25 листопада 2025 рокуСправа №160/23338/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради №371 від 16.06.2025 року щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до постанови КМУ №509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», з моменту звернення, а саме: з 16.06.2025 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в травні 2024 року був змушений залишити своє місце проживання у місті Отаманівка Луганської області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістився до м. Павлоград Дніпропетровської області. 16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи. Одна, у відповідь на його заяву управлінням було прийнято рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили переміщення, без конкретизації які саме документи, що додані до заяви були визнані неприпустимими. На думку позивача оскаржуване рішення порушує принцип належного урядування, оскільки останнім було надано повний та достатній об'єм доказів на підтвердження внутрішнього переміщення особи, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 р. отримано представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
19.08.25 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/23338/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
21.08.2025 року засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків позову, що за змістом дублює попередню.
02.09.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг) ( абзац 3 пункту 2 Постанови. Виходячи з вищенаведеного, Позивач при звернення до Управління мав довести факт внутрішнього переміщення на підконтрольну Україні територію в період після 22 лютого 2022 року.
Позивач разом з заявою надав пакет документів, зокрема: - довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру. В розділі «Місце реєстрації» позначено - «відсутнє». - копія медичної картки Позивача. Містить записи іноземною мовою, підтвердити справжність записів неможливо. - Копії Табелю успішності за 2012-2013 роки та 2013-2014 . Дані копії не підтверджують факт перебування Позивача в Луганській області у період з 22 лютого 2022 року. Надані Позивачем копії документів, на думку Управління, не підтверджують факт проживання в Луганської області. Отже, Управлінням, відповідно до п.8 пп.4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженою Постановою, у зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, прийнято рішення № 371 від 16.06.2025 року про відмову у оформленні та видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа. Окрім наведеного зазначають, що в Україні відсутній такий навчальний заклад, як Луганський державний університет ім. Даля та надані на підтвердження навчання в цьому навчальному закладі докази складено російською мовою. Таким чином дані документи, видані органами, що утворені не у відповідності до Конституції України, а тому не створюють правових наслідків у відповідності до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
05.09.2025 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якій зазначає, що твердження відповідача прямо суперечить висновкам ЄСПЛ щодо визнання документів отриманих на тимчасово окупованих територіях на користь постраждалої особи.
12.09.2025 року Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради подано відповідь на відзив проти позову. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами факт проживання на тимчасово окупованій території, а отже оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі по тексту - Позивач) в 2021 році перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою №1216-5000400387 від 28.09.2021 виданою Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради, однак в подальшому повернувся проживати на тимчасово окуповану територію.
В травні 2024 року Позивач був змушений залишити своє місце проживання у місті Отаманівка Луганської області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістився до м. Павлоград Дніпропетровської області.
16 червня 2025 Позивач подав заяву до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі по тексту - Відповідач) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
До заяви були долучені документи, підтверджуючі проживання ОСОБА_1 в м. Отаманівка Луганської області, а саме: Копія домової книги із записом про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ; Копія медичної картки із записами, що засвідчують місце проживання Позивача та його лікування у вказаній місцевості; Копія медичної картки дитини (для школи) із записом про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; Копії табелів за 2012/2013 та 2013/2014 навчальні роки, видані Міністерством освіти України про закінчення школи в м. Краснодон Луганської області.
Рішенням №371 від 16.06.2025 року Відповідачем було відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для відмови у видачі довідки вказано наступне: «Відповідно п. 8, пп. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з урахуванням внесених змін, в зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
За правилами частин 1-3 статті 4 вказаного Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.7 ст.4 Закону №1706-VII разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
Відповідно до абз.4 ч.7 ст. 4 Закону №1706-VII у передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов'язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
Згідно з ч.10 ст.4 Закону №1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
Відповідно до ч.9 ст. 4 Закону №1706-VII порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, відповідно до пункту 4 якого для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, достатньо наявності одного з перелічених (у цьому пункті) доказів (у такому разі розглядаються фотографії або відеозаписи підтвердних документів), який надає обґрунтовані підстави вважати факт проживання на день виникнення обставин, зазначених у статті 1 Закону, на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
У разі прийняття органом соціального захисту населення рішення про те, що надані відомості не є достатньо обґрунтованими, заявник може оскаржити таке рішення до територіальних органів Нацсоцслужби або у судовому порядку.
Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону №1706-VII, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постановах від 22.11.2018 у справі №265/3453/17, від 12.09.2018 у справі №310/8280/16-а, від 06.03.2018 у справі №234/8701/17.
В спірному випадку відповідачі в якості підстави для позивачці у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи посилаються на те, що докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі по тексту - Позивач) в 2021 році перебував на обліку внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою №1216-5000400387 від 28.09.2021 виданою Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради.
У вказаній довідці зазначено зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
16.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УСЗН з повідомленням про повернення на тимчасово окуповану територію та проханням у зв'язку з наведеним про зняття з обліку як внутрішньо переміщену особу.
В травні 2024 року Позивач був змушений залишити своє місце проживання у місті Отаманівка Луганської області з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістився до м. Павлоград Дніпропетровської області.
16 червня 2025 Позивач подав заяву до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
До заяви були долучені документи, підтверджуючі проживання ОСОБА_1 в м. Отаманівка Луганської області, а саме: Копія домової книги із записом про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ; Копія медичної картки із записами, що засвідчують місце проживання Позивача та його лікування у вказаній місцевості; Копія медичної картки дитини (для школи) із записом про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; Копії табелів за 2012/2013 та 2013/2014 навчальні роки, видані Міністерством освіти України про закінчення школи в м. Краснодон Луганської області.
Рішенням №371 від 16.06.2025 року (далі по тексту - Рішення) Відповідачем було відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для відмови у видачі довідки вказано наступне: «Відповідно п. 8, пп. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з урахуванням внесених змін, в зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Так, до матеріалів адміністративної справи на підтвердження факту проживання на тимчасово окупованій території позивачем надано копії студентського квитка №52213д Краснодонського факультету інженерії та менеджменту Луганського державного університету ім. В. Даля про вступ ОСОБА_1 на навчання з 01 вересня 2022 року.
Також до матеріалів справи надано довідку від 18.07.2025р. №912, видану Федеральним державним бюджетним закладом вищої освіти «Луганський державний університет ім. Володимира Даля» Кранодонський факультет інженерії та менеджменту ( філіал) ( адреса: 594407, м. Краснодон, вул. Первокінна, 42) про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є студентом Краснодонського факультету інженерії та менеджемнту ( філіал) ФГБОУ ВО «Луганського державного університету імені В. Даля» та навчається на 3 курсі денної форми навчання. Наказ про зарахування №499-02 від 29.08.2022р.
У відзиві проти позову Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради вказано, що дані документи видані органами, що утворені не у відповідності до Конституції України, а тому не створюють правових наслідків на підставі частини 3 статті 9«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а відтак не можуть бути взяті до уваги відповідача.
Щодо наведених доводів в обгрунтування спірного рішення, суд вважає доцільним зазначити про наступне.
Зокрема, проаналізувавши положення статті 19 Конституції України, статей 3,4,9,17,18 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії, в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) Суд зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) згідно з якими: Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що позивач підпадає під ознаки, наведені у статті 1 Закону№ 1706-VII, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи, оскільки факт проживання позивача на території, де виникли обставини, зазначені статтею 1 Закону, на момент їх виникнення є беззаперечним, а тому позивач має право на відповідні гарантії з боку держави та на отримання відповідної довідки відповідно до вказаного Закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у видачі позивачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований, а тому підлягає скасуванню, що є підставами для задоволення позовних вимог.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради №371 від 16.06.2025 року щодо відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до постанови КМУ №509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», з моменту звернення, а саме: з 16.06.2025 року.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03192170, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 47, м. Павлоград, Дніпропетровськао обл., 51400) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук