Номер провадження: 22-ц/813/5678/25
Справа № 509/215/15-ц
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.
Доповідач Вадовська Л. М.
09.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
представника суб'єкта оскарження приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. Зауліної О.Г.,
стягувача акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Шидерової Н.С.,
переглянувши справу №509/215/15-ц за скаргою боржника ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, за участю стягувача акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року у складі судді Панасенка Є.М. , -
Боржник ОСОБА_1 , звернувшись 14 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку (зареєстровано в суді 18 квітня 2025 року) до суду з вищеназваною скаргою, просив:
поновити строк на подання скарги на дії, рішення приватного виконавця виконавчого округу Цинєва В.О.;
визнати протиправною постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про зняття арешту з коштів від 19 грудня 2024 року в частині часткової відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту з зарплатного рахунку, прийняту в рамках зведеного виконавчого провадження №61511754;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. винести постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що надходять на рахунок № НОМЕР_1 ….. НОМЕР_2 в АТ «Прокредит Банк»;
визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., вчинені у зведеному виконавчому провадженні №61511754, які полягають у примусовому списанні 18 грудня 2024 року грошових коштів у розмірі 190096,06 грн. з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ….. НОМЕР_2 в АТ «Прокредит Банк», які були помилково зараховані на вказаний рахунок 02 грудня 2024 року як фінансова (благодійна) допомога;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. вчинити дії в рамках виконавчого провадження №61511754 щодо повернення грошових коштів у розмірі 190096,06 грн. на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ….. НОМЕР_2 в АТ «Прокредит Банк», які були списані 18 грудня 2024 року (а.с.1-13).
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року скаргу залишено без розгляду (а.с.153-157).
Висновок суду мотивовано неповажністю причин пропуску передбаченого статтею 449 ЦПК України процесуального строку, необґрунтованістю клопотання про поновлення строку. ОСОБА_1 не довів обставини, які з об'єктивних, незалежних від нього підстав унеможливлювали або істотно утруднювали подання ним скарги на рішення виконавця та зумовили подання скарги через чотири місяці після його обізнаності про порушення, з твердженнями скаржника, його прав.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу суду від 24 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.161-165).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав порушення норм процесуального права полягає у помилковості висновку суду про відсутність підстав для поновлення строку на подання скарги на дії, рішення виконавця. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 було видано копію рішення суду від 10 лютого 2015 року у справі №509/215/15-ц та повідомлено, що справа знищена за строками давності. ОСОБА_1 подав заяву про відновлення втраченого судового провадження №509/215/15-ц. Втрачене судове провадження було відновлено частково ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 квітня 2025 року. Вважає, що скаргу на дії, рішення виконавця неможливо було розглядати до відновлення втраченого судового провадження у справі №509/215/15-ц. Скарга на дії, рішення виконавця подана протягом 10 днів з дня постановлення судом ухвали від 04 квітня 2025 року про відновлення втраченого судового провадження. Суд безпідставно не прийняв дані обставини як поважні при вирішення питання поновлення строку на подання скарги на дії, рішення виконавця.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Цинєв В.О. заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує наступним.
Постановою від 10 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61415279 з примусового виконання виконавчого листа №509/215/15-ц, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 01 квітня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 13550,02 доларів США, 6000,00 грн. та 2196,64 грн. судового збору. Постановою від 10 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61415276 з примусового виконання виконавчого листа №2-1664/09, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 17 листопада 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 68113,24 грн. Виконавчі провадження №61415276 та №61415279 об'єднані у зведене виконавче провадження №61511754. В ході проведення виконавчого провадження здійснено заходи примусового виконання. Зокрема, постановою від 05 червня 2023 року у виконавчому провадженні №61415276 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах зведеного виконавчого провадження №61511754 та надіслано на виконання до ТОВ «Індустріальне Обладнання» (у постанові вказано два виконавчі документи, в тому числі і виконавчий лист №509/215/15-ц, виданий 01 квітня 2015 року.
В межах зведеного виконавчого провадження №61511754, до складу якого входить два виконавчих провадження, винесено постанову №61415276 про арешт коштів боржника, яку надіслано для виконання в АТ «Прокредит Банк». На виконання вказаної постанови підлягав накладенню арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. 16 листопада 2023 року до приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням визначити рахунок №UA193…..7756 в АТ «Прокредит Банк» для здійснення видаткових операцій (в заяві ОСОБА_1 чітко зазначив, що на виконанні у виконавця перебуває зведене виконавче провадження, та заначив номери виконавчих проваджень). Отже, щонайменше з 16 листопада 2023 року боржник був обізнаний про існування зведеного виконавчого провадження, оскільки було накладено арешт на кошти боржника та він звернувся до виконавця з відповідною заявою про визначення поточного рахунку. ОСОБА_1 регулярно з листопада 2023 року сплачує самостійно борг за виконавчими провадженнями у розмірі 20% від отриманої заробітної плати. Жодних заяв за період з 16 листопада 2023 року по 18 грудня 2024 року до виконавця не надходило. 18 грудня 2024 року до виконавця надійшла заява від 17 грудня 2024 року адвоката Попової О.А. як представника ОСОБА_1 з проханням зняти арешт з коштів ОСОБА_1 , що надходять на рахунок № НОМЕР_1 ….. НОМЕР_2 в АТ «Прокредит Банк». До заяви додано виписку руху коштів по рахунку, з якого вбачається, що на рахунок надходять кошти не тільки заробітної плати. 18 грудня 2024 року списано з рахунку боржника 190096,06 грн., які не є коштами заробітної плати. Кошти в той же день розподілено та 172814,62 грн. перераховано стягувачу, 17281,44 грн. перераховано як основна винагорода виконавця. 19 грудня 2024 року виконавцем частково задоволено заяву адвоката Попової О.А. як представника ОСОБА_1 та знято арешт з коштів заробітної плати у розмірі 5651,06 грн. та з коштів, що в подальшому будуть надходити на рахунок як кошти заробітної плати. 21 грудня 2024 року на адресу виконавця надійшла заява від 16 грудня 2024 року ТОВ «Індустріальне Обладнання» з проханням зняти арешт з коштів у розмірі 200445,00 грн. Заяву мотивовано тим, що кошти бухгалтером підприємства перераховано ОСОБА_1 помилково (в заяві також вказано, що виконавче провадження зведене). До заяви додані скріншоти переписки з банком ОСОБА_1 від 04 грудня 2024 року. З зазначеного вбачається, що ТОВ «Індустріальне Обладнання» та ОСОБА_1 знали, що кошти арештовано раніше ніж 04 грудня 2024 року, але до 16 грудня 2024 року жодних дій не вчиняли. 20 січня 2025 року до виконавця надійшла заява адвоката Попової О.А. від 17 січня 2025 року щодо ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень №61415276 та №61415279; з матеріалами виконавчих проваджень адвокат ознайомилась 29 січня 2025 року, про що свідчить підпис під заявами.
Стаття 449 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та має переважне право на застосування при обрахуванні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на дії, рішення, бездіяльність виконавця під час виконання судового рішення. У зв'язку з чим не підлягають застосуванню у зазначеній справі строки, передбачені статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається скаржник. Зазначене підтверджується судовою практикою. Заяву про відновлення втраченого судового провадження подано з іншою метою, ніж звернення до суду зі скаргою на дії, рішення виконавця ( а.с.179-184).
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у тридцятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Боржник ОСОБА_1 оскаржує рішення та дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №61511754 (виконавчі провадження №61415276 та №61415279 об'єднані у зведене виконавче провадження), які мали місце 18-19 грудня 2024 року при виконанні постанови від 05 червня 2023 року про арешт коштів боржника.
Скаргу на рішення, дії приватного виконавця Цинєва В.О. у зведеному виконавчому провадженні №61511754 в порядку статті 447 ЦПК України (розділ УІІ Судовий контроль за виконанням судових рішень) подано до суду 14 квітня 2025 року, в скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги.
Залишаючи скаргу на рішення, дії приватного виконавця без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що скаргу подано з пропущенням передбаченого пунктом «а» частини 1 статті 449 ЦПК України десятиденного строку, який у даному випадку слід відраховувати щонайменше з 18 грудня 2024 року, коли боржник безспірно дізнався про рішення та дії приватного виконавця, які оскаржив, та з відсутності поважних причин для його поновлення за спливом чотирьох місяців з дня, коли боржник дізнався про порушення його права.
Викладене приватним виконавцем Цинєвим В.О. обґрунтування щодо строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії у виконавчому провадженні, що фактично є відкритим з 10 березня 2020 року та виконується, безспірно підтверджує те, що боржник ОСОБА_1 знав про рішення та дії виконавця, які потому оскаржив, ще у грудні 2024 року; крім того, у січні 2025 року адвокат в інтересах ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження.
Причин, які могли б бути прийняті як поважні при поновленні пропущеного строку для подання в порядку статті 447 ЦПК України (розділ УІІ Судовий контроль за виконанням судових рішень) скарги, не встановлено.
Стаття 449 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та має переважне право на застосування при обрахуванні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення (Велика Палата Верховного Суду постанова від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18).
Виходячи із системного аналізу статей 12, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (Верховний Суд постанова від 9 квітня 2023 року у справі №759/20392/18).
Судова практика при порівняльному аналізі змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» виходить з презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Відновлення втраченого судового провадження №509/215/15-ц не має наслідком поважність пропуску строку для подання скарги на рішення, дії приватного виконавця. Метою відновлення втраченого судового провадження є перегляд заочного рішення, а не подання скарги на рішення, дії виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання як рішення у справі №509/215/15-ц, так і рішення у справі №2-1664/09.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2025 року в справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, за участю стягувача акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 25 листопада 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
О.М.Таварткіладзе