24 листопада 2025 рокуСправа №160/26754/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області Щавінської Тетяни Анатоліївни до товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу,-
18.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 18.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області Щавінської Тетяни Анатоліївни до товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ», в якій представник позивача просить суд:
- накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» (50076, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Івана Авраменка, буд. 21, код ЄДРПОУ 41579579), що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 1 181 883,39 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» код ЄДРПОУ 41579579 на день подання позовної заяви зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на 11.09.2025, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41579579) складає 1 181 883,39 грн. Так, контролюючим органом вживались заходи по погашенню заборгованості в межах повноважень, визначених ПК України, а саме відповідачу було надіслано податкову вимогу форми “Ю» № 0000135-1303-2201 від 27.03.2023 року. Однак, відповідачем не сплачено суму наявного податкового боргу. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, майно відсутнє. Згідно листа №8396/22-01-13-03-07 від 25.07.2025 за ТОВ “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» зареєстрованих транспортних засобів не виявлено. Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 17.07.2025 №10/1/3297 в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі - зареєстровані за боржником трактори та сільськогосподарська техніка відсутні. Отже, проведеними позивачем заходами встановлено відсутність майна у відповідача. Вжитті позивачем заходи по погашенню боржником податкового боргу не призвели до позитивного результату.
Копія ухвали про відкриття провадження була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка зазначена у позовній заяві, однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "За закінченням ьерміну зберігання".
В той же час, суд враховує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №814/1469/17 та від 23 червня 2020 року по справі №640/740/19.
Інших засобів зв'язку, за якими платник податків може бути повідомлений у встановлені законодавством строки, позивачем не повідомлялось, оскільки вони йому невідомі. Матеріали справи таких відомостей також не містять. За таких обставин, судом вжито всіх доступних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 23.09.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» (далі - відповідач або ТОВ «СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ»), код ЄДРПОУ 41579579 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Станом на 11.09.2025, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу, податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41579579) складає 1 181 883,39 грн.
Слід зазначити, що контролюючим органом вживались заходи по погашенню заборгованості в межах повноважень, визначених ПК України, а саме відповідачу було надіслано податкову вимогу форми «Ю» № 0000135-1303-2201 від 27.03.2023 року. Однак, відповідачем не сплачено суму наявного податкового боргу.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, майно відсутнє.
Згідно листа №8396/22-01-13-03-07 від 25.07.2025 за ТОВ «СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» зареєстрованих транспортних засобів не виявлено.
Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 17.07.2025 №10/1/3297 в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі - зареєстровані за боржником трактори та сільськогосподарська техніка відсутні.
Отже, проведеними позивачем заходами встановлено відсутність майна у відповідача.
Вжитті позивачем заходи по погашенню боржником податкового боргу не призвели до позитивного результату.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий органи має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
Пунктом 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 по справі №826/8691/16.
З метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу позивачем вживались заходи щодо виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Так, позивачем відповідачу було надіслано податкову вимогу форми «Ю» № 0000135-1303-2201 від 27.03.2023 року. Однак, відповідачем не сплачено суму наявного податкового боргу.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, майно відсутнє.
Згідно листа №8396/22-01-13-03-07 від 25.07.2025 за ТОВ «СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» зареєстрованих транспортних засобів не виявлено.
Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 17.07.2025 №10/1/3297 в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі - зареєстровані за боржником трактори та сільськогосподарська техніка відсутні.
Отже, проведеними позивачем заходами встановлено відсутність майна у відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, що підтверджується належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах, в межах суми податкового боргу, з метою забезпечення виконання ним грошових зобов'язань на суму податкового боргу.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу - задовольнити повністю.
Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю “СЕРВІСОІЛ КОМПАНІ» (50076, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Івана Авраменка, буд. 21, код ЄДРПОУ 41579579), що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 1 181 883,39 грн.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник