Справа № 747/395/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/757/25
Категорія - в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року,
Цією ухвалою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лохвиця, Полтавської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 ,
обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 13.09.2025 року.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, судове провадження не завершене, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тому усвідомлюючи можливість призначення реальної міри покарання ймовірно буде намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду, з метою вибудови захисних версій цілком імовірно зможе впливати на свідків, місце проживання яких йому та іншому обвинуваченому достовірно відомі та знаходиться переважно у одному населеному пункті, також може вчинити інші кримінальні правопорушення, пов'язані зі збутом наркотичних речовин, оскільки не має постійного джерела прибутку. Крім того, суд зважаючи на стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 згідно з наданими відповідними медичними документами, погодився із вимогою прокурора про необхідність призначення медичного обстеження у філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Чернігівській області із зазначенням можливих наслідків виявлених захворювань, оскільки таке не було проведено на підставі ухвали суду. Тому, врахувавши у сукупності всі обставини, поряд із даними, які характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Не погодившись із рішенням суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні його клопотання.
В обґрунтування вимог зазначає про процесуальні порушення, зокрема, несвоєчасне повідомлення про розгляд клопотання прокурора, невчасне отримання його копії, при цьому судом було відмовлено у клопотанні про відкладення розгляду клопотання з цих підстав. При продовженні запобіжного заходу 13.02.2025 було порушено право обвинуваченого на вільний вибір захисника та безпідставно проведено засідання за участі іншого захисника. Так само він не був повідомлений вчасно про розгляд клопотання від 30.01.2025. Участь при цьому захисника за призначенням не відповідає положенням законодавства та Правилам адвокатської етики. Розгляд справи відбувається колегіально у складі трьох суддів, при цьому, розгляд клопотання прокурора 13.02.2025 відбувся у складі двох суддів, оскільки головуюча суддя перебувала у відпустці, тому вважає, прийняте рішення не є законним. У зв'язку з тим, що попередня ухвала від 13.02.2025 була винесена з істотним порушенням Конституції України, КПК та інших законодавчих актів, то сам розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу та ухвала суду від 22.07.2025 є незаконним. Не взято до уваги судом і те що, ОСОБА_7 станом на 02.09.2025 перебуває під вартою більше року, розгляд справи у суді затягується з причин, що не залежать від нього. Також вказує, що розгляд клопотання прокурора 22.07.2025 також відбувся незаконним складом суду, оскільки два судді із колегії перебували на цей час у відпустці, при цьому головуюча суддя в ухвалі взагалі не наводить жодних доводів на підставі чого розглядає справу одноособово. Вважає зазначені судом ризики не існуючими та не доведеними прокурором, їх обґрунтування зводиться до формальності. Клопотання прокурора не відповідає вимогам до нього, передбаченим КПК, оскільки не додано доказів на підтвердження його доводів. Не надано і оцінки можливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, вважає, поза належною увагою залишився стан здоров'я обвинуваченого, який значно погіршився: маючи хронічну хворобу, обвинувачений не отримує належного лікування в умовах СІЗО, не враховано наявність міцних соціальних зв'язків, зокрема, має матір, яка також хворіє та потребує стороннього догляду, який крім сина ніхто не може забезпечити. Тому вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт стане ефективним заходом забезпечення кримінального провадження.
Прокурор у судове засідання не з'явився, його неявка не перешкоджає апеляйному розгляду.
Заслухавши доповідача, думку захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу із викладених у ній підстав, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270000000090 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України та ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду.
Прокурором під час судового засідання заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, тому дійшов висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи наведені дані, наявність ризиків, які продовжують тривати, зокрема, можливість переховування від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та ризик впливу на свідків, з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у суді, усі свідки не допитані, а також ризик можливого продовження вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому взявши до уваги доводи сторони захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого.
Із такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи, що медичних документів, які б містили дані про протипоказання утримання обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах СІЗО та неможливості отримати необхідну медичну допомогу у таких умовах, суду не надано.
Отже, за наявності раніше установлених ризиків, які стали підставою для застосування такого запобіжного заходу та відсутності об'єктивних даних про їх зникнення або зменшення, з огляду на стадію судового розгляду, рішення суду про продовження раніше обраного запобіжного заходу є обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, в апеляційній скарзі не зазначено.
Крім цього, колегія суддів ураховує, що на даний час строк дії ухвали суду від 22.07.2025 закінчився.
Посилання сторони захисту на порушення права обвинуваченого на вільний вибір захисника та безпідставне залучення іншого захисника неспроможне у цьому апеляційному провадженні, в якому оскаржується ухвала суду від 22.07.2025. У вказаному судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_6 , який діє на підставі договору, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , копію якого, згідно з розпискою (а.с. 4), захисник ОСОБА_6 отримав 02.07.2025 року. Посилання захисника на несвоєчасне отримання копії ухвали суду було предметом розгляду при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, внаслідок чого його поновлено.
Стосовно доводів про постановлення ухвали неналежним складом суду (одноособово головуючою, а не колегіально), то колегія суддів, з огляду на рекомендації Верховного Суду у листі за № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», приходить висновків, що розгляд головуючим суддею зі складу законно визначеної раніше колегії суддів, не може свідчити про незаконність судового рішення, оскільки розгляд відбувся раніше визначеним суддею, у межах повноважень, зважаючи на попередню оцінку фактичних обставин та наявності раніше встановлених ризиків, які були предметом розгляду при вирішенні попередніх клопотань та які не змінилися і продовжують існувати.
З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 13.09.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4