Провадження № 1-кс/734/650/25 Справа № 734/3814/25
іменем України
25 листопада 2025 року селище Козелець
Слідчий суддя Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , із участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання у кримінальному провадженні № 12025270350000351, відомості про яке 27 серпня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Любечанинів Козелецького району Чернігівської області, українця, громадянина України, тимчасово безробітного, розлученого, із неповною середньою освітою, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
прокурор Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся 211 листопада 2025 року в Козелецький районний суд Чернігівської області у кримінальному провадження № 12025270350000351, відомості про яке 27 серпня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що в ранкову пору доби 27 серпня 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 прийшов за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_6 , який проживає у АДРЕСА_1 , та попросив в останнього спиртні напої або грошові кошти на їх придбання. На таке ОСОБА_7 відмовив, після чого ОСОБА_4 залишив місце мешкання потерпілого. Того ж дня, приблизно о 14.30 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, через незамкнену хвіртку та двері будинку проник на територію домоволодіння у АДРЕСА_1 , зайшов до приміщення житлового будинку, де мешкає ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_4 пройшов до житлової кімнати будинку - приміщення кухні, де помітив ОСОБА_8 , який спав на ліжку, обличчям до стіни. З цією метою ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-1X від 24 лютого 2022 року, та продовжений до цього часу на всій території України, з корисливих мотивів, із метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпілий ОСОБА_7 відвернутий до стіни спить та його не бачить, підійшов до столу, що розташований біля дивану, де відпочивав ОСОБА_7 , із висувного ящику столу витягнув фарфорову шухлядку білого кольору, з якої таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав грошові кошти на загальну суму 690.00 гривень. Під час вчинення злочину, - таємного викрадення грошових коштів ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_7 , перебуваючи в одній кімнаті з останнім, почувши, як ОСОБА_4 перекладає речі в ящику столу, повернувся на звуки, помітив злочинні дії останнього та наказав припинити їх і повернути грошові кошти. Однак, ОСОБА_4 , побачивши, що його протиправні дії помічені потерпілим та перестали бути таємними, реалізуючи раптово виниклий умисел на відкрите подальше викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, під час дії на території України воєнного стану, діючи умисно, відкрито, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, тримаючи в руках викрадені ним грошові кошти, вибіг із житлового будинку, після чого почав тікати з місця скоєння кримінального правопорушення. Вимоги ОСОБА_6 зупинитись та віддати належні йому грошові кошти ОСОБА_4 проігнорував, зник із місця скоєння злочину та в подальшому мав змогу розпорядитися викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 690.00 гривень. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, - у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Із посиланням на наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 заявив вимогу про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із подальшим утриманням у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підтримав. Обвинувачений ОСОБА_4 і захисник-адвокат ОСОБА_5 не погодилися із вимогами цього клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого кримінальним законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
О 17.01 годині 27 серпня 2025 року ОСОБА_4 згідно зі ст. 208 КПК України затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. За ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, - у період із 17.01 години 27 серпня 2025 року, - з моменту його фактичного затримання, і до 17.01 години 26 жовтня 2025 року включно, із можливістю внесення застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840.00 гривень. За постановою від 21 жовтня 2025 року керівника Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_9 продовжений строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, - до 28 листопада 2025 року. За ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2025 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою строком у межах строку досудового розслідування, - до 28 листопада 2025 року включно, із можливістю внесення застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840.00 гривень. 17 листопада 2025 року слідчим ОСОБА_10 складений та прокурором ОСОБА_3 затверджений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який 18 листопада 2025 року скерований для розгляду до Козелецького районного суду Чернігівської області. За ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2025 року ОСОБА_11 (судова справа № 734/5047/25) проведення підготовчого засідання за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України призначене на 12.00 годину 03 грудня 2025 року.
Ризики, що виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, і були підставами для застосування такого запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшилися (ризики переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином). Застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти вказаним ризикам.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою необхідно розглядати у кожній справі окремо, з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява № 34578/97 від 31 липня 2000 року). У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначив про те, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є доцільним продовжити строк дії застосованого йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на тридцять діб, - до 25 грудня 2025 року включно, з подальшим його триманням у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Саме вказаний запобіжний захід має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчим суддею не встановлені випадки, що передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, а тому є необхідним вирішити питання про розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 , як альтернативу тримання під вартою.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який тимчасово не працює, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому є доцільним визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання обвинуваченим покладених обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197 і 331 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 частково задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на тридцять діб, - до 25 грудня 2025 року включно, з подальшим його утриманням у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали слідчого судді.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватись від спілкування з потерпілим і свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 про те, що в разі невиконання визначених обов'язків, щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення від 0.25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали слідчого судді вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її проголошення. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду впродовж п'яти днів із дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 , який утримується під вартою, - протягом п'яти днів із дня отримання копії ухвали слідчого судді.
Слідчий суддя