24 листопада 2025 рокуСправа №160/27942/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 26.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію починаючи з 07.08.2025 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.
17.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачу з 07.12.2022 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 , зарахований по 31.01.2025, становить 31 рік 5 місяців 4 дні, у тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 25 років 11 місяців 28 днів. Період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров'я, стаж роботи в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» з 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на призначення пенсії, але при обчисленні індивідуального коефіцієнту стажу додатково не зараховується і на розмір пенсії не впливає. Отже, для зарахування ОСОБА_1 стажу роботи з 03.01.2006 по 31.12.2011 в Міській клінічній лікарні № 6, з 01.01.2012 по 31.12.2014 в комунальному закладі “Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня», з 01.01.2015 по 31.05.2018 в Комунальному закладі “Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер», з 01.06.2018 по 31.08.2021 в комунального підприємства “Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання “Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та з 01.09.2021 по 31.01.2025 в комунального підприємства “Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» у подвійному розмірі відсутні законні підстави. Оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області право позивача на призначення або перерахунок пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, відсутні.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
01.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 07.08.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування періоду роботи у подвійному розмірі для обчислення пенсії.
05.09.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у зарахуванні періоду роботи з 03.01.2006 по 31.12.2011 в Міській клінічній лікарні № 6, з 01.01.2012 по 31.12.2014 в комунальному закладі «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» з 01.01.2015 по 31.05.2018 в комунальному закладі «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер», з 01.06.2018 по 31.08.2021 в комунального підприємства «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» та з 01.09.2021 по 31.01.2025 в комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» у подвійному розмірі на посаді молодшої медичної сестри у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон України №1058).
Відповідно до ст. 24 Закону України №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі Закон України № 1788).
Відповідно до ст. 62 Закону України №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 та довідки № 103 від 07.06.2019 року, довідки №128 від 08.07.2019 року, довідки №127 від 08.07.2019 року, довідки №124 від 08.07.2019 року, довідки № 125 від 08.07.2019 року та довідки №126 від 08.07.2019 року позивач у період з 03.01.2006 по 28.02.2008 роки працювала на посаді молодшої медичної сестри прибиральниці відділення легеневого туберкульозу для дорослих, з 01.03.2008 по 30.09.2009 на посаді молодшої медичної сестри прибиральниці палатної відділення легеневого туберкульозу для дорослих, з 01.10.2009 по 31.12.2014 роки на посаді молодшої медичної сестри прибиральниці палатної для туберкульозного відділення у КЗ «Міська клінічна лікарня №6». З 01.01.2015 по 04.03.2015 року на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення для надання санітарної медичної допомоги хворим на туберкульоз із визначеною хіміорезистентністю до протитуберкульозних препаратів, з 05.03.2015 по 31.05.2018 року на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) легенево-туберкульозного відділення №4, з 01.06.2018 по 13.03.2024 року на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №11 у КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради».
Варто зазначити, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи, а також інформація у довідці № 103 від 07.06.2019 року, довідці №128 від 08.07.2019 року, довідці №127 від 08.07.2019 року, довідці №124 від 08.07.2019 року, довідці №125 від 08.07.2019 року та довідці №126 від 08.07.2019 року скріплені печатками підприємства, дефектів не мають та з них можливо встановити період та особливий характер роботи позивача.
Однак відповідачем період роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 роки не зараховано до подвійного стажу, що є протиправним.
Згідно зі ст.60 Закону України №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За приписами статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III (далі - Закон № 2586-III):
- протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.
Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, : в розділі 1.1. Лікарняні заклади: Лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна); Медичний центр (різного профілю); в розділі 1.1.2. Однопрофільні: Протитуберкульозний диспансер.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 16.07.2009 № 514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься:
розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади: 1.1. Лікарняні: Медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний); Протитуберкульозний диспансер;
розділ 2 Структурні підрозділи лікарняних, амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я: Туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення;
Отже, КЗ «Міська клінічна лікарня №6» та КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» належать до закладів охорони здоров'я, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у таких медичних закладах має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є обов'язковими для врахування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17.
Подібного висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.10.2023 року у справі № 420/8391/23
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року у КЗ «Міська клінічна лікарня №6» та у КП «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об'єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» на посаді молодшої медичної сестри підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Щодо зобов'язань відповідача перерахувати пенсію з 07.08.2025.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді розтлумачили, що "дискреційні повноваження" означають повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи що стосується рішення, яке буде прийнято, що дозволяє йому вибрати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке знаходить найбільш підходящим.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Слід зауважити, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви.
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень., а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
Верховний Суд у справі №580/1617/19 зазначив, що, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:
«…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
При винесенні рішення по даній справі суду слід застосувати надане йому повноваження п. 10 ч. 2 ст. 245 КАСУ, а саме: У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, для ефективного захисту порушених прав позивача доцільно буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію починаючи з 07.08.2025 року (моменту звернення із заявою), зарахувавши період з 03.01.2006 по 13.03.2024 роки до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.
Про порушення відповідачем зазначених в позовній заяві прав позивача йому стало відомо після отримання відповіді від відповідача.
Таким чином, позов подано в межах строку звернення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 03.01.2006 по 13.03.2024 року до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та перерахувати пенсію починаючи з 07.08.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник