Справа № 439/2103/25 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б. М.
Провадження № 33/811/1710/25 Доповідач: Галапац І. І.
20 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок на користь держави.
Згідно постанови судді, 10 серпня 2025 року близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , неналежним чином виконувала передбачені законодавством обов'язки щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітнього сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унаслідок чого ОСОБА_2 , 10 серпня 2025 року близько 18 години 00 хвилин в с. Паликорови керував транспортним засобом ВАЗ-2105, не маючи прав на керування таким транспортним засобом, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, проте не досягнув віку, із якого настає адміністративна відповідальність.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що місцевий суд дійшов передчасних висновків вирішуючи питання про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП. Стверджує, що вона належним чином виконувала передбачені законодавством обов'язки щодо забезпечення необхідних умов виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Просить поновити строк на апеляціцйне оскарження постанови судді Бродівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року; скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою провадження у справі за ч.3 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Правопорушниця ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі не з'явилася, про причини неявки не повідомила і клопотань про відкладення розгляду від неї не надходило, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за її відсутності, так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційний суд не вирішує питання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді Бродівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що правопорушниця ОСОБА_1 такого строку не пропустила.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП, передбачена відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ за № 023919 від 29 серпня 2025 року; довідкою про результати перевірки від 29 серпня 2025 року; рапортом ст. інспектора з ЮП СП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Відтак, доводи апелянта про невірну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушницю ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.