Справа № 750/6622/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/549/25
Категорія - санкція Доповідач ОСОБА_2
21 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисників - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,
слідчого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові матеріали судової справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000081 від 30.04.2025 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 13.12.2025,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Катеринівка Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 з,
підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у судовому засіданні встановлено та доведено наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України, те, що заявлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які визнані доведеними, не змінилися та продовжують існувати. Разом із тим, визнав недоведеними ризики, передбачені п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК, вік, стан здоров'я підозрюваного, дані, які характеризують його особу, наявність відносно нього кримінального провадження на розгляді у Печерському районному суді м. Києва за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України, нової підозри від 29.08.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 .
Вказує, що рішення слідчого судді необґрунтоване та не містить викладу обставин, які б свідчили про існування ризиків, зауважуючи, що підозрюваний має сталі соціальні зв'язки за місцем реєстрації та проживання, докази чого були надані стороною захисту, проте проігноровані слідчим суддею. Посилання сторони обвинувачення на обґрунтування ризику переховування тим, що ОСОБА_10 не заявлялася у деклараціях адреса проживання, за якою він тривалий час мешкав, не може бути підставою для його обґрунтування, оскільки законодавством не заборонено мати у власності чи користуванні декілька об'єктів нерухомості. Так само вважає безпідставним обґрунтування такого ризику можливістю перетину кордону у неконтрольованих частинах кордону, враховуючи особу підозрюваного та його службові заслуги і поведінку в ході досудового розслідування, якою він жодним чином не перешкоджав кримінальному провадженню та не здійснював жодних дій, які б можна було розцінити як приховане бажання виїхати за кордон. Ризик можливого впливу на свідків також вважає необґрунтованим, який може бути нівельований покладенням відповідного обов'язку на підозрюваного щодо заборони спілкування зі свідками, коло яких на даний час відоме стороні обвинувачення. Крім того, вважає необґрунтованим ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наявність кожного ризику має носити конкретний, а не абстрактний характер і доводитися відповідними доказами, тоді як інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 та пред'явлення нової підозри у цьому провадженні, є такими, які вчинені з необережною формою вини, що спростовує висновки слідчого судді з цього приводу. Крім того, сторона захисту вважає недоведеною обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , зокрема за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період, проте з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, що є особливим правовим режимом, а не особливим періодом, що не є тотожним особливому періоду. Стосовно пред'явленої підозри за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України, вказує, що стороною обвинувачення не надано до клопотання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність умислу у ОСОБА_10 та вчинення фактичних дій, які б свідчили про таке правопорушення, оскільки перебування наявної трофейної техніки на обліку військової частини підтверджується рядом доказів. А в основу підозри за ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України покладено результати недопустимих експертиз, які ґрунтуються на припущеннях. Враховуючи сталі соціальні зв'язки підозрюваного за місцем проживання, наявність сім'ї, численних нагород, стаж бездоганної служби більше 30 років в ЗСУ та виключно позитивні характеристики, неухильне дотримання умов застосованих до нього запобіжних заходів, вважає, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити вимоги, викладені в ній; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав необґрунтованості, вважаючи ухвалу слідчого судді законною; слідчого; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів провадження, СВ УСБУ в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000081 від 30.04.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України.
16.07.2025 ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України. 16.07.2025 ОСОБА_10 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
17.07.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
09.09.2025 постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 09.09.2025 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 16.10.2025.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.09.2025 ОСОБА_10 продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 16.10.2025 із визначенням застави - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 15.09.2025 ОСОБА_10 було звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23.09.2025 скасовано ухвалу слідчого судді та продовжено запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 16.10.2025, без визначення застави.
14.10.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 5 місяців, тобто до 16.12.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя районного суду дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, досудове розслідування не закінчене та продовжене до 5 місяців ухвалою слідчого судді, тож є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах досудового розслідування.
Крім цього, слідчим суддею враховано особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, взято до уваги обґрунтованість підозри, достатньої для даної стадії кримінального провадження, розглянуто колективне звернення військовослужбовців та працівників військової частини щодо зміни запобіжного заходу підозрюваному та не знайшовши підстав для його задоволення, з огляду на доведеність ризиків, що у сукупності із усіма позитивними характеристиками підозрюваного не зменшує їх актуальність.
Таким чином, слідчим суддею розглядалося питання можливості обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, однак аналіз матеріалів не забезпечив такої.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів приходить переконання, що слідчим суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою дотримано вимоги статей 177, 178, 194, 199 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою. Прокурором доведено у судовому засіданні місцевого суду, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися і виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах “Мюррей проти Об'єднаного Королівства», “Чеботарь проти Молдови» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою “Феррарі-Браво проти Італії» також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_10 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджуються достатніми даними, а тому апеляційна скарга із викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які б стали підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407-409, 411-419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4