24 листопада 2025 рокуСправа №160/27422/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» про стягнення податкового боргу, -
23.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 23.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД», в якій позивач просить суд:
- стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» (ЄДРПОУ 42923503) у розмірі 800 997,49 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» на даний час має податковий борг у сумі 800 997,49 грн. Позивач вказує, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, що з урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 року зазначена вище справа розподілена та 24.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
29.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
17.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 16.10.2025 року через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД», в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Податкова вимога датована раніше за більшість податкових повідомлень-рішень та не містить детального розрахунку суми податкового боргу станом на дату її формування. У позовній заяві Позивач посилається на податкову вимогу від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418, сформовану станом на 11.04.2023, у сумі 1 017 455,00 грн (згідно з текстом податкової вимоги, наданим у додатках до позову), яка не містить відомостей про факт виникнення податкового боргу, детальний розрахунок суми податкового боргу станом на дату її формування, крім того сума, заявлена до стягнення у позові, становить 800 997,49 грн, що є меншою за суму, вказану у податковій вимозі, без будь-якого обґрунтування такої розбіжності (відсутні докази про часткове погашення боргу, коригування сум чи інші зміни). Без розшифровки заборгованості (по податках, періодах, підставі виникнення, даті узгодження) така вимога не відповідає формі, передбаченій законодавством, і не може вважатися належною підставою для стягнення боргу. Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку до податкової вимоги від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418, податковий борг з податку на прибуток підприємства складав 511322,00, тоді як позивач посилається у позовній заяві на податкову декларацію № 9432736495 вiд 15.03.2022 на суму 137627,52грн, податкову декларацію № 9052946800 вiд 17.05.2022 на суму 94626,00грн, податкову декларацію № 9149041643 вiд 05.08.2022 на суму 26426,00грн, відповідно борг по яким разом складає 258 679,52 грн. Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку до податкової вимоги від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418, податковий борг з податку на додану вартість склав 506133,00 грн., тоді як у позовній заяві взагалі станом на цей момент (12.04.2023) відсутній борг за податковою декларацією або ППР з податку на додану вартість. У цьому випадку позивач не надав розрахунку змін суми боргу з 11.04.2023 по дату подання позову (23.09.2025), без такого розрахунку неможливо встановити, чи є заявлена сума 800 997,49 грн. узгодженою та чи підлягає стягненню на підставі податкової вимоги від 12.04.2023. При цьому, при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених Податковим кодексом України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом. У даному випадку податкова вимога від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418 була сформована на суму 1 017 455,00 грн станом на 11.04.2023. Однак у позовній заяві до складу боргу включено ППР та декларації, видані та подані у 2024- 2025 роках (наприклад, ППР № 0241940412 від 10.05.2024, № 0215470415 від 25.04.2025, № 0372350415 від 01.07.2025 для ПДВ; № 0480180412 від 26.07.2024, № 0720710412 від 21.11.2024 для податку на прибуток), що призвело до зміни суми та структури податкового боргу після дати формування початкової вимоги. Позивач не довів, що після виникнення цих нових грошових зобов'язань та збільшення боргу у 2024- 2025 роках нова податкова вимога була направлена відповідачу з урахуванням оновленої суми, включаючи детальний розрахунок змін. Відсутність доказів направлення нової податкової вимоги для частини боргу, що виникла після 2023 року, свідчить про недотримання досудової процедури врегулювання спору, оскільки платник не був належно повідомлений про повну суму поточного боргу та не мав можливості добровільно її сплатити перед судовим стягненням. Хоча п. 59.5 ст. 59 ПК України передбачає, що у разі збільшення боргу після надсилання вимоги додаткова вимога не надсилається, якщо борг не погашений у повному обсязі, це положення не звільняє контролюючий орган від обов'язку довести у суді повне дотримання процедури для всіх складових боргу, особливо коли нові ППР формують окремі грошові зобов'язання. Без нової вимоги для оновленої суми (800 997,49 грн) неможливо встановити сплив 30-денного строку добровільної сплати саме для цієї суми, що порушує п. 95.5 ст. 95 ПК України. Позивач не довів, що після зміни суми боргу у 2024- 2025 роках нова податкова вимога була направлена відповідачу. Таким чином, досудова процедура врегулювання спору не дотримана. Це є істотним процесуальним порушенням, яке є підставою для відмови у задоволенні позову. У додатках до позовної заяви позивач надав копії ППР “з доказами направлення та вручення», проте ці докази є недостатніми та неналежними для більшості документів: ППР № 0241940412 вiд 10.05.2024 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0057870412 вiд 08.02.2024 з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити точну дату отримання поштового відправлення адже воно містить дві різні дати (18.03.20024 та 20.03.2024) із двома різними підписами та не містить ідентифікації у який саме спосіб воно було отримано (вручено особисто або за довіреністю або уповноваженому), крім того не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0057850412 вiд 08.02.2024 з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити точну дату отримання поштового відправлення адже воно містить дві різні дати (18.03.20024 та 20.03.2024) із двома різними підписами та не містить ідентифікації у який саме спосіб воно було отримано (вручено особисто або за довіреністю або уповноваженому), крім того не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0215470415 вiд 25.04.2025 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0372350415 вiд 01.07.2025 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0289500412 вiд 11.10.2023 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить ідентифікації у який саме спосіб воно було отримано (вручено особисто або за довіреністю або уповноваженому), крім того не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0480180412 вiд 26.07.2024 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення взагалі не містить підпису про отримання, крім того не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент; ППР № 0720710412 вiд 21.11.2024 відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; ППР № 0259910415 вiд 13.05.2025 на суму 917,30 грн рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє; ППР № 0339900415 вiд 17.06.2025 на суму 917,30 грн. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не мітить даних про особу яка отримала це ППР, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент. Крім того рекомендоване повідомлення про вручення податкової вимоги від12.04.2023 № 0001618-1310-0418, не мітить даних про особу яка отримала цю вимогу, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент. Порушення процедури направлення податкової вимоги та ППР, зазначивши, що відсутність повних доказів вручення є підставою для відмови у позові. Сума боргу включає пеню, нараховану за ст. 129 ПК України (2098,26 грн за ПДВ та 9805,54 грн за податок на прибуток), а також штрафні санкції за ППР. Хоча у спорах про стягнення боргу суд не досліджує правомірність нарахування, проте якщо ППР не вручені, то й пеня та штрафи, нараховані на їх підставі, є незаконними. Відповідач заперечує правомірність нарахування пені, оскільки базові зобов'язання не узгоджені. Згідно з п. 129.1 ст. 129 ПК України, пеня нараховується на суму узгодженого грошового зобов'язання, тому без узгодження ППР нарахування пені є передчасним.
17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» Зільберта Дмитра Олександровича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
22.10.2025 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Олійник Д.С. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача зазначено про те, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Також представник позивача заначила, що податкова вимога не є самостійним актом: вона виникає на підставі ППР, яке фіксує податкове зобов'язання платника. Тобто, податкова вимога є лише наслідком попередньо встановленого зобов'язання. Факт особистого отримання відповідачем податкової вимоги та детального розрахунку є беззаперечним доказом його ознайомлення з усією інформацією щодо формування податкового боргу. Це спростовує будь-які твердження про його необізнаність або про відсутність можливості належним чином перевірити нараховані суми. Відповідач мав усі можливості для реалізації свого права на захист та виконання податкового обов'язку після отримання цих документів. ГУ ДПС звертає увагу суду, що відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу, у тому числі податкову вимогу, як в адміністративному, так і в судовому порядку. Закон надає чіткі терміни та процедури для такого оскарження. З моменту отримання 09.05.2023 податкової вимоги від 12.04.2023 №0001618-1310-0418, відповідач мав достатньо часу та всі правові механізми для її оскарження, якщо він вважав її необґрунтованою або такою, що не відповідає вимогам законодавства. Однак, відповідач не скористався своїм правом на оскарження зазначеної податкової вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відсутність оскарження податкової вимоги у встановлені законом строки та порядку свідчить про те, що відповідач був згоден з такою вимогою та покладеними на нього податковими зобов'язаннями. Неоскаржена у встановлені строки податкова вимога набуває статусу остаточної та підлягає виконанню. ГУ ДПС діяло у повній відповідності до норм Податкового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів. Факт особистого отримання відповідачем податкової вимоги та детального розрахунку, а також відсутність оскарження ним цієї вимоги, підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому, контролюючий орган, звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути заборгованість з відповідача, яка була нарахована відповідачу, та яка останнім фактично оскаржена не була.
27.10.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» Зільберта Д.О. до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість доводів у відповіді на відзив. Представник відповідача стверджує, що податкова вимога від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418 сформована станом на 11.04.2023 у сумі 1 017 455,00 грн, що є більшою за суму, заявлену у позові (800 997,49 грн), без пояснення причин розбіжності (відсутні докази часткового погашення, коригування чи інших змін). Надана позивачем копія рекомендованого повідомлення про вручення не містить прізвища, ініціалів або імені та прізвища уповноваженої особи, що отримує кореспонденцію, як того вимагає п. 6.11.5 «Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції» затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (далі - Регламент). Таким чином, факт вручення не доведено належним чином, що робить вимогу неналежною підставою для стягнення. Більше того, відповідно до наданого позивачем детального розрахунку до податкової вимоги від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418, податковий борг з податку на прибуток підприємства складав 511 322,00 грн, тоді як у позовній заяві посилання на податкові декларації від 15.03.2022 № 9432736495 (137 627,52 грн), 17.05.2022 №9052946800 (94 626,00 грн) та 05.08.2022 № 9149041643 (26 426,00 грн), сума за якими становить 258 679,52 грн. Аналогічно, борг з ПДВ у розрахунку склав 506 133,00 грн, тоді як у позові на дату 12.04.2023 борг за ПДВ відсутній. Позивач у своїй відповіді не надав пояснень цих розбіжностей, що унеможливлює встановлення точної суми боргу на момент подання позову. Відповідач наголошує, що п. 59.5 ст. 59 ПК України не звільняє контролюючий орган від обов'язку довести у суді повне дотримання процедури для всіх складових боргу, особливо коли нові ППР (наприклад, № 0241940412 від 10.05.2024, № 0215470415 від 25.04.2025, № 0372350415 від 01.07.2025 для ПДВ; № 0480180412 від 26.07.2024, №0720710412 від 21.11.2024 для податку на прибуток) формують окремі грошові зобов'язання після дати формування початкової вимоги (11.04.2023). Без нової податкової вимоги з урахуванням оновленої суми (800 997,49 грн) неможливо встановити сплив 30-денного строку добровільної сплати саме для цієї суми, що порушує п. 95.5 ст. 95 ПК України. Позивач не надав доказів направлення нової вимоги для частини боргу, що виникла у 2024-2025 роках, що є істотним порушенням. Позивач у своїй відповіді проігнорував та ніяк не прокоментувало факт неналежного доведення вручення конкретних ППР, наведених у відзиві відповідача, а також не надало додаткових доказів на спростування цих порушень. Зокрема, не спростовано відсутність даних про уповноважену особу (прізвище, ініціали чи ім'я та прізвище) у рекомендованих повідомленнях про вручення для ППР № 0241940412 від 10.05.2024; № 0215470415 від 25.04.2025; № 0372350415 від 01.07.2025; № 0289500412 від 11.10.2023; № 0480180412 від 26.07.2024; № 0259910415 від 13.05.2025; №0339900415 від 17.06.2025; № 0057870412 та № 0057850412 від 08.02.2024 (де також відсутні точні дати та ідентифікація способу отримання); відсутність підпису для №0480180412 від 26.07.2024; повна відсутність повідомлення для № 0720710412 від 21.11.2024. Аналогічно, для податкової вимоги від 12.04.2023 № 0001618-1310-0418 відсутні дані про отримувача. Згідно з п. 58.3 ст. 58 та п. 42.2 ст. 42 ПК України, ППР вважається врученим лише за умови дотримання порядку, визначеного ст. 42 ПК України, включаючи рекомендований лист з повідомленням про вручення з ідентифікацією отримувача відповідно до Регламенту Укрпошти. Відсутність таких даних робить ППР неузгодженими, а отже, базові зобов'язання - неузгодженими. Позивач не може перекладати відповідальність за свій документообіг на платника. Відповідач погоджується, що у спорах про стягнення боргу суд не досліджує правомірність нарахування основного зобов'язання чи пені в повному обсязі (якщо ППР оскаржено), але якщо ППР не вручені належним чином, вони не набувають статусу узгоджених, а отже, пеня (2098,26 грн за ПДВ та 9805,54 грн за податок на прибуток) та штрафи, нараховані на їх підставі, є незаконними (п. 129.1 ст. 129 ПК України: пеня нараховується на суму узгодженого зобов'язання). Оскільки позивач не спростував неналежне вручення ППР, нарахування пені є передчасним. Предметом доказування є факт узгодженості, сплати/несплати та дотримання процедури стягнення. Позивач у відповіді не надав доказів сплати боргу відповідачем з актуальними даними на дату позову, а також не довело дотримання черговості стягнення за ст. 87-95 ПК України. Позивач діяв не в повній відповідності до норм ПК України, оскільки не довів вручення ключових документів та актуальність суми боргу. Відповідач мав право на оскарження лише після належного отримання документів, що не відбулося.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на обліку в Головному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває товариство з омбеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» (далі - відповідач) (ЄДРПОУ 42923503) та має незаявлений до суду податковий борг у розмірі 800 997,49 грн.
На теперішній час в інтегрованих картках відповідача обліковується незаявлений до суду податковий борг на загальну суму 800 997,49 грн., який складається із наступного.
Так, заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 480 525,18 грн., а саме, згідно:
- податкова декларація № 9312375796 вiд 17.11.2023 року термін сплати 30.11.2023 року на суму 150 349,70 грн.;
- податкова декларація № 9345707741 вiд 19.12.2023 року термін сплати 02.01.2024 року на суму 123 687,00 грн.;
- податкова декларація № 9375971853 вiд 19.01.2024 року термін сплати 30.01.2024 року на суму 95 356,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0241940412 вiд 10.05.2024 року термін сплати 23.07.2024 року на суму 27 216,35 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0057870412 вiд 08.02.2024 року термін сплати 29.07.2024 року на суму 80 040,20 грн.(штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0057850412 вiд 08.02.2024 року термін сплати 29.07.2024 року на суму 365,97 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0215470415 вiд 25.04.2025 року термін сплати 27.05.2025 року на суму 927,56 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0372350415 вiд 01.07.2025 року термін сплати 04.08.2025 року на суму 484,14 грн. (штрафна санкція);
- пеня, нарахована згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 2098,26 грн.
Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 320 472,31 грн, а саме, згідно:
- податкова декларація № 9432736495 вiд 15.03.2022 року термін сплати 15.03.2022 року на суму 137 627,52 грн.;
- податкова декларація № 9052946800 вiд 17.05.2022 року термін сплати 20.05.2022 року на суму 94 626,00 грн.;
- податкова декларація № 9149041643 вiд 05.08.2022 року термін сплати 19.08.2022 року на суму 26 426,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0289500412 вiд 11.10.2023 року термін сплати 07.11.2023 року на суму 20 000,00 грн. (штрафна санкція);
- податкова декларація № 9384964751 вiд 29.02.2024 року термін сплати 11.03.2024 року на суму 21 733,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0480180412 вiд 26.07.2024 року термін сплати 21.10.2024 року на суму 9173,30 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0720710412 вiд 21.11.2024 року термін сплати 17.06.2025 року на суму 917,33 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0259910415 вiд 13.05.2025 року термін сплати 04.07.2025 року на суму 91,73 грн. (штрафна санкція);
- податкове повідомлення-рішення № 0339900415 вiд 17.06.2025 року термін сплати 09.07.2025 року на суму 71,89 грн. (штрафна санкція);
- пеня, нарахована згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 9805,54 грн.
Відповідно до ст.59 ПК України по відповідачу сформована податкова вимога від 12.04.2023 року №0001618-1310-0418 у сумі 1 017 455 грн., яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та вручено 09.05.2023 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або 1 суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.1ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріали справи свідчать, що на теперішній час в інтегрованих картках відповідача обліковується незаявлений до суду податковий борг на загальну суму 800 997,49 грн., який складається із наступного. Так, заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 480 525,18 грн., а саме, згідно: податкова декларація № 9312375796 вiд 17.11.2023 року термін сплати 30.11.2023 року на суму 150 349,70 грн.; податкова декларація № 9345707741 вiд 19.12.2023 року термін сплати 02.01.2024 року на суму 123 687,00 грн.; податкова декларація № 9375971853 вiд 19.01.2024 року термін сплати 30.01.2024 року на суму 95 356,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0241940412 вiд 10.05.2024 року термін сплати 23.07.2024 року на суму 27 216,35 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0057870412 вiд 08.02.2024 року термін сплати 29.07.2024 року на суму 80 040,20 грн.(штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0057850412 вiд 08.02.2024 року термін сплати 29.07.2024 року на суму 365,97 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0215470415 вiд 25.04.2025 року термін сплати 27.05.2025 року на суму 927,56 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0372350415 вiд 01.07.2025 року термін сплати 04.08.2025 року на суму 484,14 грн. (штрафна санкція); пеня, нарахована згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 2098,26 грн. Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 320 472,31 грн, а саме, згідно: податкова декларація № 9432736495 вiд 15.03.2022 року термін сплати 15.03.2022 року на суму 137 627,52 грн.; податкова декларація № 9052946800 вiд 17.05.2022 року термін сплати 20.05.2022 року на суму 94 626,00 грн.; податкова декларація № 9149041643 вiд 05.08.2022 року термін сплати 19.08.2022 року на суму 26 426,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0289500412 вiд 11.10.2023 року термін сплати 07.11.2023 року на суму 20 000,00 грн. (штрафна санкція); податкова декларація № 9384964751 вiд 29.02.2024 року термін сплати 11.03.2024 року на суму 21 733,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0480180412 вiд 26.07.2024 року термін сплати 21.10.2024 року на суму 9173,30 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0720710412 вiд 21.11.2024 року термін сплати 17.06.2025 року на суму 917,33 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0259910415 вiд 13.05.2025 року термін сплати 04.07.2025 року на суму 91,73 грн. (штрафна санкція); податкове повідомлення-рішення № 0339900415 вiд 17.06.2025 року термін сплати 09.07.2025 року на суму 71,89 грн. (штрафна санкція); пеня, нарахована згідно ст.129 ПКУ на загальну суму 9805,54 грн.
Відповідно до ст.59 ПК України по відповідачу сформована податкова вимога від 12.04.2023 року №0001618-1310-0418 у сумі 1 017 455 грн., яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку та вручено 09.05.2023 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Щодо доводів у відзиві відповідачем: «Податкова вимога датована раніше за більшість податкових повідомлень-рішень та не містить детального розрахунку суми податкового боргу станом на дату її формування».
Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку до податкової вимоги від 12.04.2023 року № 0001618-1310-0418, податковий борг з податку на прибуток підприємства складав 511 322 грн., тоді як позивач посилається у позовній заяві на податкову декларацію №9432736495 вiд 15.03.2022 року на суму 137 627,52 грн., податкову декларацію № 9052946800 вiд 17.05.2022 року на суму 94 626 грн., податкову декларацію №9149041643 вiд 05.08.2022 року на суму 26 426 грн., відповідно борг по яким разом складає 258 679,52 грн.
Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку до податкової вимоги від 12.04.2023 року № 0001618-1310-0418, податковий борг з податку на додану вартість склав 506 133 грн., тоді як у позовній заяві взагалі станом на цей момент (12.04.2023 року) відсутній борг за податковою декларацією або ППР з податку на додану вартість».
Порушення порядку узгодження грошових зобов'язань через неналежне доведення вручення ППР, що виникли після дати податкової вимоги...».
Суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (далі - ППР).
Суд зазначає, що податкова вимога є своєрідним нагадуванням про несплачений борг.
В свою чергу, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п. п. 14.1.157 ст. 14 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення є документом, яким оформлюється грошове зобов'язання платника податків, визначене контролюючим органом відповідно до ПК України у конфліктних (у зв'язку з порушенням законодавства платником податків) або неконфліктних (не пов'язаних з порушенням платником податків законодавства) ситуаціях
Отже, суд вважає, що податкова вимога не є самостійним актом: вона виникає на підставі ППР, яке фіксує податкове зобов'язання платника. Тобто, податкова вимога є лише наслідком попередньо встановленого зобов'язання.
Згідно з ПК України, податкове зобов'язання вважається узгодженим з моменту закінчення строку на його адміністративне або судове оскарження. Податкове зобов'язання є неузгодженим під час його адміністративного або судового оскарження.
Суд звертає увагу, що сума боргу, зазначена у податковій вимозі, завжди відображає загальну суму боргу платника податків на дату її формування. Ця сума включає узгоджені зобов'язання та пеню, штрафи, нараховані на несплачені узгоджені суми.
Зокрема, податкова вимога містить: відомості про суму податкового боргу; інформацію про граничні строки сплати; попередження про наслідки несплати податкового боргу; посилання на норми закону, що передбачають застосування санкцій; детальний розрахунок до вимоги;
Так, податкова вимога від 12.04.2023 року №0001618-1310-0418 та детальний розрахунок до неї були надані та направлені відповідачу. Більше того, відповідач особисто отримав як податкову вимогу, так і детальний розрахунок про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5006906464493 де містяться відмітки «вручена» з зазначенням «09.05.2023» та підпис, що вказує на те, що відповідач отримав податкову вимогу.
Факт особистого отримання відповідачем податкової вимоги та детального розрахунку є беззаперечним доказом його ознайомлення з усією інформацією щодо формування податкового боргу. Це спростовує будь-які твердження про його необізнаність або про відсутність можливості належним чином перевірити нараховані суми. Відповідач мав усі можливості для реалізації свого права на захист та виконання податкового обов'язку після отримання цих документів.
Відповідно до статті 56 ПК України, платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу, у тому числі податкову вимогу, як в адміністративному, так і в судовому порядку. Закон надає чіткі терміни та процедури для такого оскарження.
З моменту отримання 09.05.2023 року податкової вимоги від 12.04.2023 року №0001618-1310-0418, відповідач мав достатньо часу та всі правові механізми для її оскарження, якщо він вважав її необґрунтованою або такою, що не відповідає вимогам законодавства.
Однак, відповідач не скористався своїм правом на оскарження зазначеної податкової вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Відсутність оскарження податкової вимоги у встановлені законом строки та порядку свідчить про те, що відповідач був згоден з такою вимогою та покладеними на нього податковими зобов'язаннями. Неоскаржена у встановлені строки податкова вимога набуває статусу остаточної та підлягає виконанню.
Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло у повній відповідності до норм Податкового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів. Факт особистого отримання відповідачем податкової вимоги та детального розрахунку, а також відсутність оскарження ним цієї вимоги, підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, якщо платнику податків вже було надіслано податкову вимогу, нова вимога не надсилається, навіть якщо сума податкового боргу збільшилась. Ця норма покликана запобігти дублюванню документів та забезпечити ефективність процедури стягнення.
Зазначена норма прямо спростовує доводи відповідача, який стверджує, що позивач не дотримався процедури стягнення. Навпаки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло в повній відповідності до вимог законодавства.
Також відповідачем зазначено наступне: «У додатках до позовної заяви позивач надав копії ППР «з доказами направлення та вручення», проте ці докази є недостатніми та неналежними для більшості документів … не мітить даних про особу яка отримала цю вимогу, а саме відсутнє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище уповноваженої особи як того вимагає Регламент».
Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за будь-якими офіційно вказаними адресами будь то електронної пошти або місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від податкового обов'язку.
На думку суду, контролюючий орган не несе відповідальність за те, що відповідач не зазначила прізвище та ім'я підписанта під час отримання ним поштової кореспонденції.
Відповідно до п.42.2 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони передані посадовій особі платника податків або направлені поштою за адресою платника з повідомленням про вручення.
Якщо документ передається особисто, то факт отримання підтверджується підписом уповноваженої особи. Якщо така особа не зазначила свої ПІБ, але поставила підпис, то це не впливає на дійсність вручення (оскільки факт отримання ППР, зазначених в позовній заяві відбувся). Контролюючий орган у такому разі не зобов'язаний встановлювати особу підписанта, якщо документ вручався представнику юридичної особи у звичайному порядку. Відповідальність за ведення належного документообігу та фіксацію, хто саме отримує документи, лежить на відповідачу, а не на контролюючому органі, тому відсутні підстави вважати ППР не врученими, докази направлення та вручення наявні в матеріалах справи до позовної заяви.
В постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі 160/13436/22 викладена наступна позиція: «Колегія суддів наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням-рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов».
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.08.2019 року у справі № 2340/4023/18, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.
При цьому, слід зазначити, в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.06.2023 року у справі №160/13436/22.
Верховний Суд в наведеній справі зазначив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Контролюючий орган, звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути заборгованість з відповідача, яка була нарахована відповідачу, та яка останнім фактично оскаржена не була.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із пп.95.2, 95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати вказаного податкового боргу у встановлені законодавством строки.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд окремо вважає зазначити наступне.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19) від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 52-2 встановлено: На період з 18 березня 2020 року по останній календарний, день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Зазначена позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Другого апеляційного суду від 19.02.2021 р. у справі 440/2825/20 та в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі 200/1934/21-а, а також у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №160/13346/22.
Постановою Кабінету міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-19 від 09.12.2020р. №1236 з змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1301 від 23,12.2020 № 9 від 05.01.2021, № 25 від 18.01.2021, № 83 від 05.02.2021, № 123 від 27.01.2021, № 104 від 17.02.2021, № 154 від 24.02.2021, №230 від 22.03.2021, № 270 від 24.03.2021, № 310 від 07.04.2021, № 329 від 07.04.2021, № 374 від 21.04.2021, № 405 від 21.04.2021, № 445 від 28,04.2021. № 474 від 14.05.2021, № 551 від 02.06,2021, № 583 від 02.06.2021, № 611 від 16.06.2021, № 657 від 23.06.2021, № 677 від 29.06.2021, № 787 від 28.07.2021, № 855 від 11.08.2021,№ 889 від 18.08.2021, № 954 від 13.09.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1003 від 20.09.2021, № 1066 від 11.10.2021, № 1096 від 20.10.2021, № 1102 від 25.10.2021, № 1237 від 29.11.2021,, № 1240 від 24.11.2021, № 1246 від 02.12.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 1407 від 29.12.2021, № 1432 від 30.12.2021, № 1435 від 30.12.2021, № 1 від 1.2.01.2022, № 140 від 09.02,2022, № 229 від 23.02.2022, № 249 від 11.03.2022, № 311 від 18.03.2022, № 318 від 19.03.2022,№ 369 від 26.03.2022, № 372 від 26.03.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, відповідно до статті 29 ЗУ Про захист від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-19 (далі СОVID-19), до 30.04.2023р на території України запроваджено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (Офіційний вісник України,2020р,, №23,ст. 896,№30,ст,1061), від 20.05.2020р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2(Офіційний вісник України, 2020р., №43, ст.1394, №52, ст.1626) та від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-2 (Офіційний вісник України, 2020р., №63, ст.2029).
Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності в період карантину визначених п.102.4 ст. 102 ПК України - зупиняється.
Також, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022р.; із змінами внесеними згідно з Законами №2142-ІХ від 24.03.2022р., №2260-ІХ від 12.05.2022р.
Відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку із військовою агресією російської федерації.
Указом Президента України від 14.03.2022 р. №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента від 18.04.2022 р. №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента від 17.05.2022 р. №341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилини 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента від 15.08.2022 №2500-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні - зупиняється.
Зупинення перебігу позовної давності означає - що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.
Велика палата Верховного суду в постанові від 29.06.2021р. по справі № 904/3405/19 висловила позицію про те, що зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Доказів сплати податкового боргу суду не надано. Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і належать до задоволення.
Оскільки у відповідності до приписів п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач, як орган що реалізує державну податкову політику в частині стягнення сум податкового боргу звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути податковий борг з товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЕТАЛОНПРОМБУД» (ЄДРПОУ 42923503) у розмірі 800 997,49 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник