24 листопада 2025 рокуСправа №160/28180/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
30.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2025 року №047050031148 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 (10 років) та недосягненням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-p/2020, та з урахуванням висновків суду у даній справі.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Крім того, ПФУ безпідставно та протиправно не зараховано до страхового стажу з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.03.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, надавши при цьому всі необхідні документи.
Документи про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 були розглянуті за принципом екстериторіальність Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Розглянувши документи ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 - від 20.03.2025 №047050031148.
Тобто, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.03.2025 №047050031148 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком, посилаючись на те, що на дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років та у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років.
Так, відповідачем вказано, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон України №1058-1V) пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзиві.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМЦ від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
З трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що вона працювала:
Запис 1 - 06.06.1991р.- «до поступления на работу в д/с №20 ст.Сухачевка
Приднепровской железной дороги стажа не имела (російською мовою);
Запис 2 - 06.06.1991р. - «принята на должность помощника воспитателя на время отпуска по уходу за ребенком до 3-х лет основного работника (російською мовою);
Запис 3 - 29.06.1993р.- «уволена по ст.38 КЗоТ Украины (собственное желание) (російською мовою);
Запис 4 - 18.07.2002р. - «1-ша міська лікарня м. Дніпродзержинськ - прийнята на посаду молодшої медичної сестри психіатричного відділення №4, палатною»;
Запис 5 - 15.08.2005р. - «на підставі Державного класифікатора України ДК-003-95 змінити назву посади на молодша медична сестра з догляду за хворіти»;
Запис 6 - 25.11.2009р. - «відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.10.2009р. №809-43/V «Про внесення змін до установчих документів 1-ої міської лікарні, а саме зміни назви на комунальний заклад охорони здоров'я «Дніпродзержинська лікарня №1»;
Запис 7 - 01.01.2012р. - «відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради шостого скликання десятої сесії від 27.12.2011р. №196-10/VІ змінити назву закладу на комунальний заклад «Дніпродзержинська лікарня №1 «Дніпропетровської обласної ради»;
Запис 8 - 09.11.2016р. - «відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання шостої сесії від 28.10.2016р. №106-6/VII змінити назву закладу на комунальний заклад «Кам'янська лікарня №1 «Дніпропетровської обласної ради»;
Запис 9 - 17.10.2019р. - «назву закладу реорганізовано шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство Кам'янської міської ради «Міська лікарня №1»;
Запис 10 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ №58 від 02.01.2001);
Запис 11 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ № 133 від 22.07.2004);
Запис 12 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ №225 від 22.07.2009);
Запис 13 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ №175 від 03.01.2012);
Запис 14 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ №343 від 09.11.2016);
Запис 15 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ №243 адм від 09.11.2021);
Запис 16 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ № 177адм від 10.05.2023);
Запис 17 - 14.08.2024р. - «звільнено у зв'язку з переведенням до комунального некомерційного підприємства Кам'янської міської ради «Міська лікарня №9», п. 5. ст. 36 КЗпП України»;
Запис 18 - 15.08.2024р. - «прийнято на посаду молодшої медичної сестри (молодшого медичного брата) з догляду за хворими психіатричного відділення №4 (жіноче) за переведенням з КНП КМР «МЛ №1».
01.01.2024 - посаду молодша медична сестра з догляду за хворими змінено на молодша медична сестра (молодший медичний брат) з догляду за хворими у зв'язку з внесенням змін до класифікатора професій ДК003:2010 (зміни №9).
При звернення за призначенням пенсії позивач надала відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що у сукупності з іншими поданими позивачем документами свідчить про те, що спірні періоди роботи позивача належить зарахувати до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 2. До того ж в трудовій книжці містяться записи про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, у тому числі й у спірний період роботи.
У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 відсутні записи з виправленнями або недостовірні. Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було. Інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки також немає, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі. Вище вказані відомості, зазначені у трудовій книжці позивача та трудова книжка в цілому, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, є належним і достатнім доказом, який засвідчує зайнятість позивача протягом спірного періоду на посаді за Списком № 2. Подання уточнюючих довідок необхідне тільки у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Крім того пільговий трудовий стаж також підтверджується даними, наведеними в довідці №1-03/14 від 30.01.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній яку також було надано позивачем відповідачу разом з заявою про призначення пенсії.
Враховуючи наведене, відповідач не обґрунтовано при прийнятті оскаржуваного рішення №047050031148 від 20.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком вказав про не підтвердження позивачем пільгового стажу за період роботи з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року.
При цьому, відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу роботи позивачу усі періоди роботи вказані в довідці №207 від 15.10.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, в тому числі й періоди роботи з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року на посаді молодша медична сестра з догляду за хворими (підстава - атестація робочих місць: наказ №58 від 02.01.2001 року; наказ №133 від 22.07.2004 року; наказ №225 від 22.07.2009 року; наказ №175 від 03.01.2012 року; наказ №343 від 09.11.2016 року; наказ №243адм від 09.11.2021 року; наказ №177адм від 10.05.2023 року).
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2025 року №047050031148 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 (10 років) та недосягненням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року.
При цьому, належним захистом порушеного права позивача буде зобов'язання судом відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.03.2025 року №047050031148 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 (10 років) та недосягненням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 18.07.2002 року по 28.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.03.2025 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник