24 листопада 2025 р.Справа №160/33295/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича про забезпечення позову, -
20.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
-визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
-визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу шляхом постановлення ухвали, в якій:
1. Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов'язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
2. Зупинити проведення Відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат Позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові.
3. Зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати Позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові.
4. Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов?язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану Позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_1 з 19.06.2024 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора відділення комунікації. У вересні 2025 року протягом 12 днів він був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу Військової частини НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони. За дані 12 днів було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн пропорційно дням участі, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018. Разом із тим, Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку відповідача) кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Отже, наявний ризик завдання невідворотної шкоди правам позивача. Зазначена службова перевірка за період з червня 2023 по серпень 2025 років створює реальну загрозу масового та безпідставного утримання коштів, які були правомірно виплачені позивачу відповідно до Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260, тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову у спосіб, що вказаний.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником позивача - адвокатом Ципліцьким Дмитром Олеговичем заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної протиправності, небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку позивач звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761.
Позовну заяву та заяву про забезпечення позову від імені позивача подано та підписано адвокатом Ципліцьким Дмитром Олеговичем.
При цьому, ані до заяви про забезпечення позову, ані до позовних матеріалів копії наказу Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761 не надано, що унеможливлює встановлення фактичних обставин щодо змісту оскаржуваних пунктів наказу, про які зазначає адвокат у заяві (назва наказу, виклад пунктів наказу, що оскаржуються, тощо).
Водночас, відсутні і будь-які докази, які б підтверджували вчинення адвокатом активних дій щодо отримання необхідних документів.
При цьому, за змістом заяви про забезпечення позову підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом є протиправний, за твердженням представника позивача, наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині щодо зменшення позивачу розміру додаткової винагороди до грошового забезпечення за вересень 2025 року до 30000,00грн., оскільки у вересні 2025 року він був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу Військової частини НОМЕР_1 , а отже має право на збільшену додаткову винагороду до 50000,00грн., зменшення розміру додаткової винагороди за вересень 2025 року випливає на майнові права позивача, тому є необхідність у забезпеченні позову до розгляду цієї справи, оскільки суми зайво виплачених коштів будуть утримані.
Надаючи правову оцінку вказаним аргументам, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача не посилається на конкретні обставини та докази, що у сукупності свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Щодо посилань представника позивача на те, що оскаржуваний наказ має безпосередній вплив на майнові права позивача, суд звертає увагу, що предмет спору щодо оскарження наказу щодо виплати додаткової винагороди за вересень 2025 року до грошового забезпечення, яка є однією зі складових грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцям щомісячно. У заяві не наведено мотивів, відповідно яким відмова у забороні Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову можливістю настання певних негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, представником позивача їх не конкретизовано, а тому посилання на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому за відсутності відповідних доказів не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо «очевидності» ознак протиправності пунктів 1 та 2 наказу відповідача та порушення прав позивача, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В даному випадку представником позивача не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності наказу відповідача від 15.11.2025 №4761 в частині щодо виплати позивачу додаткової винагороди до грошового забезпечення за вересень 2025 року поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.
При цьому, доводи представника позивача про непогодження з оскаржуваним наказом не вказують на очевидність ознак протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень, а судження представника позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер.
Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Тобто, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Предмет спору щодо оскарження наказу в частині щодо виплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2025 року до грошового забезпечення. Разом з цим, представник позивача просить забезпечити позов шляхом зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат позивачу зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 13.11.2025 №613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди; заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов?язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача, - що не стосуються предмету заявленого спору.
До того ж, пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України чітко передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова