м. Вінниця
24 листопада 2025 р. Справа № 120/15463/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 01.09.2023 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення.
Проте на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 01.09.2023 не виплачено фіксовану суму індексації, чим не дотримано приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Позивач вважаючи, що невиплата згадуваних вище виплат в належному розмірі свідчить про протиправні дії (бездіяльність) відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.11.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
21.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
Також 21.11.2025 до суду надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідач зазначив, що позивачка була виключена зі списків військової частини в зв'язку з переведенням до іншої військової частини з 31.08.2023, проте звернулась до суду з позовом лише 04.11.2025, тобто з пропуском установленого тримісячного строку звернення до суду. При цьому, отримавши при виключенні зі складу військової частини грошовий атестат, позивачка фактично мала бути ознайомлена із сумами, нарахованими та виплаченими їй при звільненні, а відтак саме з цього моменту повинна була реалізувати право на судовий захист.
Вирішуючи заявлене клопотання суд також враховує подане позивачкою разом із позовною заяву клопотання про поновлення строку звернення, в якому, окрім іншого, повідомлено, що про розміри складових нарахованого та виплаченого їй в спірні періоди грошового забезпечення їй стало відомо після ознайомлення доданими до листа командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2025 довідками про фактично виплачене грошове забезпечення.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом враховано повідомлені позивачкою обставини, а тому дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, в зв'язку з чим при відкриття провадження не вирішувалось питання про поновлення відповідних строків.
Суд враховує, що за змістом частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний місячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому у статті 116 вказаного Кодексу уточнено, що роботодавець повинен письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.
Також аналіз положень статтей 116, 233 Кодексу законів про працю України свідчить про розмежування законодавцем понять "вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення" та "одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", як категорій, що повинні застосовуватися в цілях визначення початку перебігу строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
У матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б підтверджували ту обставину, що при виключенні зі списків особового складу військової частини в зв'язку з переведенням позивачці було вручено під підпис письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми грошового забезпечення.
Водночас грошовий атестат не може вважатися документом, який підтверджує повноту та коректність нарахованих і виплачених сум військовослужбовцю в розумінні положень ст.ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України. До того ж цей документ лише інформує військовослужбовця про певні виплати, але не деталізує, яким чином розраховувалися ці суми, і не містить інформації про усі складові розрахунків або про наявні недоплати. Іншими словами, отримання грошового атестата не означає, що військовослужбовець отримав повну інформацію щодо належних йому сум.
Крім того суд враховує, що зі змісту грошового атестата неможливо встановити (перевірити), виходячи з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого законом, розраховується грошове забезпечення військовослужбовця, хоча саме ця обставина є визначальною у контексті даної справи.
Відтак, на думку суду, вручення позивачці грошового атестату не є юридичною підставою, з якою слід пов'язувати перебіг строку звернення до суду, оскільки він не надає повної інформації, необхідної для того, щоб військовослужбовець міг оцінити, чи було дотримано/порушено його право на належне грошове забезпечення. Тільки після отримання доступу до детальних розрахунків свого грошового забезпечення шляхом направлення відповідного звернення позивачка змогла дійсно переконатися у повноті та обґрунтованості виплат.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду необхідно обчислювати не з моменту отримання грошового атестата, як помилково стверджує відповідач, а з моменту коли позивачка отримала або мала можливість отримати повну інформацію про виплачене їй у спірний період грошове забезпечення, його складові та порядок їх розрахунку.
Отже, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 248, 256 КАС України, -
В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна