25 листопада 2025 рокуСправа №160/6614/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку по виплаті грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 на день виключення його із списків частини НОМЕР_1 (23.11.2024);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у відповідності до наказу №328 від 23 листопада 2024;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 24.10.2023 по 07.11.2023 та з 08.11.2023 по 07 грудня 2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме з 24.10.2023 по 07.11.2023 та з 08.11.2023 по 07 грудня 2023;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.11.2024 №328 ОСОБА_1 з 23.11.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 24.11.2024. Вказаний наказ містить інформацію про виплату надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років в розмірі 25%, щомісячної премії відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 535% посадового окладу (4 тарифний розряд, посадовий оклад - 2730 грн) за період з 01.11.2024 до 23.11.2024. Також зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік надавалась (15 діб), за 2024 рік надавалась (30 діб), грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік та 2024 рік отримав. Крім того, наказано виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (35 діб). Позивач звертає увагу, що вказаний наказ не містить інформації про грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки. Поміж іншого, компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки становить 35 днів, втім на думку позивача, кількість днів щорічної основної відпустки становить 45. Крім того, 24.10.2023 позивач отримав мінно-вибухову травму. У період з 24.10.2023 до 07.11.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. Довідкою військово-лікарської комісії від 07.11.2023 встановлена потреба у відпустці для лікування після поранення на 30 календарних днів. Довідкою ВЛК від 11.01.2024 встановлено, що травма отримана 24.10.2023 є травмою тяжкого ступеня та пов'язана із захистом Батьківщини. Втім, відповідачем не виплачена позивачу додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини у період з 24.10.2023 до 07.11.2023, а також у період з 08.11.2023 до 07.12.2023 перебування у відпустці для лікування після поранення. Позивач зауважує, що відповідачем не здійснено виплату належних ОСОБА_1 сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби, виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в розмірі 100 000 грн, у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікування та відпустці в наслідок тяжкого поранення отриманого під час захисту Батьківщини, тому вважає бездіяльність відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 05.03.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати до суду разом з відзивом: засвідчену належним чином копію довідки із зазначенням розрахунку про нарахований та виплачений розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення; письмові пояснення із зазначенням обставин, які сталі підставою для не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у період з 24.10.2023 по 07.11.2023 та з 08.11.2023 по 07.12.2023 (у разі не нарахування та невиплати такої винагороди).
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою суду від 01.05.2025 в-друге зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали: засвідчену належним чином копію довідки із зазначенням розрахунку про нарахований та виплачений розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення; письмові пояснення із зазначенням обставин, які сталі підставою для не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, у період з 24.10.2023 по 07.11.2023 та з 08.11.2023 по 07.12.2023 (у разі не нарахування та невиплати такої винагороди).
На виконання вимог вказаних ухвал, від представника відповідача до суду надійшла довідка про основні та додаткові види грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 12.03.2022 по 23.11.2024.
Ухвалою суду від 09.07.2025 зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали засвідчені належним чином копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 : №1409-П від 03.11.2023; №1614-П від 04.12.2023 №21-П від 04.12.2024; зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали докази на підтвердження наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки.
Станом на день ухвалення рішення у цій справі, витребуваних доказів до суду не надійшло.
Згідно з частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
У зв'язку з ненаданням витребуваних доказів суд здійснює розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач суду відзив на позов не надав.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 25.10.2023 №494 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 24.10.2023 одержав МВТ, АКБТ, ЗЧМТ, СГМ, рвану рану лівого плеча, правої ступні за обставин: під час виконання бойового завдання, пов'язаного з захистом Батьківщини, внаслідок обстрілу вогневої позиції ПВ «ЇЖАЧКИ» (РВП) з артилерії рф, вказана подія не пов'язана з необережністю, порушенням техніки безпеки чи неналежним виконанням службових обов'язків, з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларовий шолом).
Довідками ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 11.01.2024 №89 та від 23.04.2024 №892 підтверджується, що поранення, отримане позивачем 24.10.2023, відноситься до поранення тяжкого ступеня.
Згідно з довідкою ВЛК від 07.11.2023 №1455/219 за наслідком проведеного медичного огляду ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Крім того, вказані вище довідки від 07.11.2023 №1455/219, від 11.01.2024 №89 та від 23.04.2024 №892 містять інформацію про те, що отримане позивачем 24.10.2023 поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Також, до матеріалів справи долучено копії медичних документів про проходження ОСОБА_1 лікування.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.11.2024 №328 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення - з 24.11.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тож, суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час припинення виплати позивачу грошового забезпечення) передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
З доданих до матеріалів справи копій документів вбачається, що ОСОБА_1 24.10.2023 отримав тяжке поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Після чого, починаючи з 24.10.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.10.2023 до 07.11.2023, що підтверджується відповідними виписками з медичної картки.
Згідно з довідкою ВЛК від 07.11.2023 №1455/219 за наслідком проведеного медичного огляду ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
З долученої до матеріалів позову довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 12.03.2022 по 23.11.2024 вбачається, що ВЧ НОМЕР_1 позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168:
- у жовтні 2023 - в сумі 100 000,00 грн;
- у листопаді 2023 - в сумі 26 666,67 грн;
- у грудні 2023 - в сумі 14 838,71 грн.
Спірним у цій справі є питання нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 24.10.2023 до 07.11.2023 та у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини з 08.11.2023 до 07.12.2023.
В частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.10.2023 до 31.10.2023, суд зазначає, що згідно з вказаною вище довідкою позивачу за жовтень 2023 нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 100 000,00 грн. Також, у довідці міститься посилання на відповідний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №1409-П від 03.11.2023, згідно з яким за період з 24.10.2023 до 31.10.2023 старшому солдату ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода з розрахунку 100 000,00 грн/місяць у сумі 25 806,45 грн.
Доказів не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не у розмірі 100 000,00 грн за жовтень 2023 матеріали справи не містять.
Тому, позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 24.10.2023 до 31.10.2023 задоволенню не підлягають.
В частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.11.2023 до 07.11.2023, з 08.11.2023 до 09.12.2023, суд зазначає таке.
Згідно з довідкою про основні та додаткові види грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 , позивачу за листопад 2023 нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 26 666,67 грн; за грудень 2023 - в сумі 14 838,71 грн.
Вказана довідка містить посилання на:
- наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №1614-П від 04.12.2023, згідно з яким за період з 01.11.2023 до 08.11.2023 старшому солдату ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода з розрахунку 100 000,00 грн/місяць у сумі 26 666,67 грн;
- наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №21-П, згідно з яким за період з 09.12.2023 до 09.12.2023 старшому солдату ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода з розрахунку 100 000,00 грн/місяць, а за період з 11.12.2023 до 22.12.2023 нарахована додаткова винагорода з розрахунку 30 000,00 грн/місяць у загальній сумі 14 838,71 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2023 до 08.11.2023 (час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманням тяжкого поранення) ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100 000,00 грн/місяць у відповідному розмірі, як це передбачено чинним законодавством.
Доказів не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у неналежному розмірі за період з 01.11.2023 до 08.11.2023 матеріали справи не містять.
Тому, позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01.11.2023 до 08.11.2023 задоволенню не підлягають.
Разом з цим, як було зазначено вище, згідно з довідкою ВЛК від 07.11.2023 №1455/219 за наслідком проведеного медичного огляду ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Отже, позивач з 24.10.2023 до 07.11.2023 (включно) перебував на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, а з 08.11.2023 потребував відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Положеннями пункту 1-1 Постанови №168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються особи, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.
Разом з цим, матеріали справи містять докази нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні (з 01.11.2023 до 08.11.2023).
Проте, відповідачем не здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за увесь подальший час перебування у відпустці для лікування після поранення з 09.11.2023 до 08.12.2023 (включно) за довідкою ВЛК від 07.11.2023 №1455/219.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після поранення з 09.11.2023 до 08.12.2023 (включно).
В частині вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, суд зазначає таке.
Матеріали справи містять копію посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 04.01.2024.
Згідно з частиною 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток, зокрема, щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
На підставі статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А-I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Отже, чинним законодавством установлений порядок виплати особі грошової компенсації за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Позовні вимоги стосуються виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.
Разом з цим, матеріали справи містять копію посвідчення учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 04.01.2024.
Матеріали справи не містять доказів, які б слугували підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки.
Суд звертає увагу, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) віл 23.11.2024 №328, яким ОСОБА_1 звільнено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, не містить відомостей щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік.
Вимоги позивача про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки є безпідставними, оскільки посвідчення учасника бойових дій отримано позивачем лише 04.01.2024.
В частині вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у відповідності до наказу №328 від 23.11.2024, суд зазначає таке.
У наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) віл 23.11.2024 №328, яким ОСОБА_1 звільнено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, серед іншого, зазначено таке:
«Виплати надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 25%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 535% посадового окладу (4 тарифний розряд, посадовий оклад 2730 грн) за період з 01 по 23 листопада 2024 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік надавалась (15 діб), 2024 рік надавалась (30 діб), грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік та 2024 рік отримав.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» виплатити компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (35 діб).
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2023 рік не отримав, за 2024 рік отримав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний місяць, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення-31.».
З долученої до матеріалів позову довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 за період з 12.03.2022 по 23.11.2024 вбачається, що ВЧ НОМЕР_1 виплачено позивачу: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, грошову допомогу для оздоровлення за 2023-2024 роки, одноразову допомогу при звільненні (2024 рік) та компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Матеріали справи не підтверджують доводів позивача щодо неправомірної виплати йому грошового забезпечення всупереч наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.11.2024 №328.
Доказів на підтвердження незгоди позивача із визначеною кількістю днів невикористаної щорічної основної відпустки також не подано.
Крім того, у разі незгоди позивачем з визначенням кількості днів невикористаної щорічної основної відпустки у наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) віл 23.11.2024 №328, як в акті індивідуальної дії, ОСОБА_1 мав право звернутись до суду з вимогами про оскарження цього наказу у відповідній частині.
Невикористання позивачем передбаченого законом способу захисту своїх прав свідчить про чинність та правомірність наказу, а також про правомірність визначених у ньому складових.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляло ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН».
ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» (код ЄДРПОУ 44920420) зареєстровано юридичною особою 10.07.2023 та здійснює основний вид діяльності за КВЕД: 69.10 Діяльність у сфері права.
Між ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання правової допомоги/юридичних послуг від 21.02.2025 №210225016, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених в пункті 1.2. цього Договору, а замовник зобов'язується сплатити грошові кошти за надані послуги.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: проект позовної заяви до суду.
Розмір оплати з виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в пункті 1.2. цього Договору, становить 13 000,00 грн (пункт 3.1. Договору).
Матеріали справ містять копію акту приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2025 №21022501/5 до Договору про те, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги/правову допомогу щодо складення проекту позовної заяви до суду. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 13 000,00 грн.
Також, долучено копію платіжної інструкції №0.0.4208022145.1 від 21.02.2025 щодо сплати ОСОБА_1 юридичних послуг на суму 13 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до частин 1 статті 14 та статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Отже, адвокати здійснюють адвокатську діяльність індивідуально або через створення адвокатського бюро або адвокатського об'єднання.
Разом з цим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.08.2022 у справі №496/3134/19 зроблений такий правовий висновок:
«Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.».
Суд зазначає, що положення Кодексу адміністративного судочинства України містять аналогічні норми, тому суд дійшов висновку, що витрати на юридичні послуги, надані ОСОБА_1 ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЮРИСТ ОНЛАЙН» (іншою, ніж адвокат, особою), не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статей 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не підлягають відшкодуванню.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», розподіл судових витрат на сплату судового збору не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000 грн, з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 09.11.2023 до 08.12.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, з 09.11.2023 до 08.12.2023.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій 2024 рік.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар