відповідачем 2 не було надано (роз'яснено) ОСОБА_1 інформацію щодо порядку перерахунку пенсії, як це прямо визначено п. 4.2 Порядку № 22-1.
З приводу виплати компенсації втрати частини доходів.
Як вже було зазначено вище, відповідно змісту Листа відповідача 1 від 17.06.2025 року № 18943-15852/Ц-02/8-0500/25, заборгованість з пенсії, яка утворилась за результатами перерахунку такої пенсії на підставі рішення суду від 27.12.2024 року № 200/7450/24, не сплачена.
Відповідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) тощо.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.
Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 1540/3742/18, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід.
Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III акцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, а також у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 зауважено, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином суд вважає, що враховуючи наявність як факту невиплати позивачу частини пенсії, так і порушення строку її виплати, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати такої заборгованості з пенсії.
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Відтак, з огляду на невиплату позивачу сум заборгованості з пенсії, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, а позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
При цьому суд враховує висновки Верховного суду по справі № 280/8933/24, викладені в постанові від 11.04.2025 року.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, положення законодавства та вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550001351 від 27.06.2025 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 22.06.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року та з врахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню у спосіб визначений судом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056550001351 від 27.06.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 22.06.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі періоду з 01.09.1988 року по 16.11.1991 року та з урахуванням заробітної плати за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького оружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі № 200/7450/24.
В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка