17 листопада 2025 року Справа № 160/19944/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
09.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з жовтня 2023 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за період з жовтня 2023 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період з березня 2025 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування (отримував реабілітаційну допомогу та протезування в стаціонарних умовах) за висновками військово-лікарських комісій у зв'язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв'язком є такою що пов'язана із захистом Батьківщини.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період лікування (отримання реабілітаційної допомоги та протезування в стаціонарних умовах) після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з березня 2025 року по червень 2025 року включно.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивач проходив військову службу у відповідача та під час проходження військової служби отримав поранення пов'язане з захистом Батьківщини. Після отримання поранення з 28.09.2023 року по теперішній час позивач перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з жовтня 2023 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні та щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період з березня 2025 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування (отримував реабілітаційну допомогу та протезування в стаціонарних умовах) за висновками військово-лікарських комісій у зв'язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв'язком є такою що пов'язана із захистом Батьківщини - протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач має право на вказані виплати та надав, усі необхідні документи для підтвердження перебування його на лікуванні та такі виплати не обмежені будь-яким строком. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
18.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
31.07.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у разі перебування військовослужбовця у тривалому лікуванні понад 12 місяців поспіль, подальша виплата грошового забезпечення має здійснюватися виключно на підставі висновку військово-лікарської комісії. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2023 року № 227 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 28.09.2023 року внаслідок артилерійського обстрілу противником, поблизу населеного пункту Роботине позивач отримав поранення. Починаючи з 28.09.2023 року позивач знаходився на безперервному лікуванні. 28.06.2024 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК у в/ч НОМЕР_2 , відповідно до якого потребував реабілітації протягом 90 днів, тобто по вересень 2024 року включно. Після 28.06.2024 жодних медичних оглядів ВЛК, якими б встановлювалась потреба у тривалому лікуванні позивач не проходив. Слід зазначити, що відповідно до карток особового рахунку позивача за 2023 та 2024 рік, останньому виплачувалось грошове забезпечення у повному обсязі з вересня 2023 року по вересень 2024 року включно, тому на думку військової частини НОМЕР_1 позовна вимога щодо повторної виплати грошового забезпечення позивачу за період вересень 2023 по вересень 2024 року є завідомо безпідставною та не підтверджується жодними допустимими доказами. У жовтні 2024 року загальний час перебування позивача на безперервному стаціонарному лікуванні сплив. Виключно висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для збереження грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Однак, до військової частини НОМЕР_1 жодного висновку військово-лікарської комісії щодо потреби позивача у тривалому лікуванні з жовтня 2024 по червень 2025 не надходив. До позовної заяви будь-яких висновків ВЛК щодо потреби позивача у тривалому лікуванні з жовтня 2024 року по червень 2025 також не долучено. З урахуванням наведеного, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно призупинено виплату грошового забезпечення позивачу з жовтня 2024 по теперішній час. Підстав для його поновлення у відповідності до положень закону № 2011-XII не вбачається. За відсутності відповідних підстав, а саме висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні, виплата додаткової винагороди, як складової грошового забезпечення військовослужбовця, припиняється. Долучені позивачем до позовної заяви довідки ДКП «ДЕПОП» не є документом, яким відповідно до положень чинного законодавства може вирішуватись подовження часу тривалого лікування із збереженням грошового забезпечення, оскільки таким документом є виключно висновок військово-лікарської комісії. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
08.08.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивачем було надано всі необхідні довідки для підтвердження його лікування та перебування у медичних закладах для реабілітації та первинного протезування обох кінцівок, необхідність яких визначена довідками ВЛК. Також, вказано, що Постанова №168 не містить жодних обмежно щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини.
17.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу № 227 від 07.08.2023 року ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частині НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-0210003 та встановлено посадовий оклад 3440 грн на місяць, 12 тарифний розряд, шпк «старший лейтенант» та встановлено виплачувати надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу, за військове званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію у розмірі 480%.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 року №661 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший лейтенант ОСОБА_1 28.09.2023 року отримав поранення, діагноз: вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок, з вогнепальним переломом кісток правої гомілки, турнікетний синдром обох нижніх кінцівок. Поранення отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час бойового завдання, внаслідок вибуху дрона камікадзе, поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
З 28.09.2023 року по теперішній час позивач перебуває на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та продовжує отримувати реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я, а саме:
- з 28.09.2023 року по 30.09.2023 року у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №19620 від 30.09.2023 року;
- з 30.09.2023 року по 04.10.2023 року у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого центру патології та ендопротезування великих суглобів № е15942 від 04.10.2023 року;
- з 04.10.2023 року по 29.01.2024 року у Центральному госпіталі ВМУ Служби безпеки України, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1525 від 29.01.2024 року;
- з 29.01.2024 року по 15.02.2024 року у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується епікризом від 13.02.2024 року;
- з 16.02.2024 року по 11.03.2024 року у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого від 11.03.2024 року;
- з 11.03.2024 року по 02.04.2024 року у КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4059 від 02.04.2024 року;
- з 02.04.2024 року по 23.08.2024 року у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого № 197 від 23.08.2024 року;
- з 23.08.2024 року по 27.08.2024 року у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 30609 від 27.08.2024 року;
-з 27.08.2024 року по теперішній час позивач знаходиться у стаціонарі первинного та складного протезування у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» для реабілітації та первинного протезування обох нижніх кінцівок, що підтверджується довідкою № 02Q/1232 від 27.08.2024 року; довідкою № 02Q/1369 від 20.09.2024 року; довідкою № 02Q/1396 від 25.09.2024 року; довідкою № 0 Q/1404 від 26.09.2024 року; довідкою № 02Q/1405 від 26.09.2024 року; довідкою №02Q/1439 від 30.09.2024 року; довідкою № 02Q/1565 від 25.10.2024 року; довідкою № 02Q/1513 від 31.10.2024 року; довідкою № 02Q/1792 від 29.11.2024 року; довідкою№ 02Q/1974 від 31.12.2024 року; довідкою № 02Q/139 від 28.01.2025 року; довідкою № 02Q/351 від 28.02.2025 року; довідкою № 02Q/530 від 31.03.2025 року; довідкою № 02Q/737 від 30.04.2025 року, довідкою № 02Q/849 від 29.05.2025 року; довідкою № 02Q/980 від 30.06.2025 року.
Тяжкість поранення позивача підтверджується наступними документами: довідкою ВЛК № 1188 від 16.01.2024 року; довідкою ВЛК № 410/1 від 14.02.2024 року; довідкою ВЛК № 2424/322 від 02.04.2024 року; довідкою ВЛК № 4055 від 01.05.2024 року; довідкою ВЛК №5553 від 28.06.2024 року; довідкою ВЛК № 8817/д від 24.10.2024 року; свідоцтвом про хворобу № 8817/с, затвердженим постановою ВЛК 16.11.2024 року.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з жовтня 2023 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні та щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період з березня 2025 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування (отримував реабілітаційну допомогу та протезування в стаціонарних умовах) за висновками військово-лікарських комісій, у зв'язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв'язком є такою що пов'язана із захистом Батьківщини - протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в2022); травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні в/3 плеча. Відтак, у зв'язку з отриманням травми пов'язаної із захистом Батьківщини, позив
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
У спірні періоди порядок виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення).
Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023.
Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Водночас суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Так, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2023 року №661 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший лейтенант ОСОБА_1 28.09.2023 року отримав поранення, діагноз: вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок, з вогнепальним переломом кісток правої гомілки, турнікетний синдром обох нижніх кінцівок. Поранення отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, пов'язане із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, під час бойового завдання, внаслідок вибуху дрона камікадзе, поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області..
Довідкою підтверджено те, що поранення отримане під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 .
Також, в довідці указано, що вона є Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому ці довідки є підставою для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Судом встановлено, що з 28.09.2023 року по 30.06.2025 року включно позивач перебуває на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та продовжує отримувати реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я, а саме:
- з 28.09.2023 року по 30.09.2023 року у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №19620 від 30.09.2023 року;
- з 30.09.2023 року по 04.10.2023 року у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого центру патології та ендопротезування великих суглобів № е15942 від 04.10.2023 року;
- з 04.10.2023 року по 29.01.2024 року у Центральному госпіталі ВМУ Служби безпеки України, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1525 від 29.01.2024 року;
- з 29.01.2024 року по 15.02.2024 року у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується епікризом від 13.02.2024 року;
- з 16.02.2024 року по 11.03.2024 року у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого від 11.03.2024 року;
- з 11.03.2024 року по 02.04.2024 року у КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4059 від 02.04.2024 року;
- з 02.04.2024 року по 23.08.2024 року у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого № 197 від 23.08.2024 року;
- з 23.08.2024 року по 27.08.2024 року у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпропетровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 30609 від 27.08.2024 року;
-з 27.08.2024 року по теперішній час позивач знаходиться у стаціонарі первинного та складного протезування у Державному комерційному підприємстві «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство» для реабілітації та первинного протезування обох нижніх кінцівок, що підтверджується довідкою № 02Q/1232 від 27.08.2024 року; довідкою № 02Q/1369 від 20.09.2024 року; довідкою № 02Q/1396 від 25.09.2024 року; довідкою № 0 Q/1404 від 26.09.2024 року; довідкою № 02Q/1405 від 26.09.2024 року; довідкою №02Q/1439 від 30.09.2024 року; довідкою № 02Q/1565 від 25.10.2024 року; довідкою № 02Q/1513 від 31.10.2024 року; довідкою № 02Q/1792 від 29.11.2024 року; довідкою№ 02Q/1974 від 31.12.2024 року; довідкою № 02Q/139 від 28.01.2025 року; довідкою № 02Q/351 від 28.02.2025 року; довідкою № 02Q/530 від 31.03.2025 року; довідкою № 02Q/737 від 30.04.2025 року, довідкою № 02Q/849 від 29.05.2025 року; довідкою № 02Q/980 від 30.06.2025 року.
Вказані періоди лікування підтверджуються медичними документами, які надані до матеріалів справи.
Також позивачем пройдено ВЛК та отримані довідки, в яких зазначено про необхідність продовження лікування, а саме: довідкою ВЛК № 1188 від 16.01.2024 року; довідкою ВЛК № 410/1 від 14.02.2024 року; довідкою ВЛК № 2424/322 від 02.04.2024 року; довідкою ВЛК № 4055 від 01.05.2024 року; довідкою ВЛК №5553 від 28.06.2024 року; довідкою ВЛК № 8817/д від 24.10.2024 року; свідоцтвом про хворобу № 8817/с, затвердженим постановою ВЛК 16.11.2024 року.
Отже судом встановлено, що зокрема у спірний період з жовтня 2023 року по червень 2025 року позивач проходив лікування у медичному закладі, у зв'язку з тяжким пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2023-2025 роки, встановлено, що відповідачем було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно, а саме: у листопаді 2023 року у розмірі 160000,00 грн, у січні 2024 року - 75805,45 грн, у лютому 2024 року - 167741,94 грн., у квітні 2024 року - 306451,67 грн, у липні 2024 року - 232258,06 грн, у жовтні 2024 року - 367741,94 грн, у листопаді 2024 року - 96666,67 грн, у грудні 2024 року - 103333,33 грн, у січні 2025 року - 90322,58 грн, лютий 2025 року - 109677,47 грн., що в загальній сумі складає 1710000,00 грн.
Вказана сума додаткової винагороди була нарахована за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно, тобто за 17 місяців, що з розрахунку 1710000,00 грн. / на 17 місяців складає 100 588,24 грн на місяць.
Таким чином, судом встановлено, що за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно відповідачем було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, відповідачем не надано та в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я за період з березня 2025 року по червень 2025 року.
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за вищевказаний період перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустках для лікування не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині, що стосуються не нарахування та не виплати Позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з жовтня 2023 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, суд зазначає наступне.
За приписами розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_7 (далі - військові частини).
Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , отже, позивачу мало виплачуватися відповідне грошове забезпечення.
Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2023-2025 роки, встановлено, що відповідачем було нараховано позивачу грошове забезпечення у жовтні, листопаді, грудні 2023 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, серпні, вересні 2024 року та у зв'язку з таким нарахуванням, позовні вимоги в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.
При цьому, за липень 2024 року та у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року включно, нарахування відповідачем грошового забезпечення позивачу відсутнє та таке ненархування відповідачем зазначене жодним чином не спростовано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення за період за липень 2024 року та у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243-246,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період з березня 2025 року по червень 2025 року, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування (отримував реабілітаційну допомогу та протезування в стаціонарних умовах) за висновками військово-лікарських комісій у зв'язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв'язком є такою що пов'язана із захистом Батьківщини
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28.02.2022 року № 168 за період лікування (отримання реабілітаційної допомоги та протезування в стаціонарних умовах) після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з березня 2025 року по червень 2025 року включно.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період за липень 2024 року та у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за липень 2024 року та у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року включно, як військовослужбовцю, виведеному у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв