Справа № 308/9535/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Собослоя Г.Г.,
суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення аліментів,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.07.2025 цивільну справу № 308/9535/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення аліментів - передано на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра (вулиця Новоселівська, 9, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).
Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивачка оскаржила таке в апеляційному порядку, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що предметом позову є не тільки вимога про позбавлення батьківських прав, а й вимога про збільшення розміру аліментів.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, та оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що альтернативної підсудності для позовів про позбавлення батьківських прав ЦПК України не передбачено та дійшов висновків, що такий позов подається за правилами загальної юрисдикції.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.
В позовній заяві адреса місця проживання позивачки зазначена: АДРЕСА_1 , що підтверджується також витягом з реєстру територіальної громади від 17.04.2025 № 2025/00499478 (а.с. 1, 16).
Частиною 1 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року зазначено, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (що узгоджується із ст.27 чинного ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК) (що узгоджується із ч. 15 ст.28 чинного ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК (що узгоджується із ч.1 ст. 28 чинного ЦПК України).
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду 09 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19).
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що позивачем заявлені дві вимоги, як про позбавлення батьківських прав, так і про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали порушено правила підсудності, оскільки позов був пред'явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, що є його правом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 липня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає .
Головуючий:
Судді: